Продовжуємо публікацію переказів цікавих наукових статей, опублікованих у ювілейному 25-му числі “Музейного вісника”, презентація якого відбулася навесні у Запорізькому обласному історико-краєзнавчому музеї імені Я.П.Новицького. Сьогодні в основі викладу – матеріал Єжи Гавронські та Георгія Шаповалова “Міжнародна співпраця “Центру археології та історії Дніпра” Запорізького обласного краєзнавчого музею у 1990 р.”
Що лежить на дні Дніпра? Питання, яке може здатись поетичним, насправді є цілком науковим — і відповідь на нього запорізькі дайвери шукали понад двадцять років, перш ніж восени 1990 року поряд із ними в холодну воду пірнули двоє нідерландців із японською відеокамерою. Той візит тривав кілька тижнів. Але розмова, яку він розпочав, не закінчилася.
«Скіф» над Хортицею: як усе починалось
1962 рік. Студенти Запорізького машинобудівного інституту організують клуб дайверів і дають йому ім’я «Скіф» — немов одразу заявляючи, в якому часі і просторі збираються працювати. Спершу це звичайний аматорський гурток: балони, маски, ентузіазм. Але річка під боком — не просто вода. Це Дніпро біля Хортиці, де кожен метр дна — потенційний архів. Тож 1967-го починаються перші підводні археологічні дослідження.
Поступово клуб переростає у щось серйозніше. Підтримку надають Державний історико-культурний заповідник на острові Хортиця і Запорізька обласна організація товариства охорони пам’яток — і «Скіф» трансформується в Експедицію підводних археологічних робіт (ЄПАР) при Запорізькому обласному краєзнавчому музеї. Навколо неї формується Клуб любителів підводної археології — широка мережа людей різних фахів, яка дає експедиції те, чого не може дати жоден наказ зверху: живий, постійний інтерес.
І результати не змушують чекати. У 1971 році вдається локалізувати місця затоплення кораблів Дніпровської гребної флотилії — флотилії, що існувала біля Хортиці з 1736 по 1739 рік. Того ж року піднято носову частину військового судна з комплексом озброєння і побутових речей; у 1972-му — першу корабельну гармату. Досліджено якорі першої половини XVIII ст. з клеймами та написами…
А ще — на дні Старого Дніпра відкрито залишки поселення Середньостогівської культури доби енеоліту: великі керамічні посудини, вироби з кісток, роги оленя. Амфори античного часу. Середньовічні якорі. Човни-монокси XIV–XV ст. Усе це — шар за шаром, сезон за сезоном — лягало в основу колекції нового музею на Хортиці.
Генічеськ: коли ківш “попрацював” за археолога
Буває, що цінні знахідки з’являються без жодного наукового плану. Саме так сталось у Генічеську наприкінці 1980-х: земснаряд, що поглиблював акваторію порту, підняв із мулу комплекс середньовічних артефактів. Серед них — дерев’яна голова бика, носова прикраса корабля X–XII ст., і керамічні амфори кількох типів. Знахідки потрапили до Генічеського краєзнавчого музею.
Для подальшого обстеження місця знахідки Херсонський обласний краєзнавчий музей звернувся до ЕПАР. В експедиційний сезон 1989 року запорізькі підводники обстежили акваторію порту, знайшли нові артефакти і дослідили те, що зберігалося в місцевому музеї. Деревину корабля було відправлено на радіовуглецевий аналіз до Інституту геохімії і фізики мінералів Академії наук щодо встановлення її віку. Відповідь виявилась вражаючою: 970–1050 роки…
Перебудова: госпрозрахунок, порт і нові горизонти
Наприкінці 1980-х ЄПАР опинився перед викликом, знайомим тогочасним науковим організаціям по всьому радянському союзу: перехід на госпрозрахунок. Неприбуткова наукова робота мала або довести свою фінансову доцільність, або зникнути…
ЄПАР знайшла вихід — практичний і, по суті, елегантний – у партнерстві з Запорізьким річковим портом. Дайвери на замовлення порту обстежували дно Дніпра, аби запобігти випадковому руйнуванню пам’яток, а якщо таке раптом сталося, то їхньому рятуванню. На отримані кошти придбавали човни, обладнання й паливо.
Водночас перебудова відчинила двері, які раніше були зачинені. Зокрема, у міжнародній співпраці. Їй, звичайно, мало передувати всеукраїнське визнання.
ЕПАР мала солідну репутацію, яку підтвердило проведення у листопаді 1987 року науково-практичного семінару «Проблеми охорони і дослідження підводних історико-археологічних пам’яток Запоріжжя». Присвячений 50-річчю підводних досліджень в Україні, семінар зібрав підводних археологів із Києва, Одеси, Харкова, Севастополя… Запоріжжя вперше перетворилося на справжній науково-практичний центр підводної археології в Україні.
Созопол: де народилась ідея
1988 рік. Болгарське місто Созопол, берег Чорного моря. Тут збирається Міжнародний симпозіум «Фракія Понтика IV» — три дні дискусій між підводними археологами з Болгарії, Румунії, Греції, Ізраїлю, Франції, Англії, Нідерландів, Швеції та України. Від Запоріжжя — «хрещений батько» ЕПАР, член Ради Міжнародного товариства “Підводний світ” Георгій Шаповалов.
У своїх доповідях він наголошує на тому, що давно здається очевидним: всебічне дослідження Шляху із варягів у греки — водного коридору, що з’єднував Балтику з Чорним морем через Дніпро, — неможливе в межах однієї країни. Сліди цього шляху лежать на дні річки, але прочитати їх можна лише спільними зусиллями. Ідея знаходить відгук. Науковці з різних країн позитивно оцінюють досягнення запорізьких дослідників і підтримують думку про міжнародну співпрацю.
Саме цей імпульс — поряд із двадцятьма роками накопиченої роботи — призводить до того, що в кінці березня 1990 року при Запорізькому обласному краєзнавчому музеї постає нова структура: «Центр археології та історії Дніпра». Його засновниками стають журнал «Пам’ятки України», Запорізький обласний річковий порт і Запорізький обласний краєзнавчий музей.
Гавронські і Хугенвуд: хто вони і звідки
Його постання відбулося дуже вчасно. Бо вже влітку того таки 1990 року голова Міжнародної підводно-археологічної Комісії товариства «Підводний Світ» Наталія Шатунова запропонувала Запоріжжю прийняти двох гостей із Нідерландів: Єжи Гавронські і Генрі Хугенвуда.
Хто вони? Гавронські — підводний археолог, організатор і автор монографії «Проєкт Амстердам», присвяченої дослідженню корабля VOC «Амстердам» — судна Нідерландської Ост-Індської компанії, яке затонуло в 1749 році. Хугенвуд — відеооператор і підводний фахівець, що зняв документальний фільм про той самий корабель. І не просто зняв: на початку 1990 року, якраз коли обговорювався майбутній візит до Запоріжжя, цей фільм здобув нагороду на Міжнародному фестивалі підводного кіно і фотографії у Празі.
На борту «Прибоя»: перша частина візиту
Програма візиту ділилася на дві частини. Перша — Запоріжжя, занурення в Дніпрі, поїздка до Дніпропетровська. Друга — Крим: Судак і Новий Світ.
У Запоріжжі гості знайомляться з роботою «Центру археології та історії Дніпра», оглядають його технічну базу — плавзасоби, підводне обладнання — і виходять на воду. Основний плавзасіб — катер «Прибой». На кількох локаціях Старого Дніпра, біля балок Наумова і Куца, відбуваються занурення. Гавронські іде під воду разом із запорізькими колегами; Хугенвуд документує все відеокамерою.
І ось тут — деталь, яка заслуговує на окрему увагу. Камера Sony Hi-8, з якою працює Хугенвуд, — японська розробка, надана йому виробником для випробування у прісноводних умовах. До того підводна фіксація в ЄПАР велась фотографічно з обмеженнями: скінченна плівка, скінченний час. Відео дає інше: безперервний запис, контекст, просторову картину. Як лежить знахідка. Що навколо. Де проходить межа шару. Це не просто технічне оновлення — це інша мова опису.
Після занурень на гостей чекав Запорізький краєзнавчий музей із його колекцією підводних знахідок, заповідник «Хортиця» з артефактами з дна Дніпра. Завітали вони й до Дніпропетровська рейсовою “Ракетою”. Місто зустріло їх екскурсією по археологічних пам’ятках, а науковці нада лиможливість відвідати могилу Дмитра Яворницького — видатного українського академіка, дослідника запорізького козацтва.
Судак і Новий Світ: де Чорне море тримає таємниці
Друга частина візиту була присвячена Криму, куди дісталися на двох автомобілях. Маршрут: Запоріжжя — Судак.
У Судаку базою стала Судакська археологічна експедиція Інституту археології НАН України — авторитетна наукова структура з довгою традицією досліджень. Неподалік Судака – селище Новий Світ із затишною бухтою, захищеною з трьох боків горами. Саме тут, в унікальній за насиченістю підводно-археологічними об’єктами бухті Чорного моря, відбуваються спільні занурення. Гостей і господарів чекають під водою середньовічні якорі, скупчення кераміки, сліди корабельних трощ від античних часів до пізнього середньовіччя…
Що залишається після від’їзду
У 1984 році рішенням Запорізького облвиконкому № 354 значна ділянка Старого Дніпра біля Хортиці вперше отримала статус охоронюваної пам’ятки. Пізніше охорону поширили на всю акваторію. Але юридичний статус і реальна охорона на практиці – не завжди одне й те саме.
Гавронські і Хугенвуд побачили на власні очі: дно Дніпра насичене пам’ятками так, як мало де в Європі. І те, що тут зроблено — взяття під охорону багатокілометрової ділянки річкового дна разом із цілим комплексом археологічних об’єктів — є безпрецедентним у пам’яткоохоронній практиці Східної Європи. Нідерландські колеги, самі досвідчені в питаннях законодавчого захисту підводної спадщини, підтверджують: так ніхто ще не робив.
Під час візиту виникає і ще одна ідея — про створення Музею суднобудівництва на Дніпрі. Який нині є однією з окрас Національного заповдіника “Хортиця”.
Повернувшись до Нідерландів, Єжи Гавронські і Генрі Хугенвуд поширили інформацію про запорізькі дослідження серед колег і спрогнозували потужний подальший розвиток підводної археології і на Дніпрі, і в Запоріжжі.
Сообщение Як зaпoрізькі дайвeри приймaли нідеpландських пiдводників на Дніпрі появились сначала на Газета МИГ.