У Музеї архітектури Запоріжжя глядачів найбільше дивує факт продажу Хортиці

У Запоріжжі майже два роки працює музей, де розказують про цікаві факти й життя Олександрівська, Запоріжжя, менонітських колоній — що там нового

Цієї осені, у жовтні, Музею архітектури Запоріжжя виповнюється два роки — постійна експозиція з елементами інтерактиву складається з цікавих експонатів, пізнавальних текстів та фото, відео, звукових інсталяцій. Найстаріші — черепиця, годинник, підсвічники 19-го століття. До речі, деякі експонати приносять люди.

Нещодавно у Музеї архітектури Запоріжжя відкрили нову виставку «НАЗВА: мова міста» та закрили весняно-літній сезон акцій у форматі «Музика у музеї», що проходили суботами. Про це ми й поговорили з директором крафтових музеїв Запоріжжя Михайлом Мордовським.

— У найближчу суботу проведемо екскурсію по музею. І працюємо над тим, щоб організувати щосуботи щось нове, цікаве, — пообіцяв Михайло Михайлович.

— «Музика у музеї» поєднувала екскурсію з концертом живої музики біля музею. Який гурт чи виконавець зібрав найбільше людей?

-Група «Франко», яка виступала у нас тричі, KHORTA, «Banderstadt». З виконавців — Анатолій Сердюк. Взагалі, відвідувачів було багато на всіх виступах — плюс-мінус. Але мені здається, що це залежало не від виконавців, а від погоди, від атмосфери навколо міста. І я радий, що наші містяни досить позитивно відгукнулися на цей формат, приходили, розпитували.

— Який факт, судячи з літніх екскурсій, здивував відвідувачів музею найбільше?

— Судячи не тільки з літніх, а взагалі по всім екскурсіям найбільше ставлять питання з приводу того, що у 1916 році місто Олександрівськ придбало у менонітів острів Хортицю. Цей факт найбільш бентежить наших людей тому, що він несподіваний й люди питають, чи було таке насправді. Було. На острові розміщалася менонітська колонія «Острів Хортиця». І коли частина менонітів зібралась виїжджати з Олександрівська та із країни, то вони вирішили продати нашому місту острів. Олександрівськ придбав Хортицю за 772 350 карбованців.

— Нагадайте, будь ласка, який період охоплює Музей архітектури Запоріжжя?

— З 18-го століття до середини 20-го — на жаль, на більше не вистачило залів. Знаєте, архітектура — це така сфера, яка охоплює багато сфер життя. Тобто, можна сказати, що це музей не просто про архітектуру, але й взагалі про цікаві факти й життя Олександрівська, Запоріжжя, менонітських колоній.

Перше масове перейменування вулиць відбулося у нашому місті 100 років тому

— Розкажіть, будь ласка, про нову виставку «НАЗВА: мова міста» — бачу, що тут представлені таблички з назвами вулиць, документи, мапи, демонтований з пам’ятника Пушкіна портретний барельєф.

— Ця виставка про те, як називали і як перейменовували вулиці нашого міста. Тема дуже цікава і дуже тонка, якій приділяють досить мало уваги. Працюючи над виставкою, ми прийшли до висновку, що назви — це речі, які безпосередньо впливають на всіх нас і яки говорять про належність міста до якогось культурного середовища. Назви вулиць, у тому числі — це такі маркери. Які ж маркери були у нашому місті до 2015 року? Радянські та російські.

Перше масове перейменування вулиць нашого міста відбулося у радянські часи, у 1922 році. Їх називали іменами місцевих, республіканських або загальнорадянських лідерів, ватажків, ідеологів. На виставці представлена копія наказу про перейменування 1922 року. Якщо подивитись на праву колонку наказу, то можна чітко побачити ідеологічний характер. Час від часу проводили перейменування й пізніше.

Перейменовували вулиці й у часи нацистської окупації — на виставці є їх перелік старої частини міста. Наприклад, вулицю Чапаєва тоді перейменували на вулицю Чайковського — на виставці можна побачити таблички з колекції Валерія Гущі. Наразі це вулиця Ласточкіна.

А перше масове перейменування за часів незалежності відбулося у 2015 році.

— На вашу думку, чи потрібно зараз перейменовувати вулиці чи почекати, коли закінчиться війна?

— Це мали зробити ще у 1991 році. Чим раніше, цим краще. Бо, повторюсь, назви вулиць — це дуже потужні маркери. Чомусь у назвах вулиць в Україні багато російської культури й це занепокоює, це російські маркери. І коли до нас заходять окупанти з росії, то вони не бачать особливої різниці в назвах вулиць і вважають, що це їх територія.

— А яку вулицю у Запоріжжі перейменовували найбільше?

— Думаю, що головну, проспект Соборний. Вона мала дуже багато назв через те, що складалась з різних шматочків різних вулиць. І кожну з цих вулиць декілька раз перейменовували, поки вони не злились у проспект — тоді Леніна. А з 2015 року — проспект Соборний. Була вулиця Соборна, яка розпочиналась в районі площі Пушкіна й закінчувалась у районі Транспортної площі.

Взагалі найбільш перейменовувалися майже всі вулиці історичної частини.

— Який найстаровиніший експонат на виставці «НАЗВА: мова міста» ?

— Адресна табличка будинку 11 по вулиці Дніпровській кінця 19-го-початку 20-го століття з приватної колекції — так виглядали перші адресні таблички нашого міста. В радянські часи ця вулиця називалась Леппіка, а у 2015 році була перейменована на Дніпровську.

Запропонуйте свою назву

На виставці «НАЗВА: мова міста» є інтерактив, де люди пропонують і пишуть, як би вони хотіли назвати ту чи іншу площу, чи вулицю.

Наприклад, от що пропонують для площі Пушкіна — площа Весілля, Журналістів, Свободи слова, Героїв Маріуполя, Незалежності, Саксаганського, Лящинського, Лесі Українки, Стуса, Чорновола, Новодворської, Орлика, Махна. Є декілька пропозицій залишити, як є.