Незалежність та свободу України у війні проти російських окупантів захищають представники багатьох національностей. Українські етнічні німці – серед них. Але, як виявилося, кремлівські пропагандисти продовжують взаємодіяти з керівництвом Союзу німців України бажаючи впливати на німецьку громаду та вносити суперечки. Погляди на війну, ситуацію в Україні та Німеччині, з якими проблемами стикаються етнічні німці – про це журналіст Акцента поспілкувався з військовослужбовцем ЗСУ Олексієм Гааком.
Розкажіть трохи про себе: хто ви і звідки?
Мене звати Олексій Гаак, мені 57 років. Я народився в Україні, у Дніпрі. Мої предки по батьківській лінії походять із німецької колонії Кільманшталь — нині це село Письменне Синельниківського району Дніпропетровської області.
Мої предки були селянами. На долю українських німців-колоністів, так само як і на долю українців, у ХХ столітті випали страшні випробування: громадянська війна, голодомори, Друга світова війна. Усю мою рідню по батьківській лінії було знищено більшовиками. Прадіда розкуркулили, дід загинув у ГУЛАГу.
Залишився лише батько і моє прізвище — рідкісне для України. Це все, що вціліло від великої родини.

Яким було ваше життя до війни? Чим ви займалися?
Я закінчив Дніпропетровський університет за спеціальністю інженер-механік ракетних двигунів. Деякий час працював у КБ «Південне», згодом моя професійна діяльність була пов’язана із залізницею.
З 2024 року я — військовослужбовець української армії.
Чому ви вирішили стати на захист України?
Спробую пояснити.
У свої 57 років, із моїми хворобами, я цілком міг списатися з армії й виїхати до Німеччини за програмою пізніх переселенців. У мене були формальні підстави й шанс почати спокійне життя. Але я цього не зробив.
Я в українській армії за переконаннями.
Росія розв’язала страшну, загарбницьку війну проти України.
Росія — це не Пушкін, не балет, не горілка і не балалайки. Росія — це хаос і руйнування, смерть і горе людям. Ось що таке справжня росія.
Українська армія сьогодні воює не лише за Україну. Вона, по суті, воює і за Німеччину, і за всю Європу.
Тому я тут. Це не пафосні слова. Повернення у 2013 рік уже не буде — це нова реальність. В Україні це вже зрозуміли, а в Європі — ще не всі.
У Європі прості люди поки що далекі від війни. Нехай кожен європеєць запитає себе: ви особисто готові воювати за ЄС і Німеччину? Воювати з підступним, навченим і численним ворогом?
Якщо ні — тоді допомагайте Україні. Україна воює за вас.
Боріться з московською пропагандою і не вірте їхній брехні. Інакше воювати доведеться особисто вам, але нас уже поруч не буде. У цьому немає жодних сумнівів.
Як ви дієте і що робите в нинішній ситуації?
Я служу інженерно-транспортних військах. За спеціальністю я зв’язківець. Наразі підрозділ належить до інженерних військ. Ми займаємося будівництвом укріплень і забезпеченням інфраструктури.
З якими завданнями чи ролями ви стикаєтеся щодня?
Я служу у відділенні зв’язку. Головне завдання — забезпечити постійний, цілодобовий зв’язок. Без зв’язку армії не існує.
У вересні під час виконання службового завдання я потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Наразі перебуваю в госпіталі на лікуванні.
Які рішення й дії були для вас особливо важливими з початку війни?
Найважливіше моє рішення — бути в українській армії. Цим усе сказано.
Як ваша служба й участь у захисті країни змінили вас як людину?
Війна — це страшна трагедія. Це постійний біль, втрати, зруйновані життя.
Краще б цього ніколи не було. Але, на жаль, у нас немає вибору — це наша реальність.
Як ви взаємодієте з іншими людьми на фронті та в громаді?
The post «Україна тримає фронт за Європу»: голос етнічного німця в лавах української армії first appeared on Портал Акцент.


