А ще він був люблячим сином, братом, онуком… Та він не долюбив, на народив дітей, не став їм щасливим батьком!
Саме це народжує сльози відчаю, коли читаєш історії книги нашого запорізького журналіста, історика – Миколи Єременка, «За Україну, за її волю»…
ЕВРІКОВ ВАЛЕНТИН АНДРІЙОВИЧ
Герой російсько-української війни Евріков Валентин Андрійович, «Продюсер» (14.09.1995 – 12.06.2022), українець, солдат моторизованої піхоти, стрілець 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти 227-го окремого батальйону (в/ч А7404) Сил ТрО 127-ої окремої бригади Територіальної оборони України (127 ОБр ТрО, в/ч А7383) – кадроване в мирний час формування Сил територіальної оборони Збройних сил України в місті Харкові.
Валентин Андрійович Евріков народився 14 вересня 1995 року в місті Кемерово рф.
Коли Валентину було два роки, батьки розлучилися. Мама Яна Євгеніївна Еврікова (08.02.1974) з сином повернулася в кінці 1998 року до батьків у місто Харків, де працювала косметологом.
У 2001 році Валентин пішов до першого класу Харківської загальноосвітньої школи-ліцею І – ІІІ ступенів №159, де виявив значні здібності й наполегливість у навчанні, був одним із кращих учнів школи, активним у позакласній та позашкільній роботі. Неодноразовий переможець та призер міських та обласних предметних шкільних олімпіад. Любив спорт, особливо бокс та силові єдиноборства, багато читав, навіть пробував писати оповідання, любив музику, грав на фортепіано. Мама Валентина вдруге вийшла заміж, тож у Валентина з’явилися брати: Трохим Олексійович (28.04.2006) та Федір Олексійович Трофименко (06.03.2008).
Валентин дуже любив братів, проводив із ними багато часу, піклуючись про їхнє здоров’я та розвиток. Намагався грати з ними в складні інтелектуальні ігри. У житті практично замінив братам батька, оскільки тому доводилося багато працювати.
У 2012 році Валентин Евріков закінчив середню школу-ліцей із золотою медаллю. За результатами ЗНО (зовнішнього незалежного оцінювання) зміг отримати бюджетні місця в чотирьох вишах, але обрав той, де був найвищий прохідний бал.
За альма-матер Валентин Евріков обрав Харківський національний економічний університет ім. Семена Кузнеця, його факультет – «Економічна кібернетика». Навчання давалося Валентину легко, оскільки він мав чудову підготовку та був старанним студентом. Валентин був дуже активним і відомим у соцмережах. Навчався, а у вільний час працював менеджером із продажів у агентстві «Барс», щоб допомагати родині фінансово.
Після закінчення університету у 2017 році Валентин Евріков продовжував працювати в агентстві «Барс», а з початку 2019 року вступив на службу до Національної поліції України. Служив у одному з її підрозділів у місті Харків. Служба подобалася, але мріяв про військову освіту та кар’єру.
Вранці 24 лютого 2022 року, коли родина Валентина прийняла рішення покинути Харків, він вирішив залишитися та стати на захист рідного міста. Під постійними обстрілами, зважаючи на те, що міський транспорт не працював, він пішки добирався кожного дня до пунктів мобілізації, щоб добровільно стати до лав ЗСУ. Це при тому, що він мав бронь (особливу відстрочку від мобілізації) як поліціянт. Йому декілька разів відмовляли, але врешті з четвертого разу мобілізували. У ті перші дні повномасштабного вторгнення військ московії в Україну до пунктів мобілізації прийшло 500 тисяч українців. Гідність! Честь! Шана! Таку націю не перемогти!
Захищати Батьківщину Валентину Еврікову випало солдатом у моторизованій піхоті стрільцем 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти 227-го окремого батальйону 127-ої окремої бригади сил ТрО Збройних сил України, яка дислокується в місті Харків. У березні 2022 року було прийнято рішення про формування 227-го окремого батальйону Сил ТрО, керівником якого призначили ветерана АТО, молодшого лейтенанта Олега Черкашина, «Іспанець», на сьогодні лейтенант, кавалер трьох бойових орденів, почесний громадянин міста Харків. У березні формувалася й 127-а окрема бригада ТрО, до складу якої увійшов 227-й батальйон. Командиром бригади було призначено полковника Романа Сергійовича Грищенка.
127-а окрема бригада ТрО та всі її підрозділи брали участь у битві за Харків та його околиці в ході повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Події відбувалися на східному театрі воєнних дій російсько-української війни. У цій битві Україна отримала перемогу та змусила відступити збройні сили рф з околиць міста. Бої тривали з 24 лютого 2022 року та завершилися Слобожанською наступальною операцією, перший етап якої тривав з 6 по 12 вересня 2022 року.
Коли росія заявляє про якісь свої плани щодо Харкова, вони не беруть до уваги один важливий фактор – самих харків’ян. Тож коли у 2022 році московити вважали, що їх будуть зустрічати з квітами, то натомість їх зустріли прокльонами та рясними кулями. І тисячі харків’ян та жителів області стали на захист міста поруч із підрозділами Сил оборони й цим врятували місто та перемогли у битві за Харків.
Одним із таких героїв став і тероборонівець Валентин Евріков. 227-й окремий батальйон ТрО, у якому воював Валентин, став одним із кращих у бригаді. Валентин Евріков був мобілізований на початку березня 2022 року, з 10 березня – курсант навчальної частини, де прийняв військову присягу. Після короткого курсу навчання був направлений до свого підрозділу. Було дуже тяжко: не вистачало продуктів, одностроїв, зброї, набоїв та ще багато чого. Але була віра у свою святу місію – рятувати Батьківщину. Дуже допомагали волонтери, як-то один із друзів Валентина –Руслан – постійно привозив продукти та інші необхідні речі. Валентин на знак подяки волонтерам виступив продюсером та актором агітаційного відеоролика, який поширювали в соцмережах. Тому й не дивно, що він отримав від побратимів псевдо «Продюсер».
Вигнавши росіян з околиць Харкова, Сили оборони міста перейшли у весняний контрнаступ на північ та північний схід від обласного центру. Українські підрозділи витіснили окупантів із передмістя Харкова – Циркунів, а далі з Черкаських Тишок та Руських Тишок. Усього було звільнено від ворога 24 населені пункти.
227-й окремий батальйон брав участь у обороні Харкова, звільненні Старого Салтова, Рубіжного, Тернової, Малих Проходів, Великих Проходів та інших населених пунктів. 4 травня, під час боїв за Старий Салтів, бійці батальйону вперше з початку російського вторгнення знищили новітній російських танк Т-90 М «Прорыв». Бої за звільнення області продовжувалися, 15 травня бійці батальйону відтіснили російські війська на одній із ділянок лінії фронту та перші вийшли до державного кордону України в Харківській області, де відновили прикордонний знак. Бійцям 227-го окремого батальйону територіальної оборони присвячено пісню українського гурту «Папа Карло» – «227».
Через три місяці, під час вересневого блискавичного контрнаступу, Сили оборони звільнили всю область. За оцінками аналітиків, тоді російська армія зазнала розгромних втрат.
На жаль, Харків був і залишається однією з ключових цілей росії під час повномасштабного наступу. На четвертому році війни росія продовжує терор проти цивільного населення міста та області. З початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року на Харківщині загинули 2355 цивільних (станом на 01.01.2024), з них 79 дітей, і ще 546 вважаються зниклими безвісти (з них 128 жінок та 88 дітей). Наразі, на жаль, кількість загиблих зростає мало не щодня.
А тим часом війна продовжувалася, тож «Продюсер» разом із побратимами розуміли, щоб перемогти ворога, їм треба зціпити зуби та йти до кінця. Бої були жорстокими, з великими втратами, мужність і звитяга захисників України зашкалювала. На початку травня Валентина Еврікова як спеціаліста з високих технологій перевели до допоміжного підрозділу при штабі 227-го окремого батальйону взводу зв’язку на посаду командира відділення взводу зв’язку. Відділення зв’язку розташовувалося в декількох добре замаскованих будинках села Руські Тишки Харківського району Харківської області за 20 км від райцентру. Село було відбите у ворога під час березневого контрнаступу ЗСУ.
12 червня 2022 року була неділя, це був 163-й день року та 109-й день повномасштабного вторгнення військ московії. Під час масованого обстрілу позицій ЗСУ одна з ракет прилетіла прямо в будинок, де перебував Валентин із двома побратимами.
Коли почало падати перекриття будинку, Валентин наказав побратимам лягти на підлогу, а сам, як супермен, намагався втримати перекриття, чим врятував їм життя. Унаслідок влучання будинок було зруйновано вщент. Двох побратимів Валентина дістали з-під уламків живими, а командир Валентин Евріков, «Продюсер», загинув. Його тіло відкопали наступного дня. Спеціалісти говорять, що якби він теж впав на підлогу, то вочевидь залишився б живим, але ж наші вояки свято виконують козацький заповіт: «Сам помирай, а побратима захищай».
Ну і трішки нумерології: саме 12 червня відзначають День супермена, а ще День червоної троянди, яка є символом захоплення, поваги, хоробрості, та, на жаль, Зміїне свято, яке є символом гріхопадіння, диявола, уособлює зло, підступність та руйнування. Цього дня Валентин відпустив двох зв’язківців у короткотермінову відпустку провідати рідних. На жаль, один із них виявився зрадником та здав координати розміщення відділу зв’язку ворогові.
Десь за тиждень до загибелі Валентин повідомив рідних про те, що здійснилася його мрія: він успішно склав іспити і вже зарахований до Харківської національної академії Національної гвардії України. Наказ про переведення Валентина Еврікова до навчального закладу з 13 червня прийшов до підрозділу 13 червня 2022 року… На жаль, не склалося.
Через дві доби героя Валентина Еврікова привезли «На Щиті» до Харкова.
Солдат Валентин Евріков, «Продюсер», був патріотом України, відважним воїном, гідним побратимом. А ще він був люблячим сином, братом, онуком. Низький уклін та шана батькам, а також бабусі за виховання Героя. Його всі любили. У школі, на подвір’ї, в університеті, на службі в поліції і, звичайно, у частині. Тому що він був світлою людиною, завжди всім допомагав. Він мріяв про кар’єру військового й назавжди в ній залишився. Побратими Вадима на похороні говорили такі слова: «Якщо б ми там не встояли і здалися, рашисти б увірвалися в Харків і влаштували б там Бучу. Дякуючи таким добровольцям, як Валентин, завдяки їхній мужності, героїзму та самопожертві, Харків витримав наступ агресора на початку війни та зміг устояти». А ще хлопці плакали, як і їхній командир, та клялися відплатити ворогу за смерть побратима, і вони це зробили.
За мужність і героїзм при захисті України 15.07.2022 р. солдат Валентин Евріков нагороджений державною нагородою – орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а 12.02.2023 року – нагрудним знаком «Почесна відзнака 127-ої окремої бригади територіальної оборони ІІІ ступеня».
16 червня 2022 року на Алеї Слави 18-го кладовища міста Харків відбулася цивільна панахида та відспівування за загиблим Валентином Евріковим. Поховали Валентина Еврікова з військовими почестями за присутності рідних, побратимів, друзів, земляків на 4-му місці 7-го ряду цього ж кладовища.
Вічна Світла Пам’ять та Царство Небесне Герою!
Література:
Чернігівська районна газета «Нива». Евріков Валентин Андрійович.. [Електронний ресурс] / Чернігівська районна газета «Нива». // Facebook. – Режим доступу : https://www.facebook.com/groups/nivagazeta1934. – Назва з екрана. – Дата публікації : 02.11.2025. – Дата перегляду: 02.11.2025.
Сообщение Солдат Валентин Евріков, «Продюсер», був патріотом України, відважним воїном, гідним побратимом появились сначала на Газета МИГ.