У Запоріжжі 17–18 жовтня онлайн відбудеться фестиваль авторської пісні «Сонячний зайчик». Співорганізатором XVIII Міжнародного молодіжного фестивалю-майстерні авторської пісні та поезії став Запорізький національний університет. Це буде вісімнадцятий фестиваль, але вперше – у статусі Міжнародного.
“Авторська пісня повернулася туди, де 33 роки тому стала набувати рис професійності”, – розповіла Олена Алексєєва, художня керівниця фестивалю «Сонячний зайчик». – Наш фестиваль не визначає кращих, а вказує напрямок руху. Він є унікальною формою роботи з розвитку та вдосконалення української молодіжної авторської пісні. До речі, на сьогодні це єдиний у світі дистанційний онлайн фестиваль-майстерня в цьому виді мистецтва”.
Витоки та молода енергія
Випускниця ЗНУ Олена Алексєєва – яка нині Олена акторка, режисерка, педагог, громадськая діячка, керівниця запорізького Театру поетичної пісні (організатор заходу), ініціаторка та художня керівниця фестивалю, член Національної Спілки театральних діячів України, лауреатка Вищої театральної нагороди Придніпров’я «Січеславна» розповіла історію фестивалю.
“Все почалося ще в минулому сторіччі, у Запорізькому, тоді ще педагогічному інституті, де я отримувала першу свою освіту – навчалася на історичному факультеті. З одного боку – бурхливе творче життя факультету, з іншого – робота влітку в археологічних експедиціях. Це природно «вклало» мені в руки гітару.
На третьому курсі, в 1984 році, я вперше взяла участь у міському фестивалі авторської пісні. Трохи пізніше прийшла до міського клубу пісенної поезії «Вітрило».
Вже в 1991 році на базі Індустріального інституту, де працювала спочатку художнім керівником, а потім директором Студентського клубу, я провела перші два міжвузівських (тоді ще міських) фестивалі авторської пісні”.
Цікаво та символічно, що одним з лауреатів тих фестивалів був тогочасний студент ЗІІ Микола Квєтков, якого запоріжці можуть бачити на сцені рідної філармонії. Зараз Микола Миколайович – відомий співак, старший викладач кафедри акторської майстерності ЗНУ, провідний соліст обласної філармонії та водночас багаторічний викладач вокалу на нашому фестивалі.
Студія авторської пісні в рідному виші
У 1993 році Олена набрала перший склад Студії авторської пісні в ЗДУ. У цей період я отримала другу освіту: закінчила унікальну Майстерню авторської пісні, де театральні предмети використовувалися для навчання пісенного виконавства. В цьому напряму й пішла навчальна робота в Студії авторської пісні. В ЗДУ також було проведено два міжвузівських фестивалі, на які зібралися учасники з різних міст країни.
Ще один цікавий факт згадала пані Олена: у першому складі Студії декілька років займалася Марина Брацило, на той час студентка філфаку. Зараз її творчість вивчають у школах та вишах. У цьому році в дванадцятий раз відбудеться Всеукраїнський конкурс молодої української поезії та авторської пісні «Хортицькі дзвони» имені М. Брацило. Маю честь всі ці роки входити до складу його журі.
Як народився Театр
У 1998 році з найкращих випускників Студії було створено Театр поетичної пісні. Він швидко набув популярності в Запоріжжі та Україні – і не тільки в середовищі бардів, а й у театральній спільноті. Паралельно Студія працювала як кузня молоді для поповнення складу Театру. Провідні актори отримували другу освіту на акторському відділенні ЗНУ, я Олена була запрошена до рідного вишу викладати предмет «Театр поетичної пісні» для майбутніх акторів.
Щодо авторської пісні країни, то вона, попри величезну кількість бардівських фестивалів, стрімко старіла. Молоддю займалися тільки в Запоріжжі й у Харкові. В Студії ж був накопичений величезних педагогічний досвід, яким можна і потрібно було поділитися на рівні країни. Але на той час Олена не знаходила підтримки з цього приводу у керівництва Студентського клубу університету, який багато років очолювали здебільшого випадкові люди.
Назва та емблема – родинний внесок
“У 2008 році мій терпець урвався, і я зі своїми студійцями перейшла до міського Палацу дитячої та юнацької творчості, – розповіла вона. – Саме тут ідея навчання авторській пісні була всіляко підтримана”.
Авторська навчальна програма була розрахована на десять років: Олена зібрала докупи окремі напрями навчання: музичну грамоту, гітарний акомпанемент, основи вокалу, режисуру пісні, сценічне мовлення, сценічний рух, акторську майстерність, сценічну діяльність, історію авторської пісні, теорію організаційної роботи тощо.
В 2009 році був проведений перший навчальний фестиваль, який одразу ж отримав статус Всеукраїнського від Державного Центру позашкільної освіти МОН України. Це відбулося завдяки тому, що сама ідея такого фестивалю була унікальна, у країні такого на той час не було.
Щодо назви – «Сонячний зайчик», то на початку діяльності Всеукраїнський дитячо-юнацький фестиваль-майстерня такої не мав. Та на одному з перших фестивалів шестирічний вихованець гуртка Міша Равіч виконував пісню видатного українського автора Володимира Завгороднього «Сонячний зайчик». Це було так вдало, що всім одразу ж стало ясно: ось вона – готова назва! Автор логотипу фестивалю (сонячна пляму з симпатичним скрипковим ключиком всередині) створила мама того самого маленького Мишка, художниця по костюмах театру авторської пісні, відома запорізька дизайнерка Еріка Равіч.
“Пізніше, коли до фестивалю доєдналися представники з різних країн світу, ми вписали логотип в контур земної кулі”, – каже пані Олена.
“…фестиваль не визначає кращих, а вказує напрямок руху”
Спочатку вікова категорія учасників була від 6 до 21 року. Адже на дорослих фестивалях учасники саме такого віку традиційно залишалися поза увагою. Всі учасники отримували сертифікати, де засвідчувалося проходження основ предметів, з яких велися заняття під час фестивалю.
Через декілька років, коли рівень учасників значно підвищився, ввели заохочувальні дипломи – призерів та лауреатів.
“Та наш фестиваль не визначає кращих, а вказує напрямок руху. Тоді ж ми почали проводити концерт призерів у малій залі. Лауреати виступали в Заключному концерті на Великій сцені Палацу разом із педагогами, – каже Олена. – В якийсь момент ми прийшли до того, що організували для поетів майстерню художнього слова. В фестивалі почали брати участь також читецькі та театральні колективи. А в цьому році «Читання поезії» – це вже окрема номінація.
З 2018 року з’явилося покоління учасників, що перетнули межу 21 рік, але не хотіли прощатися з фестивалем. Ми їх ніжно називаємо «перезайці». Для них почали організовувати окремий проєкт, так звану Театральну майстерню, з подальшою демонстрацією результатів роботи для всіх учасників фестивалю. Тоді вже офіційно вік учасників було розширено до 25 років.
Загалом, до 2019 року ми створили дитячо-юнацький бардівський рух в Україні. Наші вихованці стрімко увірвались у фестивальне життя країни та почали впевнено завойовувати призові місця”.
У часи ковіду творчій захід перейшов у дистанційний формат. Та авторська пісня дуже швидко адаптувалася до дистанційного формату. Майже кожен день відбувалися онлайн-концерти, марафони, навіть фестивалі: з’явилася можливість особисто познайомитися з колегами зі всіх куточків світу.
Фестиваль традиційно відбувається в жовтні. До цього часу алгоритм виходу в Zoom став достатньо напрацьованим. Онлайн-формат надав можливість запрошувати на творчі зустрічі видатних діячів мистецтв нашої країни і не тільки. Доєдналася молодь із багатьох країн світу. Найбільшим надбанням стало збереження унікальної атмосфери поваги та любові один до одного.
“Коли почалася повномасштабна війна питання проведення чи не проведення фестивалю не стояло. Проте це тема окремої великої розмови. Можу сказати одне, що кожен такий фестиваль – колосальна організаційна підготовка й унікальний досвід професійної взаємодії. Фестиваль згуртував навколо себе творчу молодь і педагогів різних країн, сприяв значному інтересу до української авторської пісні в світі.
За підсумками досвіду фестивальної діяльності під час 15-ї Міжнародної виставки «Сучасні заклади освіти-2024» я виборола Золоту медаль та сертифікат переможця в тематичній номінації «Виховні константи утвердження української національної та громадянської ідентичності».
У минулорічному фестивалі брали участь представники двадцяти областей України та дев’яти країн світу”, – розповіла Олена.
Бардівська пісня сягає корінням ще минулого століття. Жанростворюючими рисами авторської пісні є самостійність мислення та повага до особистості. Може змінюватися форма подачі, суть – незмінна. Саме це ми всіляко підтримуємо.
Цього року фестиваль уперше буде проведений у співпраці з Запорізьким національним університетом. Коло замкнулося: молодіжна авторська пісня повернулася туди, де 33 роки тому почала набувати рис професійності.
“Я дуже радію, коли нові учасники відкривають для себе щось нове, починають дивитися на авторську пісню з іншого боку, переосмислюють своє ставлення до власної творчості тощо. Тому я бажаю неофітам завдяки фестивалю отримати нові знання, познайомитися з молодими колегами та досвідченими педагогами. А головне, відкрити для себе нові можливості, відчути свій творчий потенціал, отримати новий поштовх до творчих пошуків”, – каже Олена.
Бажаємо «Сонячному зайчику» та «перезайцям» успіхів та щасливої творчої дороги.