Вони щодня годують сотні людей смачними стравами, радіють життю та вже вважають себе запоріжцями. Чотири року тому, після референдуму в Криму, сім’я Комуняр назавжди виїхала з Сімферополя, і обрала своєю другою батьківщиною саме наше місто.
Тиха затишна вулиця гамірного індустріального міста. Вулиця Перемоги. Тут розмістились десятки маленьких офісів, продовольчих крамниць і затишних кав’ярень. Серед них одразу і не помічаєш скромну їдальню із простою, але значущою для кожного українця назвою, — «Кримський укроп». Господар цього закладу зустрічає чи не кожного гостя. Це справа, яку він разом із дружиною розпочав з нуля.
Завжди усміхнені господарі: красуня Оля та мужній Ігор — виглядають запоріжцями, насправді ж — корінні кримчани. 2014-й рік. На майдані ще димлять барикади, на Інститутській лунають постріли, а в Москві вже готуються до анексії Криму. 26-го лютого під стінами Верховної Ради Криму збираються два мітинги: у натовпі синьо-жовті українські прапори чергуються із російськими триколорами. Наступного дня Раду захоплює спецназ, а кримські депутати під дулами автоматів голосують за приєднання до Росії. Далі — референдум. Тоді Ігор із родиною вперше виїжджає до Запоріжжя, адже “добрі люди” порадили “неблагонадійним” кримчанам на референдум не з’являтись.
Першим виїхав із Криму старший син родини Комунярів. Голова ультрас футбольного клубу “Таврія” одразу зазнав переслідувань, як власне й інші фанати. Сина терміново переправляють до Києва, а самі починають шукати шляхи відступу від уже “чужої” території. У цей час застають перші неприємні наслідки незаконного референдуму. Сімферополь — місто, де жила родина Комунярів, в один момент неначе повернувся на десятки років у минуле. Порожні ввечері вулиці змінювались довгими чергами вдень. Сотні людей годинами вистоювали, аби отримати зарплатню чи сплатити за послуги.
У Запоріжжі родину зустрічала тітка Ігоря, у якої ті спочатку і зупинились. Далі, не сподіваючись на повернення, почали шукати житло та заробіток. Ідея створення їдальні з’явилась ще у Криму, а реалізувалась саме у Запоріжжі. Вже чотири роки Комунярі пригощають запоріжців смачними стравами домашньої кухні. У меню — серед традиційних українських страв, турецькі та татарські. Наразі тут працює чотири людини: дві жіночки допомагають на кухні, Оля — з посмішкою зустрічає гостей, а Ігор — контролює весь процес. Втім є страви, до яких кухарі навіть не торкаються, козацький куліш та татарський плов — готує лише господар. На відміну від звичайних їдалень — тут готують не за нормами та рецептами, а «на око» і за смаком. Усе, як удома.
Про життя колишніх земляків дізнаються лише зі статей в Інтернеті та з нечастих розмов із кримськими знайомими. Ті кажуть, півострів змінився, а чи на краще? Вирішувати лише місцевим. Сьогоднішнє життя Комунярів — і трохи не нагадує життя 4-річної давнини. Колись чуже місто стало рідним, прості перехожі перетворились на друзів і знайомих, а частинка Криму назавжди, кажуть, залишиться з ними, у вигляді їхньої маленької їдальні зі смачним татарським пловом.
[embedded content]
Источник: https://tv5.zp.ua/news/yak-ta-chomu-do-zaporizhzhya-pereyihali-vlasniki-nezvichnoyi-yidalni-krimskij-ukrop/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
