Сніг у квітні 2025-го: а як це було 50 років тому?

Спостережливі люди трапляються у будь-якій місцині.

Це може бути селянська звичка, міцно сплетена з турботою про землю та врожай. Записи вів мій сусід по Червонодніпровці [живописна Червона Забора, за Біленьким, на межі з Дніпропетровщиною – у 1950-ті наполовину поглинута Каховським морем – «Каховським горем». Нині отримало з’їдений морем шматок у зотлілому вигляді]. Сусід Василь Іванович вів записи, повернувшись додому з Німеччини, кули був вивезений на примусові роботи. І за десятиліття записів сформував висновок, яким зі мною поділився: погоди, особливо контрастні їхні зміни, повертаються через 45 днів. Згадаймо, коли було у нас раптово морозно? Наприкінці нинішнього лютого. Ось вам і 45 днів.

А може бути й дещо науковий підхід: такий мала новокаховська родина інженерів, друзі моїх бальків. І теж прогнозували та попереджали сусідів, які негаразди та гаразди погоди можуть трапитися…

Подібний досвід, добре, що й задокументований, навели у своїй публікації Гуляйпільські старожитності: “Зазирнути у часи «а от як було раніше» маємо змогу завдяти такому виду джерел як селянські щоденники. Це досить рідкісні але надзвичайно інформативні документи які трапляються у родинних архівах селян”.