Напередодні Нового року, 30 грудня, з російського полону повернувся морський піхотинець Максим Скутельник. Його дружина та син виходили на акції з плакатом “Я мрію про обмін полоненими”, “Коли мене обійме тато?”.
Про це пише “Українська правда. Життя”.
Максим Скутельник — матрос 501-го окремого батальйону, який діяв у складі 36-ї бригади морської піхоти. Він потрапив у полон 4 квітня 2022 року з заводу Ілліча у Маріуполі.
За 5 місяців після виходу Максима в полон, його дружина Ілона отримала від нього лист, а за рік статус військовополоненого підтвердив Міжнародний Комітет Червоного Хреста.
Весь цей час на військового чекав і його 4-річний син Даніл. Разом з мамою хлопчик відвідував щотижневі акції з плакатами «Коли мене обійме тато?» і «Поверніть тата з полону».
Поки Максим був у неволі, Ілона писала йому листи. Деяку інформацію вона також отримала від Максимового побратима, який повернувся з неволі в рамках обміну 13 вересня 2024 року.
Жінка дізналася, що її коханого утримували в колонії у Старому Осколі Бєлгородської області. Внаслідок побиттів у Максима були травмовані коліна, а також – запалення легенів та інфекційне захворювання.
Щоб впоратися з розлукою, весь вільний час Ілона присвячувала участі в акціях, зустрічам у Координаційному штабі та, звісно, сину Данілу.
Коли Максим потрапив у полон, Ілона виїхала з окупації. Спочатку жила з сином у Запоріжжі, та коли в місті почастішали ракетні удари, переїхала до Києва.
«Я не знала, що Максим буде в цьому обміні, але мені почали на це натякати дівчата, які дотичні до обмінного процесу. Я була на минулому обміні від громадської організації 501 батальйону, щоб зустрічати хлопців з нашого підрозділу. Голова нашої громадської організації написала мені, що є можливість поїхати і на цей. Я вирішила зустріти хлопців. Набагато легше пережити обмін, коли ти перебуваєш серед людей, яким цього разу пощастило», – цитує Ілону “УП. Життя”.
Передчуття обміну, схоже, було і в 4-річного сина військового.
«Син ще за місяць до обміну підійшов до мене, обійняв і сказав: «Мамо, дякую, що ти врятувала тата». Я так заплакала, думаю, я ж нікого не врятувала…А ми з сином постійні учасники акцій «FreeAzov», беремо активну участь в акціях на підтримку морської піхоти. Я йому казала: «Треба йти на акцію, щоб наш тато був вдома, щоб його повернули». Я думала, він собі щось наплутав. Але, видно, у дитини було якесь передчуття», – продовжує Ілона.
Зараз Максим проходить лікування. Після повернення з полону він почав писати дружині новини про полонених побратимів, а Ілона передала їхнім сім’ям, що вони живі.
«Чоловік в незадовільному стані, звичайно, є проблеми зі здоров’ям, але він добре розмовляє, ми вже говоримо на різні теми… Я розумію, які це почуття, коли обмін пройшов, а твого [коханого] там немає. Хотілося підтримати родини й передати звісточки від хлопців з полону», – каже жінка.
Даніл, який не бачив тата понад три роки, вже поговорив з ним через телефон. Невдовзі вся сім’я має зустрітися.
Понад 1300 морпіхів, які брали участь в обороні Маріуполі, досі перебувають в полоні. Ілона закликає відвідувати щонедільні акції, щоб нагадувати про них.
Джерело: 061.ua
