Цьогоріч майстрині з ГО «Запорозькі берегині» вже вишили понад 200 новорічних кульок
Витвори вишиваного мистецтва можна буде побачити на ялинках у Незламному хабі “Орбіта”, у кафедральному соборі Святої Трійці, Головному управлінні ДСНС в Запорізькій області, обласному перинатальному центрі та інших організаціях і установах.
Презентація неймовірної колекції відбулася у Центрі журналістської солідарності, куди голова ГО “Запорозькі берегині” Олена Шевчук завітала разом з майстринями, які щороку беруть участь у святковому проєкті.
Читайте також: «Важко було згадати перше кохання» — запорізький Дім актора показав нову музичну виставу про 1990-ті роки (фото)
Про власноруч вишиті новорічні кульки, а також коди і обереги, які в них зашифровані, розповідали Лариса Середа, Людмила Гармаш, Тетяна Соловйова, Анна Мартенс і Віра Лобач.
«Першу колекцію кульок вишили ще наприкінці 2021 року, відчуваючи, що буде велика війна. Але ми – незламні українки, тому створили прикраси з надією на краще, подарували храму Святої Трійці, владиці Фотію.
Це дуже красиво: церква вся в золоті й дві ялинки прикрашені нашими кульками з українською вишивкою. Все яскраве — як наша Україна.
У 2022 році, незважаючи на обстріли, відсутність світла, все одно вишивали кульки, щоб залишити спогад про цей важкий час, бо ми не скорилися, не злякалися, підтримуємо моральний дух земляків. Другу колекцію подарували друзям з ДСНС, адже вони першими виїжджають на прильоти, після обстрілів рятують людей (ялинка прикрашала Головне управління. — Авт).
Минулого року знову створили чудові вишиті роботи і подарували їх місту – була прикрашена ялинка у Незламному Хабі. Дуже було приємно дивитися на стрічку в соцмережах — чимало запоріжців із задоволенням робили фотосесії біля неї і виставляли свої гарні фото», – розповідає Олена Шевчук.
У цьому році міську ялинку у Незламному хабі берегині будуть доприкрашати своїми неймовірними витворами 1 грудня, її відкриття відбудеться о 17.00.
У програмі також — майстер-класи для дітей, виставка ляльок-мотанок. Кожен зможе взяти з кошика автентичну кульку, щоб повісити на новорічне дерево і загадати бажання.
Цьогорічна колекція берегинь ще більш різноманітна та яскрава. І це не дивно, адже до її створення долучилися 20 майстринь і у кожної свій творчий «почерк».
Як розповіла Олена Шевчук, за традицією до команди приєдналася Вікторія Бієнко з Києва, вона створила 40 кульок з бісеру. А от 7 учасниць курсів з української мови в Шевченківському районі, які вишили свою колекцію під керівництвом Людмили Гармаш, взяли участь у проєкті вперше.
Є в колекції і витвір волонтерки Червоного Хреста Даши Гурової — вона передала вишивку, якою прикрасили кульку.
Кілька новорічних іграшок вишили викладачка української мови Тетяна Дем’янова, яка виготовляє їх парами, та донька Тетяни Лідія Лелека, яка викладає у Запорізькому медико-фармацевтичному університеті. Лідія, до речі, вишиває тільки бісером.
Найпершою 30 унікальних кульок, справжніх витворів мистецтва, вишила потужна майстриня Віра Лобач. Вона зізналася, що, вишиваючи кульки, намагалася передати свій настрій. Зараз Віра Лобач працює над роботами до нового великого проєкту “Мапа України”.
Всі творчі роботи майстринь – унікальні, кожна вкладала в них свої серце й душу.
У Лариси Середи три жовтоблакитні кульки символізують незламність українців і воїнів, які захищають нас на фронті, тому на її роботах присутній піксель. Лариса у своїх роботах відтворила тему духовності, біблейські мотиви.
«Рік знову був тривожний, він накрив нас вибухами, слозами, втратами. І вірою. Віра продовжує наше життя, тримає нас на цьому світі, дає відчуття, що ми, українці, справжні. Це дуже важливо!
У мене три жовтоблакитні кульки. Вони символізують нашу незламність. І особоливо — незламність наших воїнів, які стоять на передовій, воюють в дуже важких умовах. Але разом з тим тримають над нами сонце, тримають небо. Коли мені важко, завжди згадую тих, кому ще важче. Адже вони не надлюди, вони такі, як і усі ми. Але вони несууть найтяжчий тягар цієї війни. Тому піксель присутній на моїх кулях», — розповіла Лариса Середа.
Майстриня зобразила Святе сімейство — Йосипа, Марію, які нахилися на своїм дитятком — Богодитятком.
«Вони, звісно, знають, яка в нього доля. Вони сховалися в укритті, де ховаються пастушки і тут їм добре, затишно. Вони тікають від Ірода, який хоче знищити дитятко. І вони відчувають життя.
Зараз ми усі з вами — Святе сімейство, яке схилилося над нашою Україною. А над нею тримають небо наші герої у пікселі.
Сімейство сподівалося на волхвів, ми також сподіваємося — на допомогу світу, який прокинеться. Волхви як символ світу, що нам допомагає у боротьбі. Тому мої волхви у пікселі», — поділилася про свій задум пані Лариса.
Майстриня, до речі, пише вірші, які колись, можливо, надрукує під назвою “Незакінчені вірші війни”. Один з них — «Янгол ЗСУ» пані Лариса прочитала журналістам.
Людмила Гармаш традиційно вишила найбільше куль. Її колекція складає на сьогодні 59 робіт і ще 22 вишиті з її допомогою.
До речі, у створенні цьогорічної колекції «Запорозьких берегинь» взяла участь і мама майстрині, якій 1 грудня виповниться 87 років. Спочатку вона хотіла лише одну вишивку зробити, а вийшло 10, які назвала «Дерево життя Запоріжжя».
«Як завжди, працювала з молитвою, читала 90-й псалом, кодувала певний посил, наратив — «Україна назавжди», «Любіть Україну», «Говоріть українською», «Сила нації в єдності», він йде з мого серця.
Створила колекції. Одна з них — «7 соняхів». По-перше, щасливе число, по-друге, я цю квітку обожнюю, це квітка нашого Півдня. Усі соняяяяяяи різні.
Ще одна колекція «Український всесвіт» — теж 7 кульок. Використовувала складну схему з кодами сили: хрест, зірка Алатир, це захист Божої матері, Берегиня, це найпотужніший оберег та ромб – символ родючості поля і роду. Кожна куля різного кольору, узори брала з українських вишиванок», — поділилася майстриня.
Людмила Гармаш також розповіла, що на курсах української мови у Шевченківському районі їх учасниці спочатку говорили, що ніхто не вміє вишивати, а у підсумку до проєкту приєдналися сім майстринь. Курси називаються «Говоріть українською. Ї», а жінки вишили на кульках «Говоримо українською. Ї».
Тетяна Соловйова застосовує у своїх вишивках стародавні техніки — «лиштва», «штапівка», шов «солов’їне вічко». Її робота є у Предстоятеля ПЦУ Єпіфанія. Цього року Тетяна вирішила вишити янголів.
“У мене їх 7 штук, деякі ще в роботі. Дуже сподобався цей мотив, прикрасила кульки золотими нитками. «Віфліємська зірка», «Янгол спасіння», «Воїни світла», «Лелеки – символ України» (на кульці надпис: “А ми чекаємо на ту весну, як мир на крилах принесе лелека”), “Дерево життя” (“Земля ця наша. І ми єдині. Хто ми такі? Ми з України”). Кульку “Повітря волі”, вона з мережкою, доставила стрічки, вишила на підтримку тих, хто знаходиться у полоні — щоб вони якнайшвидше відчули ковток волі, — розповіла Тетяна Соловйова.
Майстриня Анна Мартенс долучилася до “Запорозьких берегинь” у 2021 році, відвідувала курси української мови, там і дізналася про це об’єднання талановитих майстринь.
«У цьому році вирішила зробити колекцію української вишивки, такі орнаменти роблять на вишиванках. Умовно її можна назвати «Український візерунок». Кульку у жовтосиньому кольорі, з зіркою Алатир, підписала “Все буде Україна”. Трохи допомагала і сестра Валя з Одеси, яка вміє гарно вишивати гладдю. Долучилася і зробила наш символ — герб. А ще я зробила кульку і вишила “Запорозькі берегині наші”. А ще вишила прості листівочки — “З Новим роком — 2025”, — поділилася Анна.
Анна Мартенс розповіла, що коли оголошують повітряну тривогу, вона йде в коридор.
“Сиджу у коридорі і вишиваю. У мене така наснага, коли беру голку до рук, що й тривога не лякає. Таке заняття заспокоює”, — ділиться волонтерка, яка у вільний час не тільки вишиває, а й плете маскувальні сітки.
Колегу по творчості підтримала і Людмила Гармаш, яка теж під час тривоги, коли на Запоріжжя летять КАБи (а на її Шевченківський прилітає часто), переходить у коридор, читає молитву і продовжує вишивати.
Приклади незламності запоріжців наводила і голова ГО “Запорозькі берегині” Олена Шевчук:
«Цього року 14 вересня ми відкрили українські мовні курси під егідою Запорізької міської ради. Наприкінці місяця по Запоріжжю вдарили 13 КАБів. У цей день слухачі курсів мали відвідати виставу у театрі імені Магара. Я сумнівалася, чи зберуться люди. Приходжу, а мені адміністраторка каже: «Ваші всі вже прийшли». Прийшли всі 40! У фойє театру грав оркестр, всі посміхалися, а потім із задоволенням дивилися виставу.
Культура – це дуже важливо, особливо для нашого прифронтового міста! Потрібно, щоб люди вчили українську мову, ходили на вистави, концерти. Військові на фронті захищають український народ, нашу культуру. Буде культура – буде нація! – наголосила Олена.
Вона підкреслила, що одна команда берегинь займається волонтерством – шиє антидронові плащі, балаклави, ноші, адаптований одяг для поранених, які лікуються у шпиталях. Друга – підтримує і розвиває культурний напрямок.
Приходьте 1 грудня у Незламний хаб “Орбіта” насолодитися мистецькими шедеврами запорізьких майстринь!
Раніше ми писали про концерт під мерехтіння свічок, який відбувся у Запорізькій обласній філармонії.
Джерело
