Степногірськ — селище, яке завжди називали депресивним містом, в якому ніколи не було газу, не працювали ліфти і не було підприємства, яке б наповнювали місцевий бюджет. Буквально з перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну це селище ворог обстрілює ледь не щодня. Здавалося, що війна ще більше занурить його у депресію , бо до всіх перелічених проблем додались ще й відсутність води та перебої з електрикою. Чим живе Степногірськ сьогодні — далі в репортажі 061. Ми принесли старий матрац з гаража, щоб закрити двері балкону на випадок обстрілів , — каже місцева мешканка та демонструє на камеру, як затуляє балкон. Жінка каже, якщо не буде світла, то зимою всі померзнуть і не буде на чому їсти приготувати. В Степногірську ще з 2004 року електроенергію використовують і для обігріву, і для приготування їжі. Газ в громаду не встигли провести, тож він є лише в балонах. Причому балони ставлять не лише мешканці приватного сектору, а й навіть квартир, хоч і розуміють, що то вкрай небезпечно. "Ми живемо на лінії розмежування, в нас кожного дня обстріли. Вони, як кажуть, 24 на 7. З 1 березня в нас немає води. Вона привозна: і питна, і технічна. На зимовий час ми поставили ємності і будемо туди завозити воду, аби люди могли набирати, бо свердловини, які є на приватних подвір’ях, замерзнути можуть , — розповідає секретар Степногірської селищної ради Тетяна Лукашук. Жінку ми застали на її робочому місці, сьогодні там було досить людно: мешканці приватних будинків прийшли аби написати заяви на отримання безкоштовної паливної сировини. В багатоповерхових будинках люди обладнують сховища, а ми надаємо буржуйки. Люди самі заготовляють сировину, обладнують своїми силами сховище", — пояснює посадовиця. Ворог дістає до Степногірська з різної зброї, в селищі постійно чути то виходи , то прильоти . Наслідки ворожих обстрілів видно неозброєним оком — побиті будинки, зруйновані дитсадок та школа. Але навіть в цій ситуації депресією тут і не пахне : на вулицях все охайно, бігти з міста ті, хто зараз тут залишились, не збираються. Через відсутність централізованого водопостачання, в місті буквально кожен йде по вулиці з пляшками з водою — набирають у скважинах або у ємностях. Дехто навіть примудрюється прати в пральній машині, заливаючи воду вручну. В мене машинка на 8 кг. 19 баклаг на стірку треба , — говорить Ольга Іванівна. — Носимо воду. В підвал буржуйку привезли. Ми ще так не жили і нічого не знаємо, як воно буде . 50 літрів на день витрачаємо. Відрами носимо. Чи планую їхати? Ні. Якщо всі поїдемо, то мародерство буде і бомбити будуть ще більше, я так думаю. Треба жити вдома. Я нікуди не поїду. Якщо дуже холодно буде в квартирі, то буду зимувати в будинку друга, який виїхав. Там буду топить дровами. На місяць точно вистачить , — розповідає місцевий мешканець Андрій Левченко. Через обстріли чимало жителів Степногріська втратили квартири, а разом з ними теплий одяг та речі. Дехто не має грошей аби купити ковдри та куртки. А ще мешканці б rsquo;ють на сполох через величезну кількість бродячих собак, які приходять в Степногірськ і з сусідніх розбитих сіл. Дуже потрібен корм для тварин. Ми варимо кашу, але вони нас скоро з rsquo;їдять. Приходить більше 100 тварин. А ще ліки потрібні. Генератори, насос. В нас є одна скважин на мікрорайон, вона приватна, але людина дозволила користуватись, так ми насос добиваємо вже, а там 80 метрів , — перелічує місцева мешканка на ім rsquo;я Олена. Жінки показують теплі жилетки, які їм шиють в Запоріжжі на замовлення, говорять, що їхати не будуть, хоч як скрутно не буде, бо немає куди. В селищі лишається близько 3000 людей, вони вірять, що зможуть пережити зиму, яку всі називають найскладнішою в історію незалежної України та дуже чекають на перемогу.
Джерело: 061.ua Источник: https://www.061.ua/news/3490091/voda-u-vidrah-burzujki-v-pidvalah-ak-zive-prifrontovij-stepnogirsk-fotoreportaz
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
