Ветерана Другої світової війни привітали з прийдешнім Днем Перемоги
Василь Андрійович Бєлоконєв — ветеран Другої світової війни. У воєнні роки він захищав Батьківщину від німецьких загарбників та відбивав противника, дійшовши аж до Берліну.
Коли почалася війна, Василю Андрійовичу було всього 16 років. Незважаючи на свій юний вік, він дуже хотів потрапити до радянської армії, аби захистити рідну землю. Це бажання загострилося у 1942 році, коли у його сім’ю прийшла страшна звістка — під Сталінградом загинув його старший брат Григорій.
— Я родом з Євдаковського району Воронезької області. В 1942 році область окупували німці, мені тоді було 17 років. Нас ганяли на роботи, в основному, ночами. Але так сталося, що я захворів — осліпнув. Тоді моя мама позвала воєнного лікаря, щоб мене оглянув. Поки мама розмовляла з ним, до мене прийшов друг і говорить: «Гриша загинув під Сталінградом». Це мій рідний брат. Я був так приголомшений цією новиною, що на ранок прокинувся і прозрів, зір повернувся. Тоді я сказав матері, що якщо до мене прийдуть з військкомату, то обов’язково піду в армію, — розповідає Василь Бєлоконєв.
17-річний юнак настільки хотів піти захищати Батьківщину, що у військкоматі навіть приховав свій вік. До 18-річчя йому не вистачало більше, ніж півроку.
— На комісію я ходив чотири рази. Але мені відмовляли, бо зростом я був невеликий. Пам’ятаю, як я все тягнувся, хотів вирости, а мати стукала пальцями по маківці і говорила: «Не тягни шию. Не ходи на війну». Я розумію її, бо тоді вона боялася за моє життя, але я був непохитний. Коли востаннє йшов на комісію, рішуче сказав їй: «Не плач мамо, бо сльози не допоможуть. Я додому повернуся тільки з перемогою». Ось таке у мене було прагнення йти в армію та мститися противнику, — поділився спогадами ветеран.
З цього моменту і почався військовий шлях Василя Андрійовича. У Воронезькій області він рив протитанкові окопи та споруджував дерево-земляні оборонні точки. Через 8 місяців молодого солдата призначили командиром першого відділення, і він пішов на фронт. Служив у 2-му мотострілковому батальйоні, 4-ій танковій армії, 6-му механічному корпусі і 16-й механічній бригаді. Далі були наступи на німців у Києві, Коростені, Тернополі, Львові. Через Прагу і Браденбург Василь Андрійович дійшов аж до Берліну.
За словами ветерана, завоювати перемогу та залишитися живим йому допомогли кмітливість та сміливість.
— Мене всі вважали щасливцем, адже мене нічого не брало. Але мій секрет був дуже простий — я наскрізь бачив людей і відчував небезпеку. Згадую, як ми брали Бранденбург. Спочатку ми його об’їжджали навколо, розвідували територію. Зі мною в машині був ще й командир батареї. І ось ми їдемо і бачимо, що стоїть гарна молодичка. Років, може, 30 з хвостиком. І тут я закричав йому: «Відійди, це шпигунка». Вона одразу стрепенулася і видала себе. Я відчув, що це шпигунка, бо знав, що Гітлер залишав у містах таких непримітних людей, щоб вони доповідали про те, що йдуть наші війська.
Коли ми об’їхали місто, то отримали команду про наступ. Я був у першому ряду. І під час наступу хтось крикнув, що загинув наш командир. Я хоч і був найменшим, але у силі нікому не поступався, і в цей момент я взяв керування танком у свої руки. Я сам схопив ствол і крутонув його у бік противника, — згадує Василь Бєлоконєв.
За свої воєнні здобутки Василь Андрійович отримав нагороди: медалі «За відвагу», «За визволення Праги», «За взяття Берліна», «За мужність» та ордени Слави II і III ступеня, Червоної Зірки і Великої вітчизняної війни.
Після закінчення Другої світової війни Василь Бєлоконєв приїхав до Запоріжжя і пішов працювати у механічний цех “Запоріжсталі”. Заводу він присвятив 35 років життя. Там він працював токарем.
Напередодні Дня Перемоги Василя Бєлоконєва привітали представники «Запоріжсталі» та Групи Метінвест. Голова ради ветеранів комбінату «Запоріжсталь» Микола Силін та регіональний менеджер департаменту по взаємодії з громадськими організаціями ТОВ «Метінвест Холдинг» Сергій Власенко вручили ветерану подарунок та продуктовий набір.
— Наша країна і місто не стоять на місці, вони розвиваються і змінюються. І це можливо завдяки ветеранам Другої світової війни, які не тільки звільнили нашу землю від загарбників, а і відбудували міста після розрухи. І ми, їхні нащадки, маємо завжди пам’ятати їхній подвиг, а також дякувати і допомагати тим людям, які ще залишилися живими. Адже саме завдяки їм ми можемо жити у мирному місті, працювати і ростити дітей, — підкреслив регіональний менеджер департаменту по взаємодії з громадськими організаціями ТОВ «Метінвест Холдинг» Сергій Власенко.
«Запоріжсталь» підтримує ветеранів, які працювали на заводі, не лише на свята, а й увесь рік. Не стала на заваді навіть пандемія коронавірусу.
— До пандемії коронавірусу ми щороку робили заїзд ветеранів праці та Другої світової війни до профілакторію «Запоріжсталі». Там вони могли не лише відпочити та гарно провести час на природі, а й оздоровитися. Але протягом останнього року через карантин наші бази відпочинку закриті. Тому ми особисто приїжджаємо до ветеранів та робимо їм подарунки, привозимо продукти, матеріально та морально допомагаємо. В переддень 9 Травня я хочу ще раз сказати «дякую» всім ветеранам, які завоювали перемогу над нацистами, та побажати їм здоров’я і довгих років життя, — привітав голова ради ветеранів комбінату «Запоріжсталь» Микола Силін.
Нагадаємо, що у цьому році День Перемоги будуть відзначати з урахуванням карантинних норм. Детальніше про програму святкування можна дізнатися за посиланням.
Читайте також: У Запоріжжі до Дня Перемоги висаджують святкові клумби — фото
Фото автора
Сообщение У Запоріжжі привітали ветерана Другої світової війни, який брав Берлін — фото появились сначала на Индустриалка — новости Запорожья.
Источник: http://iz.com.ua/zaporoje/u-zaporizhzhi-privitali-veterana-drugoyi-svitovoyi-viyni-yakiy-brav-berlin-foto
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
