Притулок для бездомних тварин «Дай дапу, друже», де живе 450 собак та більше сотні котів, взимку особливо потребує допомоги небайдужих. Війна заподіяла непоправну шкоду не лише людям, а й тваринам, що залишилися покинутими напризволяще у прифронтових містах та селах Запорізької області. За останні два роки зооволонтери надали притулок для тваринок з кульовими пораненнями, контузіями, різноманітними травмами. Ми відвідали притулок та поспілкувалися з його співробітниками про те, як повномасштабна війна змінила їх щоденний побут і як можна допомогти чотирилапим.
Як функціонує притулок для тварин «Дай лапу, друже» і як його створили
«За два дні до війни я дізналася, що вагітна. Мій чоловік працює в ДСНС і його б не випустили, а без нього я нікуди не поїду. Тим паче, що в мене 4 собаки, тому я і не думала навіть кудись їхати із Запоріжжя. Я дуже сильно люблю собак. Я з ними виросла. Одного дня мені стало сумно і я вирішила знайти місце, де можу бути корисною. Я прийшла в цей притулок, мені просто дали віник і показали вольєр. Того дня я прибрала 5 вольєрів, а потім приходила майже кожних вихідних. Зараз я у декреті і можу знаходитися тут щодня», — розказує волонтерка ГО по захисту прав тварин «Дай Лапу, Друже» Олександра Жулінська.
Олександра вже 7 років працює в команді волонтерів притулку для тварин. І каже, що вже не уявляє свого життя без цього місця. За цей час їй доводилось рятувати котів та собак, що зазнали насильства, потрапили в ДТП чи просто перебували на вулиці в жахливих умовах.
Сам притулок для тварин «Дай лапу, друже» працює у Запоріжжі вже 14 років. Започаткувала його запорізька зоозахисниця та волонтерка Ірина Дідур. Вона все своє життя опікується чотирилапими. Спочатку жінка створила притулок на приватній території, але коли кількість тварин перевищила 50, то вона зрозуміла, що необхідно орендувати більшу ділянку.
«Спочатку я орендувала територію біля гіпермаркету “Метро”, де збудувала другий свій притулок на 100 тварин, через 3,5 роки ми переїхали в центр і вже тоді у нас було 200 тварин. Ми вже більше 10 років знаходимося на цій території. До початку повномасштабного вторгнення в нашому притулку було 350 собак і 50 котів, За час війни у нас додалося трохи більше 120 нових тварин. Котобудинок ми перевезли за місто. Тут у нас проживає 101 пухнастик», — зазначає Ірина Дідур.
Притулок, який знаходиться безпосередньо в Запоріжжі, умовно складається з трьох зон – у верхній частині у великих вольєрах проживають крупні собаки, що потребують вигулу; у нижніх вольєрах перебувають травмовані та собаки-спинальники. Так називають чотирилапих, що отримали серйозні травми опорно-рухового апарату, в першу чергу – хребта, і виявилися частково паралізованими. Також декілька вольєрів розташовані при вході на територію притулку. Їх розбудували переважно з початку повномасштабного вторгнення, коли з’явилася потреба в нових місцях. Травмовані та маленькі цуценята, які поки що не мають свого вольєру, проживають у будиночку волонтерів.
«Бачили, як б’ється серце»: трагічні історії чотирилапих мешканців притулку
В день нашого візиту, новий вольєр як раз монтували для врятованого песика на ім’я Бім. Малюк до ранку 29 грудня 2023 року проживав у дворі приватного будинку в Шевченківському районі міста в родині пенсіонерів. Внаслідок ракетної атаки російських військ приватний сектор був зруйнований. Будинок, в якому мешкали його господарі, був розбитий вщент. Якимось дивом вцілів лише один пес, який до того ж був на ціпку. Рятувальники, що розбирали завали, звернулися до зооволонтерів, щоб ті забрали осиротілого пса до свого притулку.
«Коли ми приїхали його забирати, то він кидався на нас, гарчав. Коли ми його привезли сюди, то певний час він тримав дистанцію, ми пропонували йому їжу, він підходив трошки ближче. Врешті наступного дня він вже йшов на руки, грався. Зараз він гуляє з повідком і нормально відноситься до людей», — зазначають волонтери.
Також в притулку живе дівчинка-алабай на ім’я Терра. Її побачили люди контуженою в центрі Оріхова. Вона просто йшла і впала. Тварина не могла власними силами піднятися на лапи. Її привезли в притулок та відновили. Зараз вона одна з улюбленець відвідувачів та волонтерів.
Ще один хвостатий на ім’я Кузя проживав в Комишувасі. Його знайшли з трьома кулями в тілі – одна з них поцілила в голову, а ще дві в тулуб, ближче до хребта. Малюк намагався боротися за життя до останнього. Перехожі побачили, як у яру, фактично у сміттєвій ямі, щось рухається, коли підійшли ближче, то побачили пораненого собаку. Його забрали на лікування. Зараз він виглядає набагато краще — в нього відросла шерсть, йому ще досить боляче рухатися, але він вже здатний активно реагувати.
Серед безлічі трагічних історій є і такі, що завершуються хеппі-ендом. Так сталося з песиком на ім’я Оріхів. В червні минулого року з зооволонтерами зв’язалися військові, які розказали, що під час чергового артобстрілу, був травмований песик, якого вони самі назвали Оріхів. Хвостика привезли з відкритою раною, волонтери фактично бачили на власні очі, як б’ється собаче серце. Він одразу ж потрапив до клініки, його оперативно прооперували. Рана була дуже важка і існував великий ризик, що він не виживе. На лікуванні песик був майже місяць
«Його привезли сюди, він досить довго знаходився в притулку, допоки не прийшла дівчинка і не сказала, хоче його забрати. Ми все обговорили, бо Оріхів він тільки домашній пес і колишні господарі залишили його на призволяще в жахливому стані. Зараз з ним все прекрасно – він проживає в приватному будинку, в люблячій родині, де є багато дітей та інші тваринки. Вони нам висилали фотокартки і ми за нього спокійні», — розказує Олександра Жулінська.
Кожен чотирилапий підопічний має свою історію. Когось – залишили господарі, які рятувались від війни; хтось отримав травму після ДТП, а когось просто підкинули до воріт.
В притулку тваринок годують тричі на день – кашею, м’ясними субпродуктами та сухим кормом. З кашею допомагають військові, які привозять залишки зі складів, а м’ясо та субпродукти волонтери закуповують завдяки підтримці небайдужих благодійників.
Окрім годування, прибирання у вольєрах та надання необхідних медикаментів волонтери зазначають, що основна місія – адопція тварин.
«Ми забираємо тварин з вулиць міста Запоріжжя і вони вже ніколи назад не повертаються. Наша громадська організація займається їх соціалізацією. Надзвичайно важливо, щоб такі тварини знайшли місце в цьому житті, щоб вони допомагали людям бути добрішими, вони йдуть в сім’ї. Наші тваринки десь на 85% соціалізовані, адаптовані до проживання і сім’ях, всі стерилізовані, вакциновані, чіповані, навчені до вигулу», — зазначає керівниця притулку Ірина Дідур.
В рамках програми соціалізації у вихідні дні дорослі та діти можуть приходити в притулок, знайомитися з тваринками і разом здійснювати прогулянку в парку, що знаходиться поруч.
«На сьогодні у нас нараховується з загальної кількості 255 собак, що навчені до вигулу і стоять на поводках. Вони з радістю всі виходять на вулицю. У суботу і неділю наші відвідувачі за бажанням можуть прийти до нас та з 12.00 до 15.00 взяти з собою на прогулянку будь-яку собаку. У нас вже навіть є таке, що до деяких наших собак вже вишукуються черги зі свої постійних відвідувачів. Наприклад, до нашого сліпого песика Мішані приходять гості, до Кнопочки та Лінди», — розповідають волонтери.
Теплі речі, медикаменти, корм та робочі руки: які потреби має організація
З початку повномасштабного вторгнення команда притулку значно зменшилася – частина людей виїхала, частина відправилася на війну. Наразі в команді волонтерів задіяні лише 10-12 людей, в той час як в найкращі часи це було до 40 людей.
«Нам дуже не вистачає хлопців і дівчат. Окрім прибирання та годування тварин волонтери ще здійснюють догляд, вигул собак та надання медичної допомоги. З початку війни збільшилася чисельність собак, а потреба в людях стала критичною», — кажуть волонтери.
В адміністрації притулку зазначають, що раніше їм вистачало волонтерів, які ділилися на зміни, то тепер вимушені частково наймати персонал на платній основі, щоб притулок повністю функціонував. При цьому вони не витрачають кошти на платні перетримки, оскільки вважають, що доцільніше вкласти кошти в будівництво нових вольєрів, щоб розмістити тих тварин, яких до них привозять. Наразі притулок вже немає змоги приймати нових тварин, проте час від часу все ж таки роблять виключення для особливо важких випадків, які зазвичай доставляють військові з зон бойових дій.
Собаки в притулку також досить важко переживають звуки вибухів. Якщо до постійних сирен собаки вже звикли, то «прильоти» дуже сильно їх лякають. Бувають випадки, що собаки у вольєрах через сильний стрес можуть наносити собі шкоду, аби цього уникнути волонтери застосовують ветеринарні заспокійливі препарати. Через обмежений ресурс, волонтери просять небайдужих допомогти з закупівлею цих препаратів.
Під час сильних холодів собаки-спинальники особливо потребують теплих речей – теплі ковдри, покривала, пледи, також підійдуть просто старі теплі речі, які, вам не потрібні – светри, пальта, будь-який натуральний теплий одяг.
Також велика потреба є для післяопераційних тваринок в бавовняних тканинах – підійде стара постіль, простирадла, футболки тощо.
«Ми всіх просимо допомогти речами, щоб тваринки, особливо на час від холоду, могли бути в теплі. Просто прийти погуляти з тваринами – це теж має велике значення для них. Вони всі соціальні, вони чекають на вигул, і можна приходити. Можна стати волонтером, якщо вам вже є 16 років, ну, навіть з 15, якщо є згода батьків. Гуляти з собаками в будні дні, допомагати для нас це важливо, бо волонтери дуже потрібні», — зазначає Ірина Дідур.
Також постійно є потреба в кормі, бо щодня на ту кількість тварин, що є в притулку йде близько 100 кг сухого корму. В минулому році з цим допомагали профільні громадські об’єднання, проте наразі гуманітарного корму практично вже немає.
Зооволонтери кажуть, що, на жаль, про допомогу зі сторони міста поки говорити не приходиться, а громадські активісти лише завдяки підтримці донорів, мають змогу нести витрати на утримання притулку, а окрім корму це ще й оплата комунальних послуг, вивіз сміття тощо. Волонтери дуже вдячні всім благодійникам, що допомагають притулку та його чотирилапим підопічним.
Реквізити для допомоги собакам та котам від ГО «Дай лапу, друже»:
ЗОО «Дай лапу друг»
код за ЄДРПОУ 36878940
Запорізьке РУ КБ «Приватбанк»
код банку 313399, р/р 26000060318478
призначення платежу: благодійний внесок
Джерело: 061.ua
Источник: https://www.061.ua/news/3716035/vazlivo-sob-taki-tvarini-znajsli-misce-v-comu-zitti-istoria-najbilsogo-pritulku-dla-bezdomnih-tvarin-u-zaporizzi
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
