Віддалений райський острів, на якому можна оселитися безкоштовно: його майже неможливо знайти

Маленький вулканічний острів, який ще називають райським, має цікаве і навіть місцями темне минуле. Йому майже 300 років і зараз на ньому проживає невелика британська колонія. На цьому захованому у групі островів в Тихому океані проживає всього 38 постійних мешканців і він вважається найізольованішим місцем у світі.
Що це за острів, яка у нього історія і що варто про нього знати, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на The Sun.

Де знаходиться острів
Острів Піткерн — це віддалена британська колонія, розташована в Південній частині Тихого океану. І це єдина заморська територія Великої Британії в Тихому океані. До складу входить 5 островів, але заселений лише один. На заході межує з Французькою Полінезією.
Острови Піткерн були відкриті 2 липня 1767 року Філіпом Картеретом. Першими поселенцями острова стали заколотники з британського корабля «Баунті», а також таїтянки, яких вони вкрали та привезли з собою на острів.
Піткерн — найменший острів планети зі статусом держави. Його площа становить всього 4,5 км квадратних. Орган самоврядування — однопалатна Рада островів, яка складається з 10 членів (5 — призначаються, ще 5 — обираються голосуванням, всі строком на один рік.
Єдине місто на острові — Адамстаун.
Клімат на острові субтропічний, влітку прогрівається до +24 градусів (в лютому), взимку — до +18 градусів (у серпні). Найсухіші місяці — липень та серпень, і саме в цей час варто відвідувати острови.
Населення — переважно англо-полінезійські метиси. Через обмеженість придатних для ведення сільського господарства площ і можливостей розвитку туризму, молодь емігрує до Нової Зеландії. Більшість жителів острова сповідують релігію адвентистів сьомого дня.
Офіційна мова — англійська, однак населення говорить піткернською мовою, яка є сумішшю таїтянської та англійської мов XVIII століття. Оскільки у цій мові багато ідіом, туристи та гості острова її майже не розуміють.

Острів Піткерн (фото: Вікіпедія)
Історія острова Піткерн
Археологи вважають, що перші поселенці з’явилися на острові ще у 15 столітті. Однак з часом всі природні ресурси вичерпалися. Існує припущення, що це спричинило громадянську війну, а згодом призвело до вимирання спільноти.
В 1789 на острів попали британські бунтівники, які шукали місце, щоб сховатися. Корабель «Баунті» плив з Таїті до Вест-Індії, але за 17 місяців плавання між екіпажем та молодим капітаном виник розрив.
У південній частині Тихого океану спалахнуло повстання, і капітана Блая разом з купкою вірних йому людей загнали у крихітний відкритий човен і залишили помирати. Дивом їм вдалося вижити та пройти майже 4000 кілометрів, попри те, що вони плавали в одній з найвіддаленіших стороні світу.
А 8 заколотників з судна оселилися на острові разом з шістьма полінезійцями та 12 жінками з Таїті, яких вони привезли з собою.
Вони вирішили перетворити острів на свою схованку і вважали, що їх не знайдуть, бо у той час розташування острова на карті було вказано неправильно. Вони підпалили свої кораблі та оселилися на острові, щоб почати нове життя.
Але життя у відокремленому місці з часом викликала сильну напругу у суспільстві. За чотири роки на острові лишилося всього 4 заколотників і десять жінок з дітьми. Решта була вбита у різних актах насильства.
У 1808 році на острові було 8 жінок, 1 чоловік, 25 дітей (24 — змішаного походження та одна чистокровна таїтянка).
1838 року острів був офіційно оголошений британською колонією. На ньому було введено демократичне управління шляхом вибору до магістрату. Голосувати могли чоловіки та жінки, які народилися на острові або провели там понад 5 років. Таким чином, Піткерн став першою територією у складі Британської імперії, де було введено виборче право для жінок.
1856 року було прийнято рішення переселити частину людей на острів Норфолк, бо Піткерн страждав від перенаселення через високу народжуваність. На острові Норфолк досі живе багато нащадків моряків «Баунті».
Відтоді населення почало зростати, і досягло піка в 1937 році. Приблизно 233 людини почали називати острів своїм домом. З часом молодь почала переїжджати до Нової Зеландії в пошуках кращого життя та можливостей. І численність знову почала падати.
У 2004 році райський острів попав у ЗМІ — через випадки жорстокого поводження з дітьми. Сім чоловіків, у тому числі мер Стів Крістіан, потрапили за ґрати за серію сексуальних злочинів. І разом вони становили половину чоловічого населення острова. Їх судили за 41 звинуваченням та оголосили вирок.

Острів Піткерн (фото: Вікіпедія)
Готові приймати усіх бажаючих
Тепер решта жителів острова відчайдушно намагаються привезти більше людей, щоб не допустити загибелі цього місця. Складність — віддалене розташування. Натомість тим, хто захоче там оселитися, пропонують безкоштовні візи та витрати на переїзд.
«Ми закликали більше людей, щоб збільшити популяцію, і у нас було багато запитів, але лише одна людина подала заявку на переїзд на Піткерн», — розповів 44-річний Джакі Крістіан, який народився та живе на Піткерні.
Він додав, що реальність така, що на острові немає ніякої роботи. Мешканці острова раніше продавали марки, щоб зібрати кошти, але звичайно, колекціонування марок зараз вже не так популярне, як раніше.
«Острів виживає завдяки державній допомозі з 2004 року, і тепер ми намагаємося знову стати самостійними», — зізнався Джакі.
Основна економіка острова заснована на туризмі, оскільки люди під час круїзних подорожей роблять зупинку, щоб відвідати це місце. На острові є кілька будівель і послуг, зокрема церква, школа, тенісний корт і музей, де представлені артефакти найдавніших відомих поселенців.
Родючий ґрунт островів Піткерн дозволяє культивувати різновиди овочів та фруктів, такі як цитрусові, цукрова тростина, дині, банани, ямс та бобові культури.
Місцеві жителі активно використовують бартер і обмінюються одне з одним дарами моря, продуктами, що вирощують на своїх ділянках або предметами кустарного виробництва.
Основна стаття доходів — продаж колекційних поштових марок, меду і продукції кустарного виробництва суднам, які проходять повз острів. Торгівля йде не дуже жваво, бо рельєф не дозволяє зробити порт або злітну смугу. Тому всі користуються баркасами, щоб доплисти до суден.
Для всіх мешканців від 16 до 65 років обов’язковими є громадські роботи (в основному з утримання доріг). Електрика на острові виробляється газовими та дизельними генераторами.
Валюта — новозеландський долар. Але ніяких пунктів обміну, використання кредитних карт, туристичних чеків.
Зважаючи на відсутність ресторанів та кафе, чайові залишаються на розсуд гостя у будь-яких сферах — від найняття човна до придбання провізії.

Острів Піткерн (фото: Вікіпедія)

Раніше ми писали про те, як живуть мешканці іспанських островів та чому вони проти туристів.
А ще розповідали про те, що в Італії готові платити 30 тис. євро тим, хто переїде жити у Тоскану.

Share this post

нет
scroll to top