Зачем надо ехать на Венецианскую биеннале
В Италии продолжает работу главный в мире смотр современного искусства Венецианская биеннале, до 24 ноября. Для зрителей это возможность за несколько дней увидеть огромную выставку и познакомиться с главными трендами и тенденциями в мировом искусстве. Но увидеть все — нереально. Поэтому «Индустриалка» узнавала мнение тех, кто там уже побывал. К слову, запорожцы тоже не остаются в стороне от этого важного арт-события.
Мы поинтересовались:
1.Следили ли вы за ситуацией с Украинским национальным павильоном? Ваше мнение по поводу выставки в павильоне и по поводу того, что заявленный полет «Мрії» не состоялся. (Напомним, что автор-проекта – художники «Открытой группы»).
2.Ваше мнение о Венецианской биеннале-2019 в целом.
3. Три выставки или арт-места, кроме Арсенале и Джардини (это главные локации, их посещают все), которые обязательно советуете увидеть.
«Враження неймовірні»
Елена Сперанская, соорганизатор международного симпозиума современного искусства «BIRUCHIY» (Запорожье):
1. Не слідкувати за розколом мистецької спільноти просто не можливо, але я поважаю точки зору представників обох сторін. Нажаль «перегиби» та неповага в основному художників до своїх опонентів зашкалює і досі. Це конфлікт, а в подібній ситуації навіть дуже освіченим людям важко тримати себе в руках.
Відвідавши бієннале, я вважаю, що український проект «Відкротої групи» «Політ Мрії над садами Джардіні» («The Shadow of Dream* Cast upon Giardini della Biennale») абсолютно чітко відтворює задану куратором бієналє Ральфом Ругоффом тему «Щоб ви жили в часи змін!» («May You Live in Interesting Times!»), присвячену дослідженню трансформації реальності, фейкам та підробкам різних значень, фактів, уявлень та знань. Цей проект об’єднав в собі все це одночасно. Розпочався задовго до та буде тривати ще довго після бієннале. Це «проект-процес», який змусив говорити та думати про себе усіх.
Створюючи нові змісти, ми стикаємося з конфліктом відторгнення. Учасники та куратори проекту зібрали реакції: позитив та негатив в один казан і показали це всьому світові. І все. Вражаючий факт відсутності факту.
2. Бієннале — це квінтесенція сучасного світового мистецтва. Я відвідала Венецію вперше. Але вже понад 10 років слідкую на цим проектом он-лайн. Враження неймовірні. Тема актуальна і досить широка. Тому можна побачити весь спектр висловлювання: від живопису до найсучасніших мультмедійний інсталяцій, біо та роботехніки.
Варто їхати та дивитись наживо! Варто читати на сайті www.labiennale.org.
3. За три дні превью подивитись все майже неможливо. Але дещо цікаве звісно виділити можна. Власне, мене вразив павільйон Азербайджану «Віртуальна реальність». Назва говорить сама за себе. В великому приміщенні Palazzo Lezze, Campo Santo Stefano, San Marco 2949, розташувалися скульптури дуже реалістичних фейкових людей, пов’язаних один з одним комунікаційними порталами/пружинами, діджитал та скульптурні інсталяції, інтерактивні електронні панно. Це дорого і красиво.
Авжешь, варто подивитись на перформанс-оперу цьогорічного володаря «Золотого лева» «Sun » Sea (Marina)» від Литви. Який після превью будуть показувати по суботах. Також, можна й прийняти в ньому участь, заздалегідь зареєструвавшись на офіційному сайті бієнале. Павільйон розташовано одразу біля Арсенале в Fondamenta Case Nuove 2738/C (біля Campo de la Celestia).
Зараз триває виставка «The Nature of Arp» (Жана Арпа) в музеї Пеггі Гуггенхайм в Palazzo Venier dei Leoni на Гранд-каналі. По-перше, там представлені роботи класиків сучасного світового мистецтва. Це Джексон Поллок (США), Марк Ротко (США), Казимир Малевич (Україна), Пабло Пікассо (Іспанія), Сальвадор Далі (Іспанія), Марк Шагал (Росія — Франція) та інші.
По-друге, велике зібрання самого Жана Арпа. Мінімалістичні округлі скульптури та об’єкти . І звісно ж відома на весь світ експозиція паркової скульптури з роботами Аніша Капура (Великобританія), Сола Левітта (США), Макса Ернста (Німеччина — Франція) та Генрі Мура (Великобританія).
«На Венеціське бієнале варто їхати»
Виктор Хоменко, художник (Киев):
1.Український павільон вперше у престижній локації Арсеналу. Я прийшов за годину до його офіційного відкриття і не зміг знайти. Зєясувалося, що я його просто декілька разів проходив і не помічав. Він виглядає, як прохідна кімната між сходами та наступними павільонами, в котрій стоять декілька столів, стільці та знаходиться стінка-екран. Банер ці списком учасників та назвою проекту висить в кутку. Слова «Український павільон» знаходиться під стелею на висоті 4 метрів. Воно не освітлене і тому непомітне. Так, це самий непомітний національний проект України за всю історію її участі у Бієнале. Те, що «Мрія» не полетіла, мені здається, органічно вписується у цю непомітність.
2.Я не пропустив жодного бієнале з 1993 року. Останні років десять їздимо на 10-11 днів. Вважаю, що цього року — одне з наслабкіших бієнале з усіх. Минуле також було слабким. Просто більше половини всіх актів, проектів з діями та перформенсами тривають лише три дні прев»ю. Минуло разу, наприклад, «Золотого лева» отримала Німеччина із перформансом. Але коли я прийшов до павільону наступного дня після прев`ю, щоб подивитися все без натовпу, то побачив, що перформансу також нема. павільон порожній. Але, думаю, що на Венеціське бієнале варто їхати, бо це найбільша та найвагоміша подія у світі сучасного мистецтва
3. Цього разу кількість паралельних проектів на Венеційському Бієнале різко зменьшилася. Але у Венеції крім Бієнале є ще багато музеїв. Котрі мають крім постійних експозицій виставкові музейні проекти. Це Фонд Прада, два музеї Франсуа Піно (миллиардер, супруг актрисы Сальмы Хайек. — Ред.) — Пунта Доґана та палаццо Ґрассі, музей Пеґґі Ґуґенхайм, Ка Пезаро, палаццо Фортуні.
«Дві-три виставки плюс декілька знайомств»
Павел Ковач, участник Венецианской биеннале, художник “Открытой группы» (Ужгород):
1. Позиція групи є чіткою в тому, що проект хоч і передбачав реальний політ «Мрії», все ж був задуманий і виконаний для проговорення проблем не пов’язаних з будь-якою фізичністю тої самої тіні чи мрії. А кінцеві стадії реалізації самого проекту тільки розширили проект, додавши нову проблематику, непередбачену нами заздалегідь. В загалом відгуки від іноземних критиків, кураторів, є дуже позитивними.
2. Венеційське бієнале — це гігантське видовище, яке фізично складно обійти. З цього всього в пам’яті залишається два-три проекти, і дві-три виставки. Плюс декілька знайомств, але які в подальшому мають неабиякий вплив на майбутнє.
3. Palazzo Grassi — виставка Luc Тuymans “La Pelle”, Punta della Dogana — виставка «Luogo e Segni», Fondazione Рrada -виставка “Jannis Kounellis”.
«Весь проект «Открытой группы» — это хеппеннг»
Никита Кравцов, художник (Киев):
(Ответил только на первый вопрос)
-Весь проект «Открытой группы» — это хеппеннг, где художники просто прописали сценарий. А события, разворачивающиеся вокруг него, и наполняют тело проекта «кровью и плотью». Он не коммерческий. Абсолютно неосязаемый. Его нельзя потрогать или купить, повесить в спальне или на кухне. Поэтому столько разногласий он вызвал у публики, которая не знала, как на это реагировать. Я был на открытии. И считаю, что проект удался. Проект очень интересный и хорошо нас представил на биеннале.
Биеннале проходит 1 раз в 2 года. Что интересного было на предыдущей, читайте здесь.
«Индустриалка» также писала советы для будущих путешественников, как увидеть нетрадиционную Венецию.
Читайте также: Имена запорожских художников будут лететь над Венецией.
Фото предоставлены Еленой Сперанской, а также со страниц участников опроса в соцсети
Источник: http://iz.com.ua/zaporoje/vpechatleniya-ukraintsev-ot-glavnoy-v-mire-vyistavki-sovremennogo-iskusstva
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
