Відмінно працював, якщо судити з грамоти, яку оприлюднили гуляйпільські краєзнавці у соцмережах (у групі «Гуляйпільські старожитності»).
Грамота видана 5 жовтня 1963 року муніципальним урядом провінції Лас-Вільяс Республіки Куба Анатолію Афанасовичу Дорогобіду, уродженцю села Малинівка Гуляйпільського району Запорізької області (нині село входить до складу Пологівського району).
А чого, питається, земляка батька Махна занесло на Кубу?
Все стане зрозуміло, якщо згадати, що відбувалося на Кубі роком раніше – восени 1962 року: там радянський союз розмістив свої балістичні ракети з ядерними боєголовками (вночі 8 вересня в Гавані була розвантажена перша партія ракет, друга прибула 16 вересня. До 14 жовтня 1962 на Кубу доставили 40 радянських ракет та більшу частину обладнання).
США не земедилилі з відповіддю: 22 жовтня уряд США оголосив про виявлення пускових ракетних систем на Кубі, того ж дня президент Джон Кеннеді заявив про встановлення морської блокади Куби; на узбережжі Флориди було сконцентровано майже 250-тисячне угруповання американських військ, на що уряд СРСР заявив, що завдасть «найпотужнішого удару у відповідь»; в СРСР були приведені у підвищену бойову готовність усі збройні сили.
Далі події розвивалися наддинамічно: відбулися обмін посланнями та заявами між главами США та срср, збитий американський літак-розвідник У-2, що облітав кубинські польові позиційні райони ракетних військ, ультиматум США з загрозою розпочати бойові дії; 25 жовтня вперше та єдиний раз в історії США збройні сили Штатів були приведені у стан готовності DEFCON-2 – максимальної за шкалою готовності американської армії до повномасштабної війни.
І все ж лідерам США і срср вдалося домовитися про те, що срср вивозить свої ракети з Куби, а США офіційно відмовляються вторгатися на острів. Протягом трьох тижнів радянські ракетні установки демонтували, завантажили на кораблі та відвезли з території Куби. Переконавшись, що радянський союз прибрав ракети, президент Кеннеді 20 листопада наказав припинити блокаду острова. Фідель Кастро назвав такий компроміс «зрадою», а партійне керівництво срср пригадало це Хрущову через два роки, усунувши його від влади.
У складі радянських окупаційних військ, які прибули влітку-восени 1962 року на Кубу, перебував, як можна зрозуміти, і земляк батька Махна з гуляйпільської Малинівки Анатолій Дорогобід. А коли він залишав Кубу – після завершення служби на острові, йому видали липову грамоту, подякувавши «за відмінну роботу зі збирання цукрової тростини».
У срср брехня була зведена в ранг державної політики: на Кубі, брехали своєму народу партійні «вожді», наших військ не було, ми там цукрову тростину прибирали. І тільки спробуй, заперечи.
Якщо ж говорити про путлерівську росію, то вона просто повторює досвід срср: її лідери так само відверто брешуть… як сиві мерини.
Ці спортивного вигляду хлопці нібито прибирали цукрову тростину. Земляк Нестора Махно – другий праворуч
*
Фото: Гуляйпільські старожитності
Сообщение Як земляк Нестора Махно працював на збиранні цукрової тростини на Кубі появились сначала на Газета МИГ.