Коли мене запросили до Запорізької обласної філармонії на новорічно-різдвяну шоу-програму «Зірковий хайп» за мотивами популярних нині мультфільмів, не вагалася ні хвилини. Тим більше, що телевізор не дивлюся дуже давно, і сучасна планета Мультіленд для мене – справжньою terra incognita.
Правда, у день прем’єри звалилася купа справ, і я отямилася буквально за 15 хвилин до початку програми. “Їхати чи не їхати?” – на це питання знайшлася єдина правильна відповідь: “Їхати!”
Запізнившись на чверть години, я одразу опинилася на… дні морському. З сяючими танцюючими медузами, зубатою, але доброзичливою акулою і підводною Принцесою у блискучій сукні, що чарівним голосом виводила справжні рулади. Раптом коло неї опинився заклопотаний моторний чоловічок і двоє загадкових створінь. Як потім з’ясувалося, то був професор Дивакевич, який узявся допомогти інопланетяни (ті самі загадкові створіння), чий зореліт потрапив у аварію, і його двигун треба було підзарядити. І не якимось одним видом енергії, а кількома.
Тож другим «енерджайзером» стали мешканці океану, де володарює Русалонька Аріель. Вони поділилися енергією тепла. («Донором» № 1 – енергії гармонії та подарунків – був горила Джонні, чий виступ я пропустила через спізнення).
А потім Професор Дивакевич з прибульцями на мотоциклах перемістилися на батьківщину хороброго левеняти Сімби, де підзарядилися енергією дружби. На роликових самокатах домчали до чарівного королівства принцеси Каденс та маленьких єдинорогів, які поділилися енергією радості. І дивним чином опинилися у володіннях звабливого і – уявіть собі – закоханого графа Дракули. Де отримали нарешті останні 20 відсотків потрібного заряду – енергію любові.
Прибульці щасливо відлетіли на своєму зорельоті, а потім, зрозуміло, повернулися разом з усіма іншими героями цієї веселої, доброї, затишної імпрези.
Які щасливі були маленькі глядачі, що танцювали, підстрибували, веселилися над популярними мемчиками й підспівували героям улюблених мультфільмів! Бо «зарядка» зорельоту на кожному етапі супроводжувалася руханками та «дієвим» відгадуванням загадок. Хлопчики й дівчатка справді стали частиною пригоди, відчули новорічну магію, а на додачу по завершенні вистави загадали бажання Святому Миколаю.
Та що там діти! Сказати, що я отримала величезне задоволення – нічого не сказати. У звичайному житті мені нічого не кажуть назви «Співай», «Король Лев», «Русалонька», «Бажання», «Монстри на канікулах», «Венздей», та на цьому яскравому музичному з прекраснаими відеоефектами шоу це було неважливо. І я, доросла людина, теж підстрибувала (правда, сидячи у кріслі), розмахувала руками й мало не ногами, сміялася, аплодувала, розчулено милувалася маленькимм єдинорожкамм та іншимм звірятамм у виконанні учасників та учасниць ансамблів «Посмішка» і «Дружба» (вихованці хореографічної школи, створеної при академічному козацькому ансамблі пісні й танцю «Запорожці»), а в кінці навіть заплакала, почувши фінальні побажання героїв «Зіркового хайпу»: “Гармонії, тепла, дружби, радості й любові усім нам! Хай у наступному році усі близькі будуть поруч!»
Щира дяка артистам запорізької обласної філармонії за можливість бодай на годину поринути у захопливу подорож, сповнену магії, веселощів і незабутніх емоцій. До якої і вас, шановні читачі, запрошуємо.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки
Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.
Сообщение Як у запорізькій філармонії професор Дивакевич з друзями прибульцям допомагали появились сначала на Газета МИГ.