Володимир Коржов вже 5 років займається велоспортом
Карантин, пов’язаний з коронавірусною пандемією, не тільки обмежує і дистанціює людей від спілкування один з одним, але й допомагає відкривати нові грані, сенси і можливості для саморозвитку.
Саме під час карантинної зими 2020-2021 рр. вирішив повністю пересісти на залізного коня запоріжец Володимир Коржов. Каже, що саме велосипед допомагає йому лишатися не тільки фізично здоровим, а й бадьорим, в хорошому тонусі.
На роботу Володимир щодня також їздить на велосипеді – з Хортицького району у Заводський – виходить близько 30 кілометрів. Начальник цеху ремонту рухомого складу управління залізничного транспорту ПАТ «Запоріжсталь» вже 5 років займається велоспортом.
— Починав я зі звичайного гірського велосипеда. А потім зрозумів, що мені треба щось швидке. Тому пересів на шосейний велосипед – мені сподобалось. Познайомився з тренером, з іншими велосипедистами, почали в групі кататися, — розповідає Володимир Коржов. – А зараз це захоплення виявилося бонусом – можна й на роботу кататися. Ні від кого не залежиш, ні від транспорту, ані від карантинних заборон.
Володимир Коржов говорить, що візитівкою велоспорту є хороше здоров’я. Адже під час медичних оглядів серце і легені таких пацієнтів завжди приємно радують медиків. Не додається зайва вага, а колінні суглоби весь час в дії.
Разом зі спортсменами-ветеранами Федерації велосипедного спорту Запорізької області начальник цеху ремонту рухомого складу брав участь у змаганнях «Сталевий Кубок» за підтримки комбінату «Запоріжсталь». А для велосипедистів-початківців, що працюють на «Запоріжсталі», Володимир Коржов проводив тренування з їзди на легших велосипедах.
— Шосейний і гірський велосипеди мають абсолютно різні призначення. Один важкий, потужний, витривалий, любить бездоріжжя, але він не швидкий. А шосейний можна однією рукою підняти, він легенький і швидкий як ракета, — пояснює Володимир. — Середня швидкість гонщика на змаганнях приблизно 40 км/год. Тоді як звичайні гірські байки – до 25-30 км/год. Однак шосейникам потрібен простір, бо вони їздять багато кілометрів. Їм потрібна гарна дорога. Бездорожникам потрібен ґрунт, їм подобається дрифт, подобається горами, між деревами нестися. Це пристрасть.
За словами Володимира Коржова, у шосейного велосипеда вузенькі колеса – для того, щоб спротив був меншим, і більше накат. Зараз же його велосипед «взутий» по-зимовому, гума трохи ширша — для гравійних доріг. Це допомагає велосипеду рухатися запорізькими дорогами, стан яких після зими лишає бажати кращого.
— Щодня проїжджаю на роботу і з роботи – це 30 кілометрів, за п’ять днів в тиждень – 150 кілометрів, за місяць 600 кілометрів. Не скажу, що це багато, це середній результат. Добре було б, якби тисячу кілометрів за місяць проїжджав, — вважає Володимир. – В середньому в сезон 5-6 тисяч кілометрів виходить. Для того, щоб бути в гарній фізичній формі, не обов’язково намотувати сотні кілометрів. Можна проїхати 10 кілометрів, але активно. І буде той же результат… На роботу їду новим мостом – велосипед аж злітає, коли їду на роботу. Приємно їхати хорошою дорогою.
Втім, на жаль, за словами Володимира, велоінфраструктури у Запоріжжі як такої немає. До того ж навіть на тих відрізках дороги, де є велосипедна розмітка, нерідко водії автотранспорту її просто не дотримуються. Особливо це стосується ділянки дороги від вулиці Тюленіна до моста Преображенського, де під час заторів і тягучок велосипедистам страшно їхати навіть велодоріжкою.
На його думку, окрім інфраструктури, потрібна ще й культура користування нею. Щоб водії автотранспорту та пішоходи поважали велосипедистів і не порушували їх прав.
— Коли їдеш проїжджаю частиною, треба дотримуватися трьох правил. Перше – треба бути дуже уважним, бачити усе, що відбувається не тільки попереду, але й по боках і позаду. Друге – потрібно бути передбачуваним на дорозі. Перед тим, як здійснити маневр, треба попередити попутників – показати рукою. Дуже важливе третє правило – бути видимим, помітним, особливо вночі. Елементи та одяг зі світловідбивними елементами повинні бути помітними здалеку. Також повинні бути маяки спереду, ззаду. Не розумію тих, хто цим правилом нехтує, — наголосив Володимир Коржов.
Він переконаний, що ремонтувати залізного коня варто все ж на станції технічного обслуговування. Однак в дорогі можуть статися будь-які непередбачувані ситуації. Тому з собою велосипедистові варто взяти декілька необхідних речей: запасна камера, лопатки для заміни камери, насос (для швидкого накачування камери – з балончиком вуглекислоти), набір мультітул (інструменти, щоб можна було оперативно в дорозі і ланцюг поміняти, і щоб підкрутити, відремонтувати) і пляшечка з водою.
— І на всяк випадок повинні бути з собою гроші – раптом доведеться додому на таксі їхати, — додає Володимир. – Адже бувають несправності набагато серйозніші – порвався ланцюг, зламались спиці, які на місці важко відремонтувати. Мені, на щастя, не доводилося їхати додому на таксі з велосипедом. Що не кажи, а велосипед – це свобода.
До речі, саме Володимир Коржов був гідом в незвичайній єдиній велоекскурсії для блогера Саші Ляпоти у 2019 році. Вони разом не тільки їздили на велосипедах територією сталеливарного гіганта, а ще й доторкнулися до виробництва сталі – найпоширенішого матеріалу, з якого роблять рами для велосипедів. Подивитися велоекскурсію комбінатом «Запоріжсталь» можна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=3aXZEumzJ9Y
Нагадаємо, цього року у Запоріжжі відбудеться конкурс «Сталеві таланти», присвячений 15-річчю Метінвесту. Зараз триває онлайн реєстрація учасників.
Фото автора
Читайте также: Запорізькі металурги готуються до конкурсу «Сталеві таланти»
Сообщение Велосипед як свобода: запорізький металург щотижня проїжджає 150 кілометрів появились сначала на Индустриалка — новости Запорожья.
Источник: http://iz.com.ua/zaporoje/velosiped-yak-svoboda-zaporizkiy-metalurg-shhotizhnya-proyizhdzhaye-150-kilometriv
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
