За інформацією: Суспільне Запоріжжя.
Фото Валентина Потоцького поряд з прапором 111 бригади ТрО, де служив чоловік. Суспільне Запоріжжя
Валентин Потоцький — запорізький військовослужбовець 111 бригади територіальної оборони. З квітня 2022 року чоловік став на захист України, боронив Донецький напрямок, де у червні 2022 року загинув. На честь Валентина 23 червня цього року відкрили меморіальну дошку — її встановили на будинку, де жив військовий.
Про історію запорізького захисника дізнавалися кореспонденти Суспільного.
Мати військовослужбовця Світлана Потоцька розповіла, що Валентин пішов добровольцем захищати Україну у 2022 році, втім про це рішення сина жінка дізналася випадково:
«У нього друг на п’ятому поверсі живе. Вони там гуляли, я їм приготувала пиріг, у них стіл накритий такий. Кажу: «А що таке? Чого ви гуляєте?». А мені друг його каже: «Завтра він іде на війну». Я звісно в шоці. Він почав кричати: «Максим! Навіщо ти сказав мамі?». А він збирав речі, ніби їхати у Дніпро працювати».
Світлана Потоцька, мати загиблого військового Валентина. Суспільне Запоріжжя
Я служив в армії. Це мій борг захищати Україну Валентин Потоцькийзагиблий військовослужбовець
У цивільному житті Валентин працював майстром встановлення натяжних стель. У вільний час любив рибалити та грати у футбол. Його сестра, Дар’я Конькова, розповіла, що брат був завжди позитивною людиною, часто ловив рибу з її чоловіком:
«Він був, як так сказати, заводилою. Завжди на позитиві. Пам’ятаю, я вагітна була, перенервувала, почав боліти живіт. Він ліг біля мене, я поклала на коліна голову, він поклав мені руку, каже: «Я ніколи не чув, як дитина б’ється. Я хочу почути». В мене строк був чотири місяці, ще дитина не билася. Досі думаю, загинув, і навіть не почув».
Дар’я Конькова, сестра загиблого військового Валентина Потоцького, разом зі своєю донькою — брат племінницю побачити не встиг. Суспільне Запоріжжя
Валентин боронив Донецький напрямок. Про те, що було на фронті, майже не розповідав, зізналася його мати Світлана:
«Він нічого не розповідав. Як не питали, він: «Все добре, все чудово». Єдине він одного разу тільки сказав: “Мамо! Ми підірвали міст”. Хвилювалася. Я ночами й днями не спала. Якщо він не зателефонує, я вже трусилася, що не дзвонить».
Знак 111 бригади ТрО, де служив Валентин Потоцький. Суспільне Запоріжжя
Востаннє мати з сином спілкувалися 24 червня 2022 року — вже через день чоловіка не стало поблизу села Верхньокам’янське, що на Донеччині:
«Поїхали на опізання. Він був, ніби спить. Знайшла одного побратима, який виніс Валентина з окопу. Прилетіла одна ракета, влучила на кухню, а друга влучила в дерево. Каже: «Я прибіг, почав його будити, не рухається. Я відкриваю спальник, а там вже кров». Уламок в шию. Я досі думаю, хоч я його бачила у труні, все одно, я чекаю, що він прийде».
Фотографії з Валентином Потоцьким, які залишились у його родини. Суспільне Запоріжжя
23 червня 2024 року мешканці будинку, де жив Валентин Потоцький, за власною ініціативною встановили меморіальну дошку, розповіла заступниця голови будинкового комітету Валентина Земляченко:
«Чому прийшла ця думка? Ми поважаємо подвиг всіх, хто загинув, захищаючи свободу і незалежність нашої країни. Спершу — це згода рідних, узгодили це з батьком, сестрою. Ну, і потім разом з мешканцями будинку визначили місце, де це буде, звернулися до міської ради з цим проханням».
Валентина Земляченко, заступниця голови будинкового комітету. Суспільне Запоріжжя
Він дивиться на нашу дорогу, де він гуляв, футбольне поле. Я виходжу і кожного дня його бачу. Можу стати біля меморіальної дошки й побалакати з ним. Світлана Потоцькамати військовослужбовця
