Своє 45-річчя Театр молоді відзначить концертом
Хоча Запорізький обласний театр юного глядача (тепер — академічний) був заснований 9 січня 1979 року, але днем народження тут вважають 20 листопада. Саме у цей день, рівно 45 років тому, ТЮГ або, як його ще називають, Театр молоді, вперше прийняв глядачів — давали виставу “Драматична пісня” про Павку Корчагіна. А дитяча вистава «Терем-теремок» стала легендою.
Читайте також: Запорізький театр підготував масштабну музично-танцювальну виставу про епоху 90-х — подробиці
З першого складу акторів на сцену досі виходять Валерія Лютинська та Інна Яновська. Також із «золотого» складу, але прийшов у ТЮГ трохи пізніше Сергій Цевельов.
За 45 років у Театрі молоді показали понад 200 вистав. Тут продовжують ставити прем’єри, а також оновлюють українською мовою вистави, які раніше йшли російською. Зараз у діючому репертуарі близько 15 вистав.
Коли я сьогодні прийшла до театру на прес-конференцію до 45-річчя ТЮГу, то звернула увагу, що у його назві на фасаді тепер немає букви «А» — як виявилось, відпала під час чергового ворожого обстрілу.
Ще з прикмет часу — у театрі є укриття, Пункт незламності, а також розміщується інформаційний ресурсний центр або хаб для вимушених переселенців Бердянського району.
Хуліган з музичною освітою
Головний режисер театру, заслужений діяч мистецтв України Геннадій Фортус працює у Театрі молоді з 21 січня 1981 року. Який, до речі, як педагог (майже 25 років викладає у ЗНУ), вивчив багатьох зірок театру і кіно. І не тільки запорізьких, а й тих, що зараз працюють у Києві — Андрія Ісаєнка, Вікторію Булітко, Ольгу Кіяшко та Ольгу Кияшко Жуковцову-Кияшко.
Читайте також: Зірка серіалу «Жіночий лікар», актор Андрій Ісаєнко розповів про життя у Запоріжжі
Головним режисером працює з 2005 року. Геннадій Вадимович згадав свій шлях до Театру молоді, де він спочатку був актором:
— Я закінчив восьмий клас, тоді школи були по вісім класів, з трійкою по поведінці. І батько вирішив відправити мене вчитись із Запоріжжя в інше місто, бо тут «компашка». Обрав Мелітопольське училище культури. Питає мене: «Співати будеш». А я закінчив музичну школу. Відповідаю: «Ні». «Танцювати ти не будеш. А фортепіано?» — «Не хочу, ви мене замучили, ненавиджу цю музику». «Режисером будеш?» — «А що це таке?» — «А я звідки знаю?» — «Давай, назва така цікава».
Приїхали у Мелітополь. Театрознавець Віктор Мацегора попросив мене прочитати вірш, а я віршів не знаю. Заспівати — теж не знаю. Тоді запропонував розказати про своє життя. «Все?» — «Ми ж тут удвох, пожалійся мені» — «Ну, нема життя. От хочу це — не можна. Це — не можна. Туди, сюди, отак. Ну, нема».
…І через три роки училища я став іншою людиною. Потім — армія.
Після армії прийшов влаштовуватися на роботу у цю саму будівлю, де тепер наш театр. Тоді це був Палац культури будівельників. І в мої 20 років мене взяли працювати художнім керівником. Я сидів у цьому ж кабінеті й через 30 років знову тут опинився. Взагалі, вдячний татові, це він мене налаштував.
«Я приїхав з Макіївки артистом»
Геннадій Фортус продовжує:
— А тепер повертаємося до того, що було 45 років тому. Після Харківського інституту культури я прийшов у театр молоді, до Олександра Короля (керівник театру, режисер. — Ред).. Він сказав, що місць немає — ні режисерських, ні акторських. Я почав просити: «Візьміть мене». Олександр Король погодився: «Я тебе прослухаю».
І слухав мене біля ялинки 21 січня 1981 року півтори години разом з Юрієм Жолудем (художник ТЮГу. — Ред.). Мабуть, вони були після свята і сиділи біля тієї ялинки вдвох. Я і то читав, і се читав, розказав всю свою біографію, співав — я з гітарою прийшов. А він каже: «Ще». Потім я на блатний репертуар перейшов, бо в мене вже не було, що співати. Він сказав: «О! Оце мені потрібно».
А через півтори години Олександр Король сказав: «Ну, я пішов». І пішов. Юрій Жолудь, мудра людина була, каже: «Пиши заяву». Я написав, на посаду актора, і після цього дев’ять місяців не виходив на сцену. До театру ходив.
Поїхали до Макіївки на гастролі. Взяли й мене, хоча я нічого не грав. На гастролях вночі всі «відпочивали», а вдень грали по три вистави. І так весь час. І декілька акторів на гастролях захворіли. Отут і настав мій зірковий час. Король каже: «Виходимо, беремо ролі й граємо». Ввечері мені дають роль, а зранку я вже граю. І я приїхав з Макіївки артистом. Колектив мене прийняв.
Але ж я ще режисер, давав поради, як мізансцени краще зробити. А актори слухають і доповідають Королю. Через чотири роки ми прийшли з відпустки, а на дошці наказ: «Приступити до вистави «Салют динозаврам!», режисер-постановщик Геннадій Фортус».
Дає мені Король залужену артистку Надію Бережну і молодого артиста Володю Голікова. Отак народився мая велика перша вистава, «Салют динозаврам!».
П’ять знакових вистав Театру молоді за 45 років за версією Геннадія Фортуса
- «Вибір»
- «Баня»
- «Езоп»
- «Жінка в стилі осінь»
- «Вітер в тополях».
«Ми не будемо ставити голі сідниці»
— Яка зараз найпопулярніша вистава для дорослих у Театрі молоді? — питаю у Геннадія Фортуса.
— “Тарасові сни. Заповіт” (прем’єра відбулась у березні 2024 року), на цю виставу повна зала.
— На 40-річчя театру я задавала таке ж питання, тоді ви називали найпопулярнішою виставою «Ladies’ Night» — комедію про безробітних робочих, які стали стриптизерами.
— Її й зараз люблять. До речі, свого часу мені пропонували її, як дуже касову. І от ми з хлопцями сидимо, вони кажуть: «Геннадій Вадимович, про що ми будемо ставити?». Відповідаю: «Ми не будемо ставити голі сідниці, це не про наш театр. Ми покажемо жінкам, які можуть бути чоловіки. А чоловікам — якими вони повинні бути, брати відповідальність на себе». До речі, за це мені дякують глядачки після вистави.
В принципі, ми не ставили комедію, еротичні моменти. Для нас було важливо від душі зіграти трагедію чоловіків тих років.
— Чи готуєте прем’єру й оновлення вистав?
— Будемо відновлювати виставу «Розпусник», вона мені дуже подобалась. І прем’єра буде. Але ж ви розумієте, що під час війни ми шукаємо такі п’єси, які потрібні сьогодні.
До того ж, багато часу приділяється на концерти, вони зараз дуже потрібні — люди приходять, надихаються, бо там наша енергія, наша любов до України, наше розуміння того, що відбувається.
До речі, у нас зараз в театрі мовний режим. ми ввели його свідомо, бо нам потім виходити на сцену.
Також наші актори виступають у військовому госпіталі.
«Були вибухи, зірвало букву»
— В інших театрах кажуть, що є складнощі, тому ще не вистачає чоловіків-акторів. А які складнощі в Театрі молоді?
— Це по всій країні така проблема. Але ми для себе поставили такі умови — будемо працювати навіть якщо я один тут залишусь.
— А щодо відключень світла — вистави не скасовуєте?
— Ні, у нас є два генератори.
— На фасаді у назві театру немає букви «А» — наслідки ворожого обстрілу?
— Були вибухи, зірвало букву. Зараз це дуже дорого. І ми вирішили, що будемо ставити, але не зараз.
Приходьте на ювілейний концерт
22 листопада о 17.00 — святковий театралізований концерт до дня народження Театру молоді «Нам 45».
«Спочатку ми хотіли зробити щось серйозне, але потім подумали, що і так багато сумного. Тож у концерті буде і серйозне, і веселе — різне, типу капусника», — каже Геннадій Фортус.
Нагадуємо, що заради безпеки під час повітряної тривоги вистави у запорізьких театрах переривають і пропонують глядачам перейти в укриття.
Час заходів може змінюватись з об’єктивних причин. Будь ласка, уточнюйте це, а також наявність квитків.
Телефони Театру молоді для довідок: 286-29-72 (телефон каси, працює з 10.00 до 17.00, без вихідних), 286-29-71.
Ми писали, що актриса Ольга Кіяшко розповіла про зйомки у «Жіночому лікарі», життя у запорізькому гуртожитку та стосунки з кіборгом Вячеславом Зайцевим.
Фото автора, Вячеслава Лавринця, з сайта і сторінки у фейсбуці Театру молоді
Джерело
