«В війні, яку розв’язала росія проти України, є три варіанти розвитку. Один з них – що вона триватиме протягом всього нашого життя, і цілком ймовірно торкнеться декількох майбутніх поколінь».
Таку думку в інтерв’ю Forpost озвучив капітан ЗСУ Валерій Прозапас, який з початку повномасштабного вторгнення боронить країну в найгарячіших ділянках фронту. Валерій Прозапас – депутат Запорізької міської ради фракції «Європейська Солідарність», тож причини і наслідки війни оцінює як з військової, так і з політичної точки зору.
— Почнемо з найголовнішого питання: прогнози та перспективи закінчення війни.
— Зараз є об’єктивні речі: від війни неможливо не втомитися – це нормально. Тому що така людська природа. Але ж ми всі прагнемо перемоги та незалежності і впевнене майбутнє для своїх дітей. Тому тут потрібна дуже зважена та цілеспрямована державна політика: інформаційна політика та політика підтримки суспільства у війні, підтримка ротації воїнів в армії. Для того аби тримати цей баланс в важкій боротьбі.
А що стосується росії, то путін дуже розраховує на час – на український народ, який дуже швидко «втомлюється»….
Я це вже проходив. Ми тоді вистояли! Але через ці інформаційні вкиди, через неправильну політику агентів впливу і сталася вже ця повномасштабна війна! Я переконаний, що росіяни ніколи не втомляться. Вони будуть намагатися знищити українську державу і українців як народ. Вони спеціально нічого іншого не розуміють і не хочуть. Тому очікувати, що вони втомляться, що вони перестануть йти на нас війною, що вони повернуть свою зброю проти своїх кремлівських вождів – це марні думки.
Єдиний варіант: зупинити їх – зібрати весь моноліт суспільства, держави, всього народу для того, щоб росіяни отримали відповідь українського народу на спроби знищити їх. Щоб у росіян було усвідомлення – немає жодного сенсу продовжувати спроби таким силовими методами воювати проти українців. Бо зараз пішла війна на виснаження і тут, як в математиці – буде рахунок на табло. Тому всі розмови про «усталость» про якусь недоречність вони вже не пройдуть. Тобто історія нас поставила перед вибором, який ми мали зробити ще давно. Але так сталося, що робимо його зараз.
— Ваше ставлення до дуже популярної зараз тези: «воювати буде кожен!»
— По факту ми зараз всі на війні. Ми зараз з вами спілкуємось а вночі прилітає по мірних містах: по Львову, Луцьку, Івано-Франківську, на Черкащину, Харківщину – всюди. Тобто по факту кожен українець зараз знаходиться в стані війни і на війні. Тому що російська ракета може прилетіти в його будинок. В кожен будинок.
Яка може бути відповідь українців на це? Тільки збройний спротив! Спротив в складі Збройних сил України. І складом людей, які в лютому, березні минулого року стали на захист своєї долі ми не обійдемось.
Нам треба бути чесними з суспільством – воювати буде кожен! Питання в тому, якщо це війна на виснаження, то як її ми будемо вести? Якщо одним складом армії, то я не хочу робити прогнозів, але ми всі розуміємо як все це може закінчитися…
Росіяни оголосили мобілізацію в вересні 2022 року і вони її не закінчили. Вона у них йде, вона у них буде продовжена навесні 2024 року. Окрім того, у них збільшився вік призову і це вони зробили буквально декілька місяців тому! І якщо дивитися на дії ворога, то він налаштований на затяжну, довгу війну. Відповідно українцям треба почути не тільки гасла про «два-три тижні» та те, що «війна закінчиться до кінця року», а те, на яких умовах вони будуть йти в армію?
В АТО були чіткі терміни. Тобто ти міг підготуватися, ти міг отримати військову спеціальність. Потім тебе навчали і потім ти, вже навчений, йшов безпосередньо в зону проведення бойових дій.
Як це зараз робиться? Я діючий військовослужбовець і є дуже багато критичних зауважень, але я їх не можу казати і нам є над чим працювати.
Я думаю що в нас є великий потенціал.
Але важливо, щоб відповідальні на високих посадах розмовляли чесно і казали правду. Тоді у нас буде мобілізаційний ресурс …просто чудовий. Тому що всі казки, про те що росія нас тотально переважає – це нісенітниця. В них приблизно в 3-4 рази мобілізаційний ресурс більше, за український, це факт. Але в війні сучасній та сучасними засобами озброєння та розвідки це виглядає не так. В нас є абсолютна перевага. Більше того: ми зараз в своєму наступі показуємо результат по якому росіяни несуть більші втрати!
Тому нам є над чим працювати і суспільство тут теж має долучатися до цього.
— Багато хто зараз задається питанням: коли закінчиться війна? Чи можна стверджувати, що коли закінчиться війна залежить від кожного з нас?
— Для мене питання, коли закінчиться війна, без підписання офіційних паперів – філософське питання. По ньому ми зараз можемо говорити кілька годин і ми не прийдемо до спільного знаменника. Війна – це як її треба оцінювати? Яка мета росіян? Знищити українську державу – тоді війна закінчиться.
Капітуляція України – це перший варіант. Другий варіант – Україна вистоїть в цій війні і забезпечить такі умови існування своєї держави, при якій росія не зможе на нас напасти. Це теж закінчення війни. Щоправда є третій варіант, на жаль він теж можливий, війна офіційно не закінчиться. Але закінчиться по факту. Тобто буде попросту лінія розмежування, без підписання якихось паперів. Не хочеться таку аналогію проводити, але є Південна та Північна Корея. При тому, що Північна Корея дуже хотіла підписати такий документ а Південна Корея, як цивілізована країна, була проти. Адже вона хоче вигнати комуністів та проросійську тоталітарну систему з корейського півострова. Це теж третій варіант для нас?
Тепер про терміни. Здатися можна хоч зараз. Ми хочемо цього? Звичайно – ні! Для того, щоб ми отримали гарантії і можливості, коли росіяни не змогли б більше так на нас тиснути потрібен цілий комплекс певних дій. Це і реформування державних установ та перехід на військові рейки. Ну і звісно ж боротьба з корупцією (яку ми вже «подолали» там 3-4 рази).
І треба бути готовим до третього варіанту, що війна буде просто завжди. Протягом життя, можливо не тільки нашого покоління, а можливо й наступних. Це приклад тієї ж Кореї або Ізраїлю. Війна йде там 60 років і треба вчитися з цим жити. І дивитися, знову ж таки, на історичний приклад. На радянський союз, який завоював в 40-му році країни Балтії: Естонію Литву та Латвію. 50 років цивілізований світ не визнавав захоплення цих країн і в 91 році, за півстоліття радянський союз звідти пішов.
От зараз всім хочеться, щоб ми швидко вийшли на кордони 91-го року. Але якщо цього не станеться то це може статися за 10, 20 або 50 років. Тільки ніколи не можна здаватися і визнавати ці території російськими! Тому це конкретне питання, і мені сподобалась, до речі, відповідь генерала Сирського. Він як військовий, відповів дуже конкретно: «Я не знаю!»
— В медіапросторі зараз обговорюється таке судження, що ми все одно вже перемогли, тому що глобальні цілі росії не виконані. А окупували і анексували вони лише окремі території…
— Це я вважаю хибним враженням! Ми перемогли в проміжній меті росії – встояла українська держава, вистояла українська армія, яка може чинити збройну відсіч. Крім того, з’явилась потужна підтримка західного світу. Але казати, що це вже перемога не можна. Питання територій та ціни їх звільнення дуже слушне. І ось тут, якраз той момент, коли росія, маючи більше людського потенціалу, може зробити ставку на те, що країна яка буде бездумно витрачати свій людський ресурс, рано чи пізно стикнеться з тим що воювати буде ніким.
Але ж ми теж це розуміємо і усвідомлюємо. І в окопах це теж усвідомлюють. Але ж у нас війна йде різним методами. Можна воювати жуковськими атакам, як вони Берлін брали. А можна сучасними засобами та методами – це розвідка, система управління, вогневе ураження за допомогою дальнобійних високоточнихсистем РСЗО і ствольної артилерії. Це зовсім інша річ. Ми маємо мінімізувати втрати людей і причому постійно тиснути на ворога на наших окупованих територіях. І слава Богу, нам це дозволяє зараз Західна підтримка.
Я є очевидцем, як минулого року, з’явився 155 калібр та Хаймарс, і як це кардинально і повністю змінило картину. Так, росіяни вчаться, у них є ресурси, зараз вони змінюють тактику. Починають робити все, щоб не підставлятися під удари збройних сил, але треба використовувати цю перевагу і продовжувати тиск. Та головне, я вважаю, це звичайно те, що зараз так склалося все разом.
У нас є західна підтримка, до того ж більш-менш консолідувалося суспільство. Але без мотивації всередині країни, причому безкомпромісної, ніяка зброя не допоможе. Тому що можу вам довести ще один приклад Афганістану, якому допомагали американці. Мільярдами доларів США, прекрасною системою озброєння, а закінчилося все тим, що вони склали попросту руки перед талібами з застарілим озброєнням. І, можна сказати, просто втекли з поля бою. Тому все це непросто. І знову ж таки, повертаючись до питання: «чи варто боротись за території?» Завжди варто боротися за територію! Ні в якому разі не можна визнавати окуповані території власністю ворога! А варіанти, як за них боротися можуть бути різні. І це не обов’язково за будь-яку ціну. Як радянський союз, за лічені тижні поклав в абсолютно непотрібній битві за Берлін більше 100 000 солдат. 100 000 життів! Хоча Берлін був і так приречений в 45-му році. Тут потрібен баланс і я переконаний, що взагалі війна – це річ несправедлива. Там нема блага на ній. Тому одне життя – це неправильно і боляче і це так не має бути. Навіть одне життя! Але якщо ми не будемо чинити спротив і тиск на неокупованій території, вони прийдуть і сюди. Вибір дуже простий: потрібен баланс, який ми як держава, як суспільство, як військово-політичне керівництво знайдемо.
Спілкувався В’ячеслав Твердохліб
Источник: https://forpost.media/novosti/treba-buty-hotovymy-shcho-viyna-bude-zavzhdy-kapitan-zsu-valeriy-prozapas.html
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
