Мешканці гуртожитку Запорізького національного університету, в який 25 листопада влучив ворожий “Шахед”, досі не оговтались від пережитого тієї ночі. Навколо пошкодженої будівлі купа розбитого скла, частину вибитих вікон тимчасово довелось закрити листами ОСБ, ґанок гуртожитку підпирають дві дерев’яні палі, а на одному з “ребер” будівлі — чорна від гару величезна пляма, немає утеплення і відсутня частина цегляної стіни. Саме сюди влетів ворожий дрон.
На балкону гуртожитку помічаємо людей, які прибирають наслідки атаки. Питаємо в адміністрації університету дозволу та заходимо в середину.
“Йти доведеться пішки, бо в цьому “крилі” будівлі не працює ліфт”, — говорить проректор Сергій Кушнір.
“”Це після прильоту?”, — питаю.
“Так. Плюс ще не відомо, що з плитами перекриття в районі сьомого поверху, власне там, де було влучання”, — відповідає.
Разом з ним піднімаємось на сьомий поверх. Частина склопакетів витримала удар, деякі — потрощило. На сьомому поверсі наразі немає світла, аби розгледіти понівечені кімнати доводиться вмикати ліхтарик. З ліхтарем доводиться прибирати й працівниці гуртожитку. Жінка говорить, що вже кілька днів прибирають будівельне сміття, але роботи ще багато.
На одному з верхніх поверхів чітко відчувається запах гару. Він їдкий настільки, ніби пожежу загасили не тиждень тому, а буквально перед нашим приходом. Тут геть все чорне.
“Дякувати Богу, в цьому блоці нікого не було і поверхом нижче також не було. Ніхто не жив тут, на щастя”, — говорить Сергій.
Він пояснює, що в перші дні після атаки, прибирати сміття та ліквідовувати наслідки допомагали мешканці Гуляйпільської громади, які власне і живуть в цьому гуртожитку.
“Це були робочі руки. Тут проживають переселенці, студенти та їхні родини. Вони перші прийшли на допомогу. Місто надало листи ОСБ, фонд «Проліска» також допоміг. Дякувати їм ми зараз все маємо, зашиваємо все. Збитків багато і власними силами ми всі питання не закриємо. Але ми намагаємось максимально швидко усувати наслідки, щоб людям було комфортно тут бути, щоб у них була вода — гаряча і холодна, щоб було тепло”, — каже він.
Окрім пошкодженої ліфтової кабіни, в цьому гуртожитку є проблеми з опаленням. Адже внаслідок удару “Шахеда” розірвало труби та пошкодило батареї. Щодо вибитого шмата стіни, то її стан мають дослідити фахівці.
“Чекаємо експертну організацію, яка має обстежити це місце, бо треба розуміти чи немає там зміщення плит перекриття, чи є загроза, чи потрібне укріплення”, — пояснює він.
Буквально в кількох метрах від понівеченої частини будівлі помічаємо будівельну люльку. Виявляється, що тут мав з’явитись мурал. Відомий мураліст Олександр Корбан планував розпочати роботу по його створенню зранку 26 листопада.
“Олександр був шокований. Підготовчі роботи були зроблені. На ранок він мав приступати до роботи. Планувалося, що будівлю прикрасить мурал із зображенням парня та дівчини, які є студентами”, — говорить проректор.
Цей проєкт поки довелось поставити на паузу.
Він додає, що після проведення всіх експертиз та визначення фронту робіт, будівлю будуть намагатись відновити в тому самому стилі, якому вона була до атаки.
Мешканці гуртожитку попри атаку звідси виїжджати не планують. Кажуть, що це їхній новий тимчасовий дім. Знайомимось з однією з мешканок — пані Наталею. Вона працює вахтеркою у другому корпусі ЗНУ. Була на роботі й в ніч, коли сталася атака.
“Була якраз в нічну зміну. Було дуже страшно, бахнуло сильно”, — розповідає жінка.
З нею говоримо на кухні її блоку.
Наталя родом з Гуляйполя. Живе тут з вересня 2024 року.
“Вдома нічого хорошого вже немає. Хати майже не лишилось. Перший рік ще трималися, а з 2023-го, з травня — прилетіло один раз, а через місяць — другий. Жити там ніде. Виїхали, тут мені роботу запропонували. Я вже на пенсії була, але зараз без роботи не можна. Важко, але стараюсь триматись”, — говорить жінка.
Вона згадує, що в ту зміну, коли стався “прильот”, спустилася в укриття. Говорить, що вибух був такий потужний, що одразу зрозуміла — прилетіло десь поруч.
“Подзвонила сюди дівчатам, вони сказали, що гуртожиток аж затрусився”, — розповідає.
На питання, а чи завжди вона спускається в укриття, жінка відповідає чесно:
“Коли читаю, що летить десь на наш район, то йду в укриття”.
Пані Наталя нікуди далі їхати не збирається. Каже, що попри невтішні новини щодо ситуації навколо Гуляйполя, вірить, що зможе колись повернутись додому. Хоча й розуміє, що вертатись фактично немає куди.
“Немає хати, хто мені допоможе все відбудувати? У нас взагалі немає жодної цілої хати в місті….”, — каже вона.
Наталя показує свою кімнату, пропонує скуштувати свіжий борщ. Вона говорить, що по життю завжди намагається притримуватись оптимістичної ноти і зараз так само. Обіймаємось, але не прощаємось.
Крім гуртожитків внаслідок атаки 25 листопада було пошкоджено студентське кафе «Тетянин день» та один з навчальних корпусів.
Джерело: 061.ua
