Росія продовжує намагатись занурити Україну у темряву. Незгасаючі обстріли посилюють колапс енергетичної системи і в умовах жорсткої зими українцям доводиться складати новий іспит на стійкість. Проте, криза – це не лише випробування, а й можливість якісного перезавантаження тієї сфери, якої вона торкнулась. І це справа не лише уряду. Опрацювання сучасних рішень неможливе без залучення експертного середовища і налагодження комунікації. Саме тому Український кризовий медіа-центр започаткував серію колективних інтерв’ю «Україна: Європейський код», перше з яких присвятили поточним проблемам в енергосистемі та процесам інтеграції України в ЄС.
До участі в розмові онлайн були запрошені журналісти з різних міст України, зокрема й із Запоріжжя.
Залучені експерти: голова Правління Global 100 RE Ukraine Олександр Домбровський, директор енергетичних й інфраструктурних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко, президентка аналітичного центру DiXi Group Олена Павленко.
Модерував захід голова правління УКМЦ, Надзвичайний та Повноважний Посол Валерій Чалий, який зазначив, що ціль таких колективних інтерв’ю – це, з одного боку, допомога уряду, який веде технічні переговори про вступ, а з іншого – донесення до українців того, що дасть їм членство країни в Євросоюзі.
Презентуючи тему, Володимир Омельченко зауважив, що свого часу Україна була найбільшою транзитною країною з постачання електричної енергії. Щорічно до 30-ти млрд кВт⋅год електроенергії транзитувалоася до країн Варшавського договору . Але після цього відбулось певне роз’єднання систем із зрозумілих причин. “Наразі ще не відбулася повна синхронізація з Євросоюзом. Вона відбулася з початку війни технічно, і це нас фактично врятувало. Та ми не змогли до цього часу синхронізувати систему комерційно. Тобто наші комерційні умови як по газу, так і по електроенергії не відповідають вимогам Євросоюзу. І це приводить до того, що навіть в умовах величезного нинішнього дефіциту ми не можемо закуповувати електроенергію не тільки тому, що вона значно дорожча, ніж в Україні, а й через внутрішні обмеження”, – прокоментував Володимир Омельченко.
При цьому голова Правління Global 100 RE Ukraine Олександр Домбровський зауважив, що синхронізуючи стосунки з ЄС, треба враховувати інтереси українського бізнесу: “…щоб наша економіка та наша індустрія могла вижити”.
Його теза, що “Україна в мирний час може бути абсолютно незалежною енергетичною країною. Ми можемо спиратися на свої власні енергетичні ресурси”, – прозвучала обнадійливо.
Бо розмірковуючи про перспективи стати ближчими до Єсросоюзу, Олена Павленко сказала зокрема, що до 2027 року ЄС планує бути кліматично нейтральними: не створювати жодних викидів. Мати 80 відсотків відновлювальних джерел енергії. І щоб жодний будинок, як старий, так і новий, не продукував жодних викидів.
Валерій Чалий зауважив, що тема обговорення торкається не лише питань енергоефективності чи енергетичної реформи. Це реформа країни в цілому: “Тільки навскидку бачу кілька питань: місцеве самоврядування, децентралізація, реформа зарплати. І люди також змушені бути в своєму бюджеті економити енергію. Та ми наразі навчені, особливо за цю зиму, її економити. І тепер для кожного важливо, яка світить лампочка, навіть в амперах і в ватах розібрались. Є розуміння, що енергія сама по собі не виникає, що ці вати кудись можна перенести. Люди зрозуміли, що світло – це цінність! І я тільки скажу, що я дуже сподіваюсь на розуміння уряду, що скидати ці проблеми на людей – це неправильний хід…”
Діалог: питання – відповідь
– Яка в нас реальна ситуація в енергосистемі, зокрема з генерацією, і що це означає для споживачів, для людей в першу чергу і для бізнесу? Таке запитання адресувала спікерам журналістка львівського медіа ZAXID.NET Олександра Бодняк.
Володимир Омельченко:
– Дефіцит потужності досягає в деякі години до семи гігаватт, це дуже багато, це до 35 відсотків всього споживання. До того ж, крім дефіциту потужності ще виникають мережеві обмеження. У нас Київ може забезпечити себе лише на 25 відсотків своєї внутрішньої генерації, а на 75 відсотків залежить від Трипільської ТЕЦ і Рівненської атомної станції. От рашисти і б’ють по тим підстанціям для того, щоб, начебто, генерація є, але електричну енергію передати неможливо. Тому маємо величезні відключення.
На жаль, наша протиповітряна оборона на сьогодні не володіє такими засобами, щоб на 100% захистити нашу енергетичну інфраструктуру. Я думаю, не володіє такими засобами жодна протиповітряна оборона Європи.
– Що робити в цій ситуації? Тут вже працювати треба на виживання, треба якось просто спасати людей. Де можливо підключати генератори, де можливо відключати гарячу воду і забезпечувати замість цього опалення.
Олександр Домбровський:
– Весна все одно прийде. Нам головне дочекатися до березня місця, коли буде трошки тепліше, коли буде більше сонця. Тому що, якщо я не помиляюсь, десь в межах 11-ти гігават чи 10-ти гігават у нас на сьогоднішній день сонячної енергії. Як тільки сонце буде вище, генерація сонячна буде більша, вона буде поступати в мережу. Величезний плюс сонячної генерації ще в тому, що вона у нас розподілена, не сконцентрована в одному місці. Це якраз приклад того, якою повинна бути якась частина генерації в країні.
Друга позиція – система накопичення енергії. Є великі системи, маленькі, для будинків, квартир, треба ставити сонце. Питання в грошах, тому що є маленька частина людей, які можуть собі це дозволити, і вони це вже давно зробили, а питання – забезпечити сонячну енергію, яка дешева, системами накопичення, чи через ОСББ, через міські ради, через інструменти міжнародної допомоги, які є. Це можна і треба робити вже зараз, тому що нам так само потрібно буде забезпечувати весною, влітку і восени себе електричну енергію, а там будуть проблеми жари. Зараз ми маємо проблему холоду, а там буде проблема спеки.
***
Тетяна Логвіна з харківського видання «Вісті Зміївщини» підняла проблему, з якою стикаються місцеві громади:
– У 2022 році розганялася тема встановлення малих Міні ТЕЦ і когенеративних установок на місцях у малих громадах. Вони навіть прийшли в Україну і були вже в громадах, але не встановлені багато де до сьогодні, тому що немає законодавчої бази. Дуже складна проблема з дозвільними документами.
Олена Павленко:
– Дві великі причини – корупція і бюрократія в Україні. Я не можу сказати, що в конкретному випадку, що і як застосовується, яка конкретна причина, але ви абсолютно праві. Те, що насправді можна було і треба було вирішувати в перший рік війни, до сих пір не вирішено. І тільки коли майже повністю знищена енергетична система, тільки зараз всі починають дуже швидко вирішувати і спрощувати цю процедуру.
Задача для нашого уряду, в тому числі і для регулятора, і для агенцій, які під міністерствами – спрощувати. Звісно, є питання безпеки. Мають бути якісь базові речі для того, щоб не допустити трагедій, але тривалість підключень – це одна з величезних проблем зараз, коли народ намагається будувати оцю децентралізовану генерацію.
Валерій Чалий:
– Децентралізація, відповідальність влади, рішення на місцях – це все питання, які поєднані. Тому ми вам відповіді не дамо зараз остаточно, але питання це будемо активно ставити членам уряду, починаючи з міністра Шмигаля і далі. І ні треба знімати відповідальність місцевої влади також. Ви кажете, там не вирішується питання. Якщо люди просто будуть сидіти у себе мерзнути в домівці в своїй або виходити мерзнути під будинком, нічого не буде. Люди мають проявити ініціативу, підійти до політиків, підійти до тих, хто вирішує питання, спитати, для чого вони тут взагалі?
***
Наталія Зворигіна з газети «Запорізька правда» поцікавилась, які інноваційні технології у галузі енергозабезпечення пропонує ЄС Україні?
Олександр Омельченко:
– Потрібно подивитися, яким чином, яке обладнання необхідно терміново завезти з Європи, щоб відремонтувати цю станцію, якщо це можливо, підстанцію. Якщо ні, то потрібно терміново завозити якісь генератори, приймати оперативні рішення.
В цьому плані нам від Європи насамперед потрібні генератори. Трансформатори, вимикачі, реле різні, також обладнання, яке пошкоджено на теплових електростанціях, на ТЕЦах. А якщо брати стратегічно, то від Європи потрібні інвестиції в розвиток децентралізованої генерації, біометану, термомодернізації будинків.
Олександр Домбровський:
– Європейський Союз дуже багато допомагає Україні, і не тільки готовим обладнанням, але і ремонтом. Однак, кожен день прилітає, кожен день руйнуються об’єкти. У нас є теплові станції, про яких прильоти вже були по декілька разів, і які по декілька разів ремонтувалися. І всі ці необхідні елементи, блоки, обладнання, трансформатори, це все привозиться, збирається практично зі всього світу. При Energy Community Європейського Союзу є спеціальний фонд, і це сотні мільйонів євро, які збираються, за які закуповується все те, що потрібно для того, щоб відремонтувати нашу систему.
***
Запитання від Юлії Шаблі, «Вісті Плюс», Полтавська область:
– Які зміни у контексті інтеграції України до енергетичного ринку ЄС найближчими роками відчують регіональні споживачі – домогосподарства та малий бізнес? Чи варто очікувати зростання тарифів, і як держава планує балансувати між європейськими правилами та соціальною справедливістю?
Олександр Омельченко:
– Я вважаю, що в нас ціна на електричну енергію найближчий час не збільшиться для населення. Вона як була 4,32 за кіловат-годину, вона так і залишиться, тому що не можуть собі політики дозволити збільшення цін для населення в такий період. Теж саме стосується ціни на газ. Поки триває війна, ціни будуть триматися.
Зараз для промисловості, на жаль, дуже високі ціни і вони там вже перевищують в багатьох випадках значно європейські ціни, що створює такі проблеми з конкуренто-здатністю продукції українських великих підприємств і відповідно зменшується у нас валютні надходження.
Ще одна дуже велика проблема, яку потрібно терміново вирішувати на урядовому рівні, це так званий СІБА, це Carbon Border Adjustment Mechanism, тобто це такий механізм, коли Європейський Союз вже з цього року, з 2026 року, а далі все сильніше і сильніше буде застосовувати додаткові мита на ту продукцію, з інших країн, в тому числі із України, які не відповідають екологічності, які виробляються, якщо продукція виробляється з рівнем викидів, які перевищують нормативи Європейського Союзу.
Із-за цього українська промисловість може втрачати мінімум три-чотири мільярди доларів на рік. Тому я думаю, що уряд має терміново включитися в цю проблему, щоб хоча б на час війни перенести цей СІБА на три-чотири роки наперед.
***
Проблему тарифного навантаження на бізнес продовжила Юлія Сабаєва з видання «Острів». Вона розказала історію підприємниці Мирослави Голонич із Закарпаття, в якої у місті Свалява є дві кав’ярні і крафтове виробництво. Днями жінка у соціальній мережі виклала пост про те, який її рахунок виставили за електрику. Чи тарифи для підприємств не знищують остаточно малий бізнес?
Олександр Омельченко:
– Давайте зробимо комфортний тариф для малого бізнесу, для промисловості, ну просто видаймо постанову, що всім було добре? Ну начебто легка проблема. Взяв, підписав постанову, малому бізнесу зробив 3 гривні за кіловат, великому дві гривні, населенню одну, а чому не зробити? Але це неможливо зробити в умовах величезного дефіциту електроенергії. Всім її не вистачає, і які би тарифи уряд зараз не регулював, просто за цими низькими тарифами енергетичні компанії не будуть працювати в собі і збиток.
Щодо компенсації існуючих тарифів для малого бізнесу, то де знайти гроші? Державний бюджет у нас також в величезних проблемах, на сьогодні знаходиться в умовах війни.
Обговорення енергетичної складової європейського коду України дозволило скласти повне уявлення про те, якими є больові точки кризи і які напрямки необхідно обрати для модернізації енергосистеми країни.
Олександр Домбровський:
– Ми повинні робити все можливо і неможливо. Перше, щоб вистояти, щоб зберегти країну і для того, щоб повернути мир в Україну. По-друге, я на тисячу відсотків переконаний, що ми спільно з Європейським Союзом повинні робити можливо і неможливо, щоб стати енергетично незалежною державою і використовувати по максимуму ті ресурси, які в нас є. Я можу чітко заявити, що в України достатньо енергетичних ресурсів і технологічних рішень вже не вчорашнього енергетичного індустріального покоління, а завтрашнього і сьогоднішнього завтрашнього для того, щоб цю задачу виконати. Більше того, я переконаний в тому, що Україна з технологічного потенціалу, починаючи від виробництва дронів і енергетичної політики стійкості, може бути сьогодні яскравим прикладом для Європейського Союзу і не тільки для Європейського Союзу.
Володимир Омельченко:
– В стратегічному плані ми запізнилися. Якщо б займалися вчасно євроінтеграцією прийняттям відповідного законодавства і синхронізацією цього законодавства не зараз під час війни, а років 20-25 назад, то в нас абсолютно була б інша енергетика, абсолютно інша економіка, абсолютно інша країна.
Прямо зараз ми не можемо інтегрувати на 100 відсотків всі європейські правила, тому що для цього потрібний час і наші люди не настільки забезпечені на сьогодні, вони не мають можливості платити прямо зараз ринкову ціну за електричну енергію, за природний газ, за тепло. Треба сказати, що в самому Європейському Союзі є велика опозиція тим правилам, які вони приймають. Наприклад, прийняли законодавство про закриття атомних блоків, зараз переглядають все це діло. Тобто треба гнучко підходити в залежності від ситуації, в якій знаходиться Україна. І уряд має запроваджувати євроінтеграційні процеси там, де це нам потрібно. А є такі речі, які можуть нашкодити і підірвати конкретну здатність нашої економіки, соціально-економічну стабільність. І в цьому плані уряд має дуже жорстко відстоювати, в першу чергу, наші національні інтереси, інтереси споживачів.
Валерій Чалий:
– Євроінтеграція, при тому, що ми всі підтримуємося, не може бути самоцільною, просто членством. Ціль – покращити життя громадян України, покращити умови ведення бізнесу, покращити роль України в системі міжнародного розподілу праці.
Настанова уряду буде, і всім, хто приймає рішення, зараз така. По-перше, народ України завжди вас підтримує, якщо ви будете відстоювати максимально хороші умови перехідній періоди, тобто якісь питання, які ви говорили про них, вже зараз. Другий момент – потрібні якісь надзвичайні заходи в надзвичайних умовах, а не тільки типові.
Світ динамічний. Те, що сьогодні ми говорили, завтра може бути вже застарілим. Я думаю, що повинні бути десь в Україні аналітичні центри державні, які мають дивитися, як змінюється ситуація із тим самим американською позицією, із тими самими малими ядерними реакторами, із тими самими геополітичною ситуацією. Бо тут я абсолютно погоджуюсь. Якщо в нас війна продовжується, то ми не можемо говорити про деякі речі, про які говорили. Тому фізична безпека людей перша, енергетична безпека зараз поруч.
Що далі з енергосистемою України – дивіться у відео за посиланням
Фото надані УКМЦ
Колективне інтерв’ю відбулось у рамках проєкту «Євроінтеграція: просто про складне» за фінансової підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».
Сообщение Українська енергетика сьогодні й завтра: діалог в УКМЦ появились сначала на Газета МИГ.