Сенцов назвав прорахунки й причини невдалого наступу ЗСУ на Запоріжжі

За 5 місяців наступу Україні вдалося просунутися лише на 17 км, в той час як плани були набагато масштабнішими за це досягнення. Олег Сенцов, який зараз воює у складі 47 бригади «Маґура», розповів про роботу бригади й помилки контрнаступу. Він також поділився думками щодо продовження війни й її майбутнього закінчення.

Про це повідомляє Акцент з посиланням на інтерв’ю Сенцова виданню Українська Правда.

В чому особливість 47-ї бригади?

Це бригада наступу, яка дійсно наступає і на контрнаступі вона була на передових позиціях. Всі чотири місяця вона наступала в напрямку Токмака, це і звільнення Роботіного, і районний виступ, це все відповідальність 47 бригади і сміжних підрозділів. Але більш основну роботу робила 47 бригада, і, на жаль, основні втрати по техніці людям теж вона понесла. Всі чотири місяці вона там працювала без перерв.

Що пішло не так під час контрнаступу на півдні?

Тут багато чого пішло не так, проблема системна. На жаль, наша армія досі не переродилася з маленькою радянської армії в дійсно сучасну модернову армію. Цього не сталося, перш за все, в системі управління, в системі планування, аналізу, в системі горизонтальних зв’язків, обізнаності, координації між бригадами. На рівні батальйону ще більш-менш, в середині бригади буває проблемно, а між бригадами взагалі біда. І всі це знають, і цей напрямок не допрацьовується.

Плюс все одно ми працюємо на переважно на старому радянському обладнанні, його дуже мало, воно вже майже закінчилося, БК теж закінчилися. Переходи на НАТО нам дають не так багато, щоб ми перемогли, а так, щоб ми не програли. Також була неправильна переоцінка себе та недеоцінка противника, особливо в мінуванні, інженерних спорудах. Росіяні дуже потужні в цьому, і цей лобовий удар, який повинен бути один з декільких ударів не дуже пішов. У нас була новостворена бригада, де 90% людей ніколи не воювали, і якби вони в себе невірили, я розумів, що половина буде неефективна в цьому. Не всі готові воювати, не всі могуть воювати. Людей треба було обстрілювати, а багато бригад, які брали участь в цьому контрнаступі, були новостворені, це теж прорахунок, і це про теж треба говорити.

Головна проблема ЗСУ в тому, що не проводиться аналізу дій. Тобто я на своєму рівні можу зібрати після кожної операції через день два-три хлопців, щоб проаналізувати її. Ми пропрацьовуємо нашу операцію, дивимось, який був план, що пішло не так, хто де був. Збирається вся рота, і всі слухають, навіть ті, хто не приймав участь в операції. Тобто всі учаться на помилках інших. Без цього прогресу не буде.

Той ж самий Азов, штурмова — це дійсно бригади які працюють по новому натовському підходу. І TLP, і всі інші моменти у них уже не просто на бумажці, а вони справді так працюють. Це одна іх різниць радянської армії та натовської. Вона не в набоях і кількості танків, в підході, плануванні, управлінні, аналізу. У нас радянський підхід, ми виконаємо в будь-якому разі наказ, який би дурний він не був. Прогресу не буде, якщо нічого не змінювати. Американці вчаться постійно, вони змінюються.

На якій стадії війни Україна?

Я не вважаю, що ми зараз навіть на середині, на жаль. Я дивлюсь на це не те щоб песимістично, а намагаюсь реалістично. Люди часто плутають своє бажання з реальною ситуацією, тому важливо дивитися на це очима спостерігача. На початку повномасштабного вторгнення я давав прогноз два-три роки. Це був доволі хороший прогноз і оптимістичний, але багато хто цим обурився. Уже скоро два роки, і кінця не видно. Якщо закінчиться за три роки, це буде взагалі наша дуже класна перемога, але якщо ти не будеш готуватися до поганого варіанту, хороший ніколи не наступить. Треба мати стратегію на 5-10 років (бо Путін готовий воювати 10 років). Чи готові ми до цього, що ми для цього робимо? Ми маємо так мислити всі на державному рівні, проводити ротації, переводити дійсно країну на військові рейки. Треба також зменшувати залежність від західної допомоги, ми не можемо це зробити повністю, але можемо використовувати більше ефективно допомогу, продати щось своє виробництво або свої технології, тому що ми можемо бути полем експериментів сучасної війни або бути в цьому хоча би посередником.

Якщо ми будемо постійно розказувати, що от-от переможемо, то довго не протягнемо.

Як вберегти людський ресурс?

Треба, щоб лозунги “ми бережемо кожного солдата”, перестали бути лозунгами, а стали реальною стратегією. Це проблема в нас від радянщини, жуковщини. Коли тобі дають зверху там накази вперед, займіть 100 м, займіть цю посадку, то людей бросають туди, хоча це може не мати жодного сенсу. А де брати ресурси, де взяти новий Бредлі? (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Військово-політичний оглядач розповів про можливості для прориву на Запорізькому напрямку ЗСУ та про тактику росіян Підписуйтесь на Акцент в Источник: https://akzent.zp.ua/sentsov-nazvav-prorahunki-j-prichini-nevdalogo-nastupu-zsu-na-zaporizhzhi/

Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook

Share this post

нет

Добавить комментарий

scroll to top