У Запоріжжі переселенцям з гарячих точок забезпечують комфортні умови для проживання

Комбінат «Запоріжсталь» Метінвесту Ріната Ахметова та Вадима Новинського придбав 200 ліжок для комфортнішого розміщення переселенців

У Запоріжжі волонтери Метінвесту Ріната Ахметова та Вадима Новинського зустрічають та турбуються про кожного, хто потребує підтримки, на шести соціальних об’єктах компанії. Створені умови для комфортного розміщення до 1000 вимушених переселенців одночасно.

Щоб жителям Маріуполя та переселенцям з тимчасово окупованих міст Запорізької області було комфортніше перебувати у Запоріжжі, для них придбали 200 ліжок.

До одного з об’єктів перебування вимушених переселенців вже надійшли перші ліжка і волонтери приступили до їх збирання.

— В такий тяжкий для України час «Запоріжсталь» та Метінвест активно допомагають переселенцям із Маріуполя, — розповів голова молодіжної організації доменного цеху, куратор Хабу гуманітарної допомоги В’ячеслав Власов. — Для розміщення вимушених переселенців були переобладнані соціальні об’єкти компанії.

Волонтери допомагають жителям Маріуполя та інших міст у вирішенні їх питань. В тому числі допомагають і морально, адже люди приїздять у важкому психологічному стані.

За словами В’ячеслава Власова, на одному із соціальних об’єктів сьогодні перебуває біля 100 осіб. Сюди завезуть близько 50 нових ліжок для розміщення переселенців, які ще будуть прибувати.

Комбінат «Запоріжсталь» забезпечує соціальні об’єкти, на яких приймають евакуйованих, також матрасами, подушками, ковдрами та постільною білизною.

Зазначимо, що тут людям надають медичну та психологічну допомогу – для цього були залучені фахівці-психологи Фонду Ріната Ахметова, забезпечують харчування, турбуються про вирішення побутових питань. Більшість з них продовжують евакуацію у інші регіони, вглиб країни.

А от сім’я Віктора Рибалко із Маріуполя поки що далі їхати не планує.

Війна застала працівника ТОВ «Метінвест Промсервіс» Віктора Рибалка у відрядженні в Кам’янському. 25 лютого службовий автобус віз їх додому, але в Маріуполь вже не можна було проїхати, тому працівників привезли до Запоріжжя.

І це для чоловіка було по-справжньому страшно, адже в Маріуполі під обстрілами залишилася його сім’я — дружина Юля, 10-річна Вероніка та 2-річний Максим. Вони змогли приїхати в Запоріжжя лише 13 березня.

— Когда начались обстрелы, сначала в подвале сидели, мы жили в частном доме, — згадує Юля. — Когда отключили свет, передвинулись ближе к центру. В бомбоубежище с двумя детьми бегать было очень тяжело.

Дочку тянешь, младший не понимает ничего, кричит, вырывается. Три раза сбегали и потом я уже физически не могла. Решила будь что будет, будем сидеть в коридорчике. В небольшом коридорчике нас помещалось семь человек.

В першу ніч Юля з дітьми та племінницею ховалась від обстрілів у ванній кімнаті. Діти лягли у ванну, вона з племінницею — на підлозі.

— За последние 8 лет мы привыкли, что поблизости Мариуполя стреляют. Но когда в Сартане, Талаковке начались сильные взрывы — это стало напрягать, пугать.

А когда начался сильный обстрел по Восточному, решили, что надо уезжать. Уехали из Мариуполя на машине 3 марта, тогда в городе было еще не так печально как сейчас, — продовжує розповідати про ті страшні дні Юлія. — Нас не хотели пропускать, сказали, что на дороге опасно.

Доехали до Новокрасновки и там начался сильный обстрел. Нужно было ехать, а страшно! Машины брошенные, открытые, заведены, а людей нет и что с ними — неизвестно.

Все горит, пылает. И много трупов. Старались закрывать детям глаза, чтоб они не видели это зрелище… И самим не смотреть Было очень жутко ехать!

Поехали в село Темрюк, где жили больше недели. Сан Саныч нам дал домик для двух семей, мы выезжали с кумовьями. Нам давали продукты — молоко, яйца. Там было много переселенцев.

Когда чуть-чуть утихло, 13 марта присоединились к колонне и поехали на Запорожье. Здесь нам волонтеры помогли с одеждой — мы выехали в зимних куртках и обуви, дали гигиенические средства. Пока планируем оставаться в Запорожье, а дальше будет видно.

У Виктора и Юли в Мариуполе осталось много родственников и друзей, о судьбе которых им ничего не известно. Виктор только знает, что погибли его зять и племянник. Сестра вроде вышла на связь, но поговорить не удалось — связь пропала.

— Хотелось бы, конечно, вернуться в Мариуполь, — говорят супруги Рыбалко. — В середине марта соседи говорили, что в нашем доме повылетали стекла. Как там сейчас — не знаем. Но дом — это стены, можно отстроить. Главное — чтобы были живы наши родные, о которых у нас сейчас нет никакой информации. Но если так случится, что в Мариуполь мы не вернемся, будем начинать новую жизнь в Запорожье.

…Коли ми розмовляли з маріупольцями, в Запоріжжі завили сирени, які сповіщали про повітряну тривогу. Юля каже, що тут їм не так страшно. Правда, коли дуже бахнуло, коли був приліт на станцію «Запоріжжя-2», то злякалася, схопила дітей і вискочила в коридор. Війна, на жаль, продовжується…

Важливо

Крім опікування соціальними об’єктами компанії, Центр координації гуманітарної місії Метінвесту допомагає обласній владі в облаштуванні 2000 спальних місць на об’єктах тимчасового розміщення вимушених переселенців, яким довелося покинути свої домівки у зоні ведення активних бойових дій. З цією метою Центром закуплено 2000 матраців.

В цілому, у містах присутності Групи Метінвест, організовано 6000 тимчасових місць проживання для людей, які постраждали внаслідок воєнної агресії Росії проти України.

Читайте також: З Енергодара до Запоріжжя скасували зелений коридор

Фото Олександра Прилепи

Читайте наші новини на сайті zprz. city.