Стрілок із Дніпра: Як поліція шукала можливого вбивцю Фаріон та які його мотиви

19 липня у Львові невідомий скоїв замах на колишнього народного депутата України Ірину Фаріон, вистріливши їй у скроню. Пізніше цього ж дня Фаріон померла у лікарні. 25 липня можливого вбивцю спіймали у Дніпрі. Як шукали злочинця і що відомо зараз про вбивство Фаріон, – у матеріалі журналістки РБК-Україна Юлії Акімової.
Вбивство Фаріон
У п’ятницю ввечері 19 липня у Львові невідомий вистрілив в Ірину Фаріон біля її будинку на вулиці Масарика. Жінку у критичному стані відвезли до лікарні, вона поступила у відділення невідкладної допомоги близько 20:00. У цей час поліцейські розпочали операцію, щоб спіймати злочинця.
Спеціальна поліцейська операція тривала всю ніч, поки лікарі виборювали життя Фаріон. На подію одразу відреагував президент Володимир Зеленський, який доручив міністру внутрішніх справ Ігорю Клименку взяти розслідування під свій особистий контроль. Той, у свою чергу, повідомив, що поліція вже має свідчення та відео з камер спостереження.
Пізно ввечері стало відомо, що Ірина Фаріон померла. Замах на вбивство перекваліфікували на умисне вбивство.
Похорон Фаріон (фото: Getty Images)
Пошук злочинця тривав п’ять днів. За цей час історія встигла обрости десятками теорій та різних подробиць. Наступного дня після вбивства поліція показала портрет підозрюваного і описала, у що він був одягнений. На фотографії, яку зробила мешканка району, де жила Фаріон, був зображений хлопець у панамці та великих темних окулярах. Також правоохоронці опублікували відео – на ньому він ходить з боку на бік, широко розмахуючи руками.
Суспільство вимагало мотивації вбивства та будувало свої теорії. Безумовно, до уваги бралася деяка скандальність самої Ірини Фаріон. Вона дуже часто апелювала гучними заявами, періодично зневажаючи громадські авторитети – наприклад, коли критикувала російськомовних військових. Було очевидно, що Фаріон мала своїх недругів, але чи стало мотивацією до вбивства мовне питання, невідомо. Хоча, поки шукали стрільця, багато хто експлуатував і цю тему.
Стрілець з Дніпра
Через п’ять днів, 25 липня, у Дніпрі спецпідрозділ КОРД затримав 18-річного хлопця. У ЗМІ його практично одразу ідентифікували – ним виявився молодик на ім’я В’ячеслав Зінченко. За кілька годин у медіа встигли зібрати приблизний портрет можливого злочинця – він захоплюється футболом, закінчив перший курс журналістики у місцевому університеті та періодично сидить у групах неонацистського спрямування. У мережах навіть опублікували скріншоти його коментарів, де він розмірковує про «жидів» та їхню роль в управлінні державою.
Затримання стрільця у його будинку в Дніпрі (фото: Telegram-канал міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка)
Цього ж дня журналісти зв’язалися із батьком Зінченка, який проходить службу на фронті. Той заявив, що його син нікого не міг убити, бо він патріот своєї країни і взагалі не здатний на таке. Про це говорили і сусіди хлопця, яких вже теж встигли знайти. Вони характеризували Зінченка як тиху та скромну молоду людину.
26 липня правоохоронці та силовики вирішили дати у Львові брифінг, присвячений упійманню можливого злочинця. Треба сказати, що практика брифінгів у таких випадках застосовується досить рідко і зазвичай покликана для того, щоб відповісти на соціальний запит. Протягом тижня резонансний злочин обговорювався в мережах, а поліцейські піддалися критиці за те, що не змогли зловити стрільця відразу ж по гарячих слідах. Коли це все ж таки сталося, критика стала діаметрально протилежною – у тому, що злочинця спіймали за п’ять днів, багато хто побачив підозрілий поспіх. Тому брифінг організували для того, щоби розкрити деталі справи. У особистих бесідах правоохоронці відзначали – наважившись на такий крок, вони буквально йдуть по межі таємниці слідства.
На прес-конференції перед журналістами виступили міністр внутрішніх справ Ігор Клименко, начальник Нацполіції України Іван Вигівський із заступником Андрієм Нєбитовим, заступник голови СБУ Сергій Андрущенко, заступник голови Офісу Генпрокурора Антон Войтенко та місцеві правоохоронці. У львівському «главку» Нацполу зібралися як місцеві, так і всеукраїнські видання, а для камер практично не вистачало місця.
Прес-конференція щодо факту затримання стрільця (фото: РБК-Україна)
«Було нелегко розслідувати цей злочин. Він був ретельно підготовлений. Але сьогодні ми перед вами і готові звітувати про попередню частину нашої роботи», – зауважив Клименко.
19 липня, за кілька годин після пострілу у Фаріон, до Львова вже приїхала українська силова та правоохоронна «верхівка». Поки кінологи прочісували ліс, куди вели сліди стрілка, поліцейські допитували свідків, а оперуповноважені проводили слідчі експерименти. За п’ять днів слідчі повністю встановили хронометраж та таймінг півтора тижня, які Зінченко провів у Львові, аж до вбивства.
Поліція підготувала відеопрезентацію, яка почалася з фотографії гільзи – спортивної кулі 9 на 18 мм. «Специфічна куля, не бойова. Ми тепер маємо встановити, де її було куплено, можливо, на чорному ринку», – коментував відео Клименко.
Потім на екрані показали фото, яке за п’ять днів облетіло весь український сегмент інтернету – хлопець у панамці Patagonia, темних окулярах та червоній футболці з написом «Los angeles» сидить на лавці та тримає в руці лямки від свого головного убору. «Він перебував у такому положенні 2-2,5 години, не їв, не пив, не жував жуйку. Взагалі не реагував. Навіть напередодні, коли він побачив, що Фаріон йшла до свого під’їзду, він навіть не повернув на неї голову», – прокоментував міністр
«Це було складно, тому що він практично повністю закрив обличчя. У нього там було видно губи, ніс і підборіддя, ну як за цими рисами як ти ідентифікуєш людину?» – каже виданню РБК-Україна співрозмовник у правоохоронних структурах.
Для того, щоб ідентифікувати злочинця, поліція «відпрацювала» 80 осіб, які так чи інакше були схожі на стрілка, використовуючи спеціальні програми та обладнання. Кожного з 80 найбільш підходящих «кандидатур» одразу ж перевіряли щодо їхнього місця перебування у дні перед вбивством. Паралельно з цим велася робота із камерами відеоспостереження. А тут варто зазначити, що не всі камери працювали через відключення світла, тому стрілок періодично «зникав» з поля зору.
Тим не менш, хлопця вдалося встановити і «вести» по камерах. Крім того, правоохоронці отримали паспорт Зінченка – він необачно надіслав фото документа господині квартири, одну з яких він винаймав у Львові. Хлопця ідентифікували скрізь – на вокзалі у Львові 9 липня, на сходових клітках у квартирах, які він винаймав (вибирав виключно з балконами), та на Новій пошті.
На пошту Зінченко прийшов у день, коли приїхав до Львова. Він забрав посилку, яку сам собі і відправив з Дніпра. «Від Нової пошти ми отримали квитанцію, а саме перелік речей, які він сам собі переслав з Дніпра до Львова. Він приїхав без тих речей, в які потім одягався», – розповів Вигівський. У коробці, яку хлопець отримав поштою, були трекінгові велоокуляри, панама Patagonia, сумка через плече, рюкзак, шорти та накладна борода.
Фото книги, яку знайшли у телефоні Зінченка (фото: РБК-Україна)
«Ми вивчаємо його зв’язки на території України та закордоном. Одна з версій – це причетність служб країни-агресора до організації зазначеного злочину. У даному випадку щодо використання бороди ми дивимося на різні ситуації та злочини та можливу причетність зазначеної особи», – зазначив Андрущенко, відповідаючи на питання, навіщо Зінченко потрібна була борода.
Хлопця вирахували за ходою. Вона в нього досить специфічна — він широко розмахує руками, як солдат на параді, і підвертає праву ногу всередину. Коли порівняли ходу Зінченка в інші дні та ходу стрільця за пару днів до вбивства і в сам день вбивства, з’ясувалося, що це одна й та сама людина.
Саме вбивство камера не зняла – стрілок убив Фаріон за рогом будинку, куди не діставало спостереження. Але камери встигли зафіксувати хлопця, який одягає червоні рукавички, заходячи у подвір’я. Згідно з слідчим експериментом, стрілець зайшов до арки двору, заслав патрон у патронник, повернувся і підійшов до Фаріона. Жінка в цей момент стояла неподалік свого будинку з валізою і чекала на таксі.
«Він близько підійшов, не далі двох метрів. Це ми так думаємо, експертиза готується і ми знатимемо — півтора метри було або метр», — зазначив Клименко.
За хвилину після пострілу хлопець у панамці та червоній кофті біжить уздовж дороги. 21 липня він на залізничному вокзалі Львова сідає у вагон. 22 липня – виходить із поїзда у Дніпрі. 25 липня спецназ чекає, поки мама хлопця вийде з дому, і заходить до нього в квартиру. На відео хлопець лежить на животі, піднімає голову і представляється – Зінченко В’ячеслав Федорович.
Якийсь час у правоохоронців пішло на те, щоб зламати телефон стрілка. «Він, звичайно ж, «у відмові», робить вигляд, що його це не стосується», — ділиться з виданням співрозмовник. У телефоні слідчі знайшли багато цікавого. Наприклад, фото книги «Секретні інструкції ЦРУ та КДБ щодо збирання фактів, конспірації та дезінформації». Або листування, де він пише, що «пробив нову ціль». «Адрес злитих кілька. Закуплю шмотки і пробуватиму вийти на його слід».
«Я не диктуватиму вам листування, в них він обговорює, скажімо так, не прямо, яке він відношення має до певних кіл чи філософії», — зазначив Вигівський.
Окремо на брифінгу показали його пошукові запити у дні після вбивства. «Коли відбуваються засідання облради Вінниця», «проросійські депутати», «…де знаходиться» тощо. Зінченко шукав конкретні прізвища і, мабуть, вирішив не гаяти часу. «Зверніть увагу, 21 липня – це день, коли він виїжджав зі Львова. Це його психологічний портрет – він уже відійшов від того, що зробив та готував нову акцію», — каже Клименко. Пізніше з’ясується, що одним із тих, кого шукав Зінченко, був нардеп Максим Бужанський.
Ще у мережі Зінченка знайшли «прощальний» лист. «Привіт, я з Дніпра, якщо це повідомлення тобі відправлено, значить щось пішло не за планом». Також він просить у разі чого пояснити його батькові, що він приховував «це» заради безпеки батьків, а не тому, що він їм не довіряє.
Листування показали, безумовно, не всі – багато з того, що є в матеріалах, поки не можна публікувати. Але навіть те, що є, дає змогу скласти приблизний портрет Зінченка. Він явно не дурний, досить начитаний. Але те, що він читав та дивився, мабуть, і визначило його вектор. Яке в цьому векторі мала місце Фаріон, до кінця не зрозуміло. Також неясно, хто був його куратором. На питання про те, чи були це агенти ФСБ чи неонацистські організації, у СБУ повідомили, що розробляють усі можливі версії.
«Ми перевіряємо його причетність до неонацистського руху, центр якого знаходиться в Росії, його зв’язки в Україні та мотиви скоєння злочину. Це або релігійна, або національна ворожість», – повідомив Андрущенко. «Або особисте», — додав Клименко.
Також хлопець шукав пістолети – «розумні» та стартові. Зброю, з якої вчинили злочин, не знайшли, стрілок її десь сховав.
Суд над стрілком
Судове засідання розпочалося за годину після закінчення брифінгу і журналісти «мігрували» з поліції до Галицького суду. У холі одразу ж стовпилися оператори та налаштували об’єктиви на двері – у них невдовзі має з’явитися В’ячеслав Зінченко. Паралельно з цим журналісти намагалися вміститися в зал для судових засідань – надто маленький для такої масштабної справи.
«Готуйтесь», — сказав поліцейський і преса направила камери на вхід до зали. За секунду у дверях з’явився Зінченко – худорлявий, високий хлопець у синій формі з футбольним логотипом, оточений поліцейськими. Коли його завели в «акваріум» і зняли наручники, журналісти навперебій почали ставити хлопцеві питання. Той підвівся з лави, підійшов до стику камери, де є віконце, і нарочито серйозно, навіть якось суворо відкарбував: «Після суду дайте мені 15 хвилин і я розмовлятиму з усіма журналістами».
Суд над стрільцем (фото: РБК-Україна)
Поки всі чекали на суддю, до камери підсіла дочка вбитої – Софія Фаріон. Вона зняла з себе темні окуляри і почала кричати в «акваріум», намагаючись добитися від Зінченка реакції.
– Чому ти її вбив? Чому ти вбив її?
– Час покаже.
Софія кричала і проклинала Зінченка, бажала такої ж долі його матері та зачитувала йому останні повідомлення Фаріон. Той у відповідь зітхав, відвертався і закочував очі. Іноді він навіть намагався позувати — побачивши спрямований на нього телефон, в якийсь момент він посміхнувся і показав пальцем на емблему Junior Dnepr. Але, попри всі спроби напустити на себе байдужий і навіть деякий іронічний вигляд, було відчуття, що хлопець дуже наляканий.
Коли до зали зайшов суддя Олег Юрків, усі принишкли. Першим почав адвокат – він пояснив, що батько Зінченка відмовляється від його послуг і вирішив найняти для свого сина приватного захисника. А тому він зобов’язаний скласти з себе повноваження, а суд має почекати на нового адвоката підозрюваного – Ігоря Сулиму. Пізніше з’ясується, що Сулима за свою кар’єру неодноразово брався захищати тих, кого звинувачували в державній зраді. Наприклад, проросійського пропагандиста Руслана Коцабу, якого виправдали в суді.
В’ячеслав Зінченко (фото: РБК-Україна)
Державний адвокат заявив, що Сулима приїде близько 16:00, тому суддя оголосив перерву. Зінченко, який до цього вдавав, що спить чи гортає величезний стос аркушів, мовчки встав і підійшов до віконця, де на нього одягли кайданки. Відповідати на запитання журналістів він не став.
Засідання відновилося за кілька годин. Весь цей час журналісти намагалися не відходити від Галицького суду далеко, тому перемістилися до найближчого кафе, куди періодично заходили з новинами та подробицями. Ніхто не мав сумнівів у тому, що новий адвокат Зінченко вирішить затягнути процес і скаже, що не встиг ознайомитися з матеріалами справи. Це ніяк не вплине на обрання запобіжного заходу, але сама процедура може злегка затягтися. Очікування не виправдалися – адвокат, який прийшов на засідання, попросив дати йому 10 хвилин, щоб поговорити з попереднім захисником та самим підзахисним.
Коли всі повернулися на свої місця, почалися судові дебати. Прокурор попросив у суду визначити найжорсткіший запобіжний захід – два місяці без альтернативи внесення застави. «Є всі підстави стверджувати, що саме він 19.07 здійснив постріл у Фаріон», – наголосив державний обвинувач.
Сулима, у відповідь на це, виступив із досить емоційною промовою. Він заявив, що слідство не має підстав визначати хлопцю такий жорсткий запобіжний захід, зачитав свідчення однієї жінки, запитав у Зінченка його зріст і сказав, що той не збігається з тим, про що говорили свідки. Закінчив Сулима свою промову тим, що навіть громадськість не вірить, що це зробив його підзахисний – з цими словами він подивився на суддю і показав на Зінченка рукою.
Прокурор у відповідь досить жорстко парирував. «Адвокат у своїй промові посилається на окремі свідчення окремих осіб. Одночасно з цим, як сказано в законодавстві, докази повинні оцінюватися в їх сукупності. У даному випадку кожне свідчення в ланцюжку з іншим свідченням, з відеозаписами у своєму взаємозв’язку та логічній послідовності дають нам підставу стверджувати, що та підозра, яку пред’явлено Зінченку, є абсолютно обґрунтованою».
Зінченко слухає вирок про запобіжний захід (фото: РБК-Україна)
Суддя Юрків дав собі 15 хвилин, щоби визначитися з вердиктом. Рівно за 15 хвилин він знову зайшов у зал і оголосив – Зінченко має перебувати у СІЗО два місяці без застави. Через 60 днів запобіжний захід продовжуватимуть. Рішення судді хлопець слухав, спершись головою на ріг «акваріума». Коли його оголосили, він знову проігнорував журналістів, простяг поліцейським свої руки та вийшов. Але за кілька хвилин пресі сказали, що хлопець готовий відповісти на запитання. Його знову завели до камери.
«А є якісь цікавіші питання? Нудятина якась, якщо чесно», – сказав Зінченко у відповідь на запитання, що він робив у Львові.
Хлопець одразу ж позначив – він не говорить про слідство та не обговорює Фаріон. Своє ставлення до неї він не прокоментував. «Я нікого не вбивав, давайте одразу», – сказав В’ячеслав. Набагато охочіше він відповідав на питання, не пов’язані із вбивством. Наприклад, про те, яку він любить літературу.
«Ну з приводу психології люблю. Дуже подобається цикл генетики, версії про те, що поведінка залежить від генів і так далі. З останнього читав Роберта Пломіна, якщо ви знаєте такого».
Кілька разів він «плив» і не міг відповісти на запитання докладно. Наприклад, коли його запитали про маму.
– Ви бронювали на Booking квартири у Львові через мамин акаунт, навіщо?
– Через сторінку мами я… Я не впевнений, що щось бронював через телефон мами.
– А через що?
– Якщо я не помиляюся, якщо щось бронював, якщо не помиляюся, я через себе бронював.
Натомість його «оживило» питання про те, що він бачив і що йому сподобалося у Львові. «Немає такого відчуття, як у моєму рідному Дніпрі, який мені просто ближче до серця, бо він мені рідний, але інфраструктура інша та внутрішні переживання інші, ось що я можу сказати про Львів».
Щоразу, коли мова заходила про Фаріон, хлопець просив питання цікавіше, починав активно жестикулювати та повторювати «Давайте одразу, це не я і все». Про те, як він ставиться до неонацистських рухів, він також відмовився говорити, обмежившись загадковим «суб’єктивна думка може не збігатися з об’єктивною».
Через кілька хвилин інтенсивних питань, заламування рук і повторень «Я Фаріон не вбивав» хлопець видихся — він явно був не готовий, хоч і намагався «тримати обличчя». Зі словами «Я більше не хочу» він підійшов до віконця і дав одягнути на себе наручники.
***
Стрілка судять за частиною 1 статті 115 – умисне вбивство. Її санкція передбачає від 7 до 15 років позбавлення волі. Якщо доведуть, що Фаріон вбили за мотивами расової, національної чи релігійної нетерпимості, хлопцеві «світить» від 10 до 15 років, або довічне ув’язнення.
Поки що одна з найважливіших білих плям у цій історії – мотивація. Ірина Фаріон була досить суперечливою фігурою, але у її націоналістичних поглядах сумніватися не доводиться. Підозрюваний у вбивстві В’ячеслав Зінченко хоч і начитаний, але все ж таки 18-річний хлопець, а його підготовка досить непогана, що визнають самі правоохоронці. Тому оприлюднення того, хто куратор – російські спецслужби чи неонацистські рухи – питання часу. Хоча й у цьому випадку історія може прийняти досить несподіваний поворот.