У Запоріжжі влаштували сімейне свято для вимушених переселенців із Маріуполя
«Вгадай мелодію», ігри твіст та еліас, малюнки на асфальті, лабіринт із канатів, спортивна зона — такі розваги для всієї родини організувала молодіжна організація комбінату «Запоріжсталь» Групи Метінвест Ріната Ахметова та Вадима Новинскього для вимушених переселенців з дітьми з Маріуполя. За проходження квесту сім’ї отримували фішки та обмінювали їх на предмети, що сподобалися, на ярмарку призів.
— Ми організували сімейне свято за підтримки адміністрації комбінату, — повідомив «Індустріалці» керівник молодіжної організації комбінату “Запоріжсталь” Анатолій Ширма. — У нас багато вимушених переселенців з Маріуполя. Компанія Метінвест багато їм допомагає. Зокрема, дає прихисток, гуманітарну допомогу та працевлаштовує. І наша молодіжна організація не стоїть осторонь. Проводимо різні заходи й сьогодні один із них. На сімейне свято прийшли більше 70-ти людей. Вважаю, що такі свята відволікають від нашого тяжкого сьогодення, їх потрібно проводити.
Нагадаємо, що влітку Метінвест вже влаштовував свято для малечі до Дня захисту дітей.
Пішки з Маріуполя
– Мені тут дуже подобається, цікаво, – поділився враженнями від свята 10-річний Демид Чубаров. – Особливо сподобалася спортивна зона. Я займався там тим, що я вже вмію. (Футболив м’яч у задану ціль. – Ред.). А виграні фішки обміняли на фломастери та спортивну пляшку – вона нам дуже потрібна.
Тато Демида Олександр Чубаров розповів, що їм довелося пережити. З Маріуполя Олександру, його дружині Аліні із сином Демидом довелося вибиратися пішки.
— Із Маріуполя вийшли 24 березня, — згадує Олександр. — Близько 40 кілометрів йшли до Мелекіне. З собою — сумки з речами, кіт Мося у перенесенні. З нами була мати дружини. Бабусю і дитину потім підвезли військові, приблизно на півдорозі. А ми з дружиною – пішки.
До Мелекіне добиратися було скоріше складно, ніж страшно. У мене була вивихнута нога. У Маріуполі був обстріл, прилетів снаряд, мене та ще двох товаришів розкидало. Але народилися у сорочці, були дрібні ушкодження. Я вивихнув ногу… Страшно було вийти з того місця, де ми сиділи, з центру Маріуполя, який уже був зруйнований. Летіло, свистіло, були побиті шибки й дроти. Зараз будинок, де ми жили – лише під знесення. Він горів. До квартири не дістатися, драбин немає. Хтось їздив та бачив. У нас там була орендована квартира, але залишилася купа речей, техніка. Ми двічі переселенці, вперше переїхали із Донецька.
…Після Мелекіне був Бердянськ. До Запоріжжя ми приїхали 9 квітня. Тут ми змогли спокійно зітхнути. Зрозуміло, чутно іноді — бахкає і сирени. Після Маріуполя трохи незвично, там сирени лунали лише перші два дні.
— Але видно, що ви не втрачаєте оптимізму.
— Життя одне, час минає. І якщо постійно сумувати… Тому варто все це купку зібрати, відправити смуток у дальній куточок і продовжувати жити далі.
Олександр також повідомив, що працює режисером на Маріупольському телебаченні:
– Нині займаємося історією гуманітарного штабу, історією мирних. Пишемо, збираємо, щоби все зберегти і щоб потім не сказали, що такого не було.
Виїжджали на розстріляній машині без скла
Юлія Івченко прийшла на сімейне свято з чоловіком Дмитром, однорічним сином Кирилом та мамою Тетяною Замотаєвою.
– Емоційно розрядилися, – каже про квест Юлія. — Сподобалися конкурси, лабіринт – чоловік із сином пройшли безперешкодно, все вдалося! Трішки відволіклися, розслабилися. Звичайно, такі заходи потрібні й не лише приїжджим.
— Ви давно у Запоріжжі?
— З 3 липня. З Маріуполя ми виїхали у березні. Був випадок, коли до нас у двір прилетіли снаряди. У брата уламок у шапці застряг. А чоловік зламав ребра – його відкинуло вибуховою хвилею. Добре, що вони встигли впасти. А хто не встиг – жінки, діти – їх розірвало… Нам, можна сказати, пощастило, у нас не до кінця розбило машину, коли її розстріляли. І ми виїжджали на машині без скла. Повертатися нам нема куди.
Поїхали до села на Закарпатті, у нас там родичі. Але не склалося. По-перше, там немає роботи. По-друге, не підійшов мамі клімат. Мого брата запросили до Запоріжжя на роботу в Метінвесті і ми приїхали за ним.
…Вечір закінчився виступом професійного музиканта, волонтера з Орхуса (Данія), литовця Роберта Янцевича (гурт «Twin Dive»). Він почав із пісні «Ой, у лузі червона калина», а потім виконував рок.
До речі, як писала «Індустріалка», Роберт займається із дітьми, які живуть у центрах для вимушених переселенців компанії Метінвест: навчає малечу грі на гітарі та англійській мові. У Запоріжжі живе майже місяць. Дуже хотів допомогти Україні. Як Роберт розповів «Індустріальці», у цьому місті народився його тато, тому він й обрав Запоріжжя. Зізнався, що почуває себе тут, як дома. А місцями Запоріжжя дуже нагадує Роберту Вільнюс, в якому він виріс.
“Індустріалка” писала, що запорізькі металурги Метінвесту у вільний від роботи час займаються волонтерством.
Яку допомогу вимушені переселенці можуть отримати у центрі реабілітації та реінтеграції, що працює у Запоріжжі, читайте за посиланням.
Читайте також: Металурги «Запоріжсталі” передали рятувальникам бронежилети для роботи на територіях після обстрілів.
Читайте наші новини на сайті zprz. city
Фото автора
Сообщение У Запоріжжі молодь «Запоріжсталі» влаштувала для родин переселенців із Маріуполя сімейний квест появились сначала на Індустріалка — новини Запоріжжя.
Источник: http://iz.com.ua/zaporoje/u-zaporizhzhi-molod-zaporizhstali-vlashtuvala-dlya-rodin-pereselentsiv-iz-mariupolya-simeyniy-kvest
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
