У Дніпровському районі Києва у будівлі, в якій майже немає цілих вікон, поруч із понівеченою російськими ударами градирнею Дарницької ТЕЦ, стоїть будівля, в якій знаходиться кілька організацій. Одна з них – фондосховище Музею-архіву народної культури українського Полісся Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф.
Більш ніж за три десятиліття експедицій ця організація зібрала понад 60 тисяч експонатів із Чорнобильської зони та інших районів Полісся. З науковцями в цих експедиціях була і поетеса Ліна Костенко.
Наразі співробітники рятують експонати після кожного російського удару по ТЕЦ. Та, сумно констатують: одного дня замість фондосховища вони можуть побачити згарище з тисячами експонатів.
Рятувати треба величезну колекцію. Центр зберігає 40 тисяч етнографічних і 20 тисяч археологічних матеріалів, а також понад 228 тисяч архівних документів із Чорнобильської зони та інших районів Полісся. Більшість зберігають саме тут – біля ТЕЦ. Частину вдалося перевезти до офісу Центру в Інституті електродинаміки на Шулявці, але вільного місця там уже немає. У фондосховищі багато предметів, призначення яких без допомоги не зрозумієш. Це – поїлка для бджіл з мілким дном, аби комахи не потонули. Гало – скляні кулі для прасування. Через розміри знайти їм приміщення та перевезти їх особливо важко.
Частина колекції залишається в Чорнобилі. Там працює експозиція «Памʼять про отчий край», яку тепер відвідують переважно військові та працівники зони: після 2022 року іншим туди просто так не дістатись.
З обнадійливого – четвертого вересня 2026 року Міністерство культури запустило Координаційний центр з евакуації загрожених колекцій, який має стати засобом координації між музеями, Мінкультури, місцевою владою, експертами і місцями евакуації.
Та знайти приміщення – лише частина проблеми. Музею бракує людей, які могли б перевезти всю колекцію: із шістдесятьма тисячами експонатів працюють лише четверо музейників-фондовиків, хоча їх має бути щонайменше десять.
…Найбільша тривога співробітників – колекцію розділять між різними сховищами. Усі ці предмети разом відтворюють культурний образ втраченої території. Якщо розвезти їх по різних музеях та архівах, зібрання втратить свою культурну й наукову унікальність.
Цього ювілейного для Чорнобильської катастрофи року в Національному центрі «Український Дім» працював виставковий проєкт «Чорнобиль. Обʼєкт укриття».
Завдяки збереженим документальним та етнографічним артефактам травмоване радіацією Полісся було представлене як нашарування ландшафтів: культурного і природного, втраченого і віднайденого, наукового і магічного, катастрофи та прихистку. У тому числі – й в експонатах Музею-архіву народної культури українського Полісся Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф.
Фото з виставки «Чорнобиль. Обʼєкт укриття» Інеси АТАМАНЧУК