У центрі Запоріжжя переселенці з Донбасу висадили трояндову алею – фото

На проспекті Маяковського висадили алею мирних

Напередодні Міжнародного Дня миру, який відзначається 21 вересня, Фонд Ріната Ахметова вже третій рік поспіль ініціює проведення загальнонаціональної акції «Тиждень мирних». Сьогодні в рамках заходу у Запоріжжі презентували концепцію музею «Голоси мирних» — найбільшої колекції історій людей, які постраждали внаслідок збройного конфлікту на Донбасі. Волонтерам Фонду вони розповіли про свої біль, страждання, мужність і віру в краще життя.

Для Фонду Ріната Ахметова важливо зберегти історії живих свідків конфлікту і артефакти, які для кожного стали символом пережитого. Музей «Голоси мирних» створили, щоб люди змогли побачити справжню картину того, що відбувається на Сході України, та емоції людей, які на власні очі побачили війну.

— Музей «Голоси мирних» — це найбільше в Україні зібрання історій мирних людей Донбасу, яке на сьогодні налічує вже тисячу свідчень. Одне з найважливіших завдань музею — об’єктивно і повно задокументувати свідоцтва мирних жителів, постраждалих в результаті збройного конфлікту на Донбасі, продемонструвати їх всьому світу і зберегти для історії, — зазначила директор департаменту комунікацій Фонду Ріната Ахметова Юлія Єршова.

На сьогодні Фонд Ріната Ахметова зібрав 1 тис. історій мирних жителів Донбасу. А в найближчі 5 років волонтери Фонду планують зібрати 100 тис. розповідей.

Ще одним важливим заходом Тижня мирних стала висадка трояндової алеї. Вчора така алея з’явилася в Маріуполі, а сьогодні — в Запоріжжі. На кожній з них висадили по 500 троянд. Кожен кущ — це одна з тисячі історій мирних жителів, які вже зібрав Фонд Ріната Ахметова.

Запоріжжя було обрано одним з перших міст не випадково. Адже саме воно стало другим домом для десятків тисяч людей, в чиє життя увірвався озброєний конфлікт.

— В перші роки збройного конфлікту в Запоріжжі було зареєстровано більше 100 тисяч переселенців. На сьогодні їхня кількість зменшилася до 50 тисяч. Це пов’язано з тим, що люди змінили місце реєстрації та остаточно осіли в нових домівках. У цей же час у Південному мікрорайоні Запоріжжя продовжує діяти мобільне містечко для переселенців, які опинилися у скрутному становищі. Зараз там проживають близько 300 людей.

Фонд Ріната Ахметова системно допомагає переселенцям з перших днів збройного конфлікту. Вся допомога, яка йшла від Фонду доходила до людей. Мене дуже тішить те, що в нашій країні є люди, яким не байдужа доля мирних людей, які постраждали від військового конфлікту.

Переселенці мріють одного разу повернутися додому. Упевнений, що ініціатива створення музею мирних — це крок до того, щоб велика мрія всіх цих людей збулася, щоб кожен з них був почутий. Ну а поки ми з радістю закладаємо в Запоріжжі алею мирних. Це місце сили, місце, яке стане символом людських надій, — підкреслив перший заступник голови Запорізької обласної ради Єгор Семенков.

«Точкою неповернення стала загибель тітки»

На презентації музею «Голоси мирних» і висадці алеї зібралися десятки переселенців, для яких Запоріжжя стало другою домівкою. Волонтери Фонду спілкувалися з ними, щоб дізнатися більше унікальних історій. У майбутньому вони стануть частиною музею.

Поділилася своїми спогадами про війну начальник управління з персоналу Запорізького ливарно-механічного заводу Наталя Маковєєва. На момент початку бойових дій вона жила і працювала у Маріуполі. А от у її рідному місті, Харцизьку, була вся рідня. Вивозити свою сім’ю Наталі Маковєєвій довелося самотужки.

— Після початку війни моєю головною метою було забрати з Харцизьку моїх батьків. А найболючішим моментом, точкою неповернення стала загибель під обстрілом моєї тітки. Саме тоді я зрозуміла, що це справжня війна. Вивозила батьків я самотужки. А от серед моїх знайомих є люди, які зверталися за допомогою до Фонду Ріната Ахметова. І вони її отримали.

Сьогодні я прийшла на висадку алеї мирних бо це шанс зустріти «своїх». Коли я переїхала до Запоріжжя, то була приємно вражена, бо тут зустріла двох дівчат, з якими ми працювали на Харцизькому трубному заводі. Сьогодні ми знову побачилися. Заходи, які проводить Фонд Ріната Ахметова, дуже важливі. Це зв’язок з домом, зв’язок з рідними людьми. Наприклад, за кордоном є українські діаспори. А такі заходи – це об’єднання земляків, свого роду міні-версія нашої діаспори, — розповіла Наталя Маковєєва.

Своєю історією з волонтерами поділилася і переселенка з пгт. Пантелеймонівка Горлівського району Марія Верещагіна-Сердюк. У Запоріжжя вона разом з сім’єю приїхала у 2015 році. І після цього додому не поверталася.

— У 2014 році ми застали обстріли. Під час активних бойових дій ми три дні поспіль жили у підвалі. Після цього вирішили поїхати з рідного міста. У той момент я відчувала страх. Боялася все кинути і почати життя заново. Але ростити сина в мирі тоді хотілося більше. Як би це не було важко, але цей період нашого життя не викреслиш. Це історія всього народу Донбасу. Такі проєкти, як «Голоси мирних» дуже важливі. Особливо, для наших дітей. Адже більшість з них покинули домівку зовсім маленькими. А такі заходи не дадуть їм забути свою малу Батьківщину, — підкреслила Марія Верещагіна-Сердюк.

Близькою тема переселенців є і для директора громадської організації «Запоріжжя. Платформа спільних дій» Ірайсат Магомедалієвої. До Запоріжжя вона приїхала 6 років тому. Тікати з рідної Махачкали їй довелося через політичне переслідування.

— У 2014 році через політичне переслідування я переїхала до Запоріжжя. Тому я розумію всіх цих людей. Я ніколи не забуду той день, коли ти маєш за лічені хвилини прийняти рішення, яке вирішить твою подальшу долю, зібрати речі і поїхати в невідомість. В один момент мені довелося змінити домівку, роботу та життя. Я впевнена, що алея мирних у Запоріжжі стане не лише гарним місцем для прогулянок, а і місцем об’єднання людей, їхніх думок та відчуттів, — зазначила Ірайсат Магомедалієва.