1 вересня відзначаємо День знань. За козацьких часів діти також навчалися, навіть безпосередньо на Січі. Про це нагадує Національний заповідник “Хортиця”.
Перші відомості про існування шкіл на Січі відносяться до 1659 року, коли на Чортомлицькій Січі була влаштована церква і школа при ній. Тут навчалися хлопчики від 7 до 14 років. Когось приводили батьки чи інші родичі, частина з них була сиротами, яких козаки забрали до себе. Їхня кількість не була сталою. За різними даними навчалися до 80 осіб.
Кожна дитина була приписана до котрогось із куренів. Школярі поділялися на дві громади – старших і молодших, які обирали собі шкільних отаманів. Шкільні отамани зберігали кошти учнівської громади й організовували життя та побут учнів. Гроші школярі отримували за читання псалтиря по померлих, за продаж ладану і свічок у січовій церкві, за колядування тощо.
Січова школа діставала допомогу з боку кошу. Під керівництвом учителя ієромонаха учні навчалися писати, читати, співати, вивчали церковнослов’янську та латинську мови, риторику, геометрію, географію, астрономію, закон Божий, музику. На уроках співу й музики, крім псалмів і кантат, розучували і співали народні пісні, думи. Крім того, за свідченням Дмитра Яворницького, ієромонах піклувався про здоров’я хлопчиків і доповідав про всі шкільні справи кошовому отаману.
Хлопчики також проходили комплексну «козацьку науку». Вони брали участь у козацьких герцях, вчилися їздити на коні, користувалися зброєю, терпіти голод і спрагу тощо. Тож виростали справжніми січовими лицарями.
У сучасній Україні діти з вчителями приходять на Хортицю, щоб доторкнутись до історії, наповнитись знаннями і традиціями, зрозуміти, що ми – нащадки козаків-запорожців, відчути козацький дух острова.
Для своїх юних відвідувачів Національний заповідник “Хортиця” пропонує дитячу гру-екскурсію “Козацькі розваги”, а також щонеділі об 11.00 проводить майстер-класи у музейних студіях “Місто за порогами”.
Джерело і фото: НЗ “Хортиця”
Сообщение Сьогодні – День знань. Як діти навчалися на Запорозькій Січі? появились сначала на Газета МИГ.