50-річний Василь, позивний «Лапа», потрапив у полон до двох росіян під час виконання бойового завдання, пише 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада . Усю ніч він зв’язаний і під загрозою катувань, провів зв’язаний у власному окопі, зберігаючи холодну голову:
Жить хочеш? – питає один. – Хочу, – згадує Василь.
У перші ж десять хвилин я зумів звільнити одну руку… але вони помітили й зв’язали мене ще раз.
Під ранок, коли над окопом з’явився український дрон, Василь обманом вийшов назовні, дістав приховану гранату та:
Я висмикнув чеку… кинув гранату їм під ноги й почав тікати.
Один із росіян встиг поцілити – куля зачепила Василя, але він вирвався, дійшов до своїх і повідомив, що сталося.
Щойно росіяни втратили зв’язок із командуванням, ті запідозрили надзвичайну ситуацію й обстріляли позицію мінометами. Наші бійці не зазнали втрат. Поранений Василь, разом із товаришем, пройшов кілька кілометрів до точки евакуації, звідки його доправили до стабілізаційного пункту.
Я думаю, правильно себе поводив. У мене не було страху… Постійно думав, як вийти із ситуації. Вижив на 50% завдяки досвіду, і ще на 50 – везінню.
Після вибуху Василь, попри поранення, дістався своїх, отримав допомогу і був евакуйований. Зараз він стабільний. На героя чекає родина на Закарпатті.
Старший син Василя на момент початку повномасштабної війни ще не досяг 17 років, тож сам Василь мав гарантовану відстрочку. Але, попри це, він добровільно вступив до лав 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
Я все-таки патріот, тому воюю за рідних, за товаришів, за Україну. Наша бригада побувала на різних напрямках, мені часто доводиться бачити дітей у фронтових селах, які живуть під обстрілами, граються у війну, створюють свої дитячі блокпости. Ми завжди пригощаємо їх солодощами чи чимось смачним, але я не хочу, щоб і мої діти відчули на собі війну. Тому й воюю…
The post «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами… але вранці вийшов звідти до своїх» – Командир 128-ї бригади first appeared on Портал Акцент.
