У Реабілітаційному просторі «Блокпост» соціальний супровід ветеранів, діючих військовослужбовців та членів їхніх сімей здійснює фахівець із реінтеграції Анастасія Довбня. До сфери її діяльності входять найрізноманітніші питання — від оформлення документів до пошуку житла чи медичної допомоги.
«МИГ» вирішив поспілкуватися з пані Анастасією детальніше.
– Які випадки були найбільш складними?
– У нас був, скажімо так, комплексний випадок. Військовослужбовець приїхав у відпустку до Запоріжжя, звернувся в лікарню — і йому зробили операцію, що призвела до інвалідності. Ми шукали для нього візочок, супроводжували родину, допомагали в усіх подальших юридичних питаннях.
– А які основні напрямки вашої роботи?
– Їх два. Перший — це навчання. Ми допомагаємо ветеранам, діючим військовим і дружинам, які чекають своїх бійців, отримати другу вищу освіту через центр зайнятості. Оформлюємо ваучер, допомагаємо зі вступом до університетів. Зокрема, троє дружин діючих військовослужбовців завдяки нашій допомозі отримали ваучери й пішли навчатися — двоє на психолога, одна на маркетинг.
Дуже багато ветеранів повертаються розгубленими, не знають, куди їм податися, і не всі готові знову працювати «на дядька». Вони хочуть розпочати щось своє. Ми направляємо, даємо поради, допомагаємо написати бізнес-план для отримання гранту.
– Чи є успішні приклади такої допомоги?
– Є, і це дуже надихає. Одному ветерану ми допомогли написати грантову заявку на пасіку. І нині він працює на власній пасіці — це наш успішний кейс. Нас навіть запрошували до Полтави, де ми представляли його досвід іншим громадським організаціям. Ми постійно його супроводжуємо, запрошуємо на виставки, про нього не забуваємо.
У Запоріжжі гранти розглядають дуже ретельно, адже ризики великі — місто прифронтове. За статистикою, на заході України гранти з нуля отримати легше, а у нас перевагу надають тим, у кого вже є щось своє: авто, приміщення або обладнання.
– Ви також працюєте з родинами полонених і зниклих безвісти?
– Так, це окремий і дуже важливий напрямок. Зокрема, ми постійно на зв’язку з родинами бійців з нашої 55-ї окремої артилерійської бригади.
У 2024 році, коли з полону звільнили хлопців із цієї бригади, ми проводили зустрічі з родинами щодо повернення — готували їх психологічно. Пояснювали, що можна говорити, а що не варто, як треба поводитися. Давали путівний лист: куди йти, що оформлювати, які виплати належать по закону, скільки діб можна перебувати на реабілітації, скільки — вдома.
– Чи є якісь матеріали, якими ви ділитесь із колегами?
– Так. Кожен фахівець нашої команди розробив власні методички. Зараз вони вже у стадії друку. А поки що всі матеріали доступні на нашому офіційному сайті — їх можна скачати й одразу брати в роботу. Ми постійно ділимося ними з громадами та іншими фахівцями із супроводу ветеранів.
– Дякую за бесіду!
Розмовляла Ганна ЧУПРИНА
Сообщение Від полону до пасіки: історії реінтеграції ветеранів у Запоріжжі появились сначала на Газета МИГ.