По закінченні інституту Сахалтуєв приїздить до Києва, тут, на кіностудії «Київнаукфільм», відкрилось об’єднання художньої мультиплікації. Зібрався гурт молодих, веселих, талановитих людей, які заходились формувати національну школу анімації, колись, ще у 1930-ті, просто відкинуту як непотріб який.
У них вийшло! Роль Радни Сахалтуєва у тому процесі витворення української анімації годі переоцінити. Це була команда таких собі піратів, які творили своє життя і свої правила творення кіно.
Ясна річ, найвідомішими, і найпопулярнішими кінороботами Сахалтуєва є ті, що зроблені разом з режисером Давидом Черкаським – «Пригоди капітана Врунгеля», «Лікар Айболить», «Острів скарбів»… Легкий, веселий, карнавальний почерк Радни окреслює тут світ, який скоряється грі, де немає нічого усталеного, де все йде шкереберть, аби якоїсь миті завмерти од захвату: а світ виявляється, попри все, є чудесним і досконалим!
А ще ж були «Сімейний марафон» з Володимиром Дахном, «Свіччине весілля» з Тадеушом Павленком, за однойменною п’єсою Івана Кочерги, «Опудало» і «Казка про місячне світло» з Іриною Гурвич…
І – «Крила», з тим же Давидом Черкаським, за віршем Івана Драча. Про те, як дядькові Кирилові не пощастило – усім на Новий рік якісь дарунки, а йому – крізь лопатки крила повибивались, і просяться у політ, а йому самому не дуже того хочеться.
…Радна Сахалтуєв точно мав крила. З їхньою допомогою він підносився над світом буденщини і пісноти, ними винагороджував усіх нас яскравим даром бачити нас самих у сміховому позитиві.