Дев’ятого березня з високою державною відзнакою вітали Олесю Авраменко, чий шлях до мистецтва розпочинався у Запоріжжі.
Пані Олеся – мистецтвознавиця, кураторка творчих подій, автореп понад 300 статей про мистецтво і художнє життя України XX-XXI століть, організатор понад 100 художніх виставок, Заслужений діяч мистецтв, Почесний академік Національної академії мистецтв України. А тепер і лауреатка Шевченківської премії.
Відповідно до Указу Президента України №220/2026 Національну премію України імені Тараса Шевченка 2026 року присуджено мистецтвознавиці Олесі Авраменко – за мистецтвознавчі науково-популярні твори з авторської серії Accent – три книги «Білокур», «Приходько» та «Тістол».
Торік за підтримки Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна» було видано ще одну монографію мистецтвознавиці, присвячену видатному українському художнику-шістдесятнику Віктору Зарецькому. Презентація книги відбулася у Національному музеї Тараса Шевченка під час відкриття ретроспективної виставки до 100-річчя митця.
Це ґрунтовне та надзвичайно красиве видання, створене з великою повагою до творчості художника, стало вагомим внеском у збереження культурної пам’яті України.
І ця книга варта відзнаки – як внесок у дослідження мистецької історії та спротиву підпорядкуванню творчих пошуків вимогам радянського способу життя, який чинили представники культурної еліти, шестидесятники.
Пані Олесю Авраменко з присудженням найвищої мистецької нагороди України привітали численні шанувальники та колеги, а також видавці, благодійники: “Бажаємо нових творчих звершень, натхнення та подальших вагомих здобутків у дослідженні й популяризації української культури”, – від Президентського фонду «Україна».
Долучився й Антін Мухарський: “А у мене теща – цьогорічний Лауреат премії імені Шевченка в галузі мистецтвознавства! А ще ж дуже красива!.. Дорога пані Лесю, вітаю!!! …Гідно! Заслужено! Талановито!”
На фото: Olesia Avramenko і Elizabeth Bielska.
Спогадами поділилася й донька: “Одного зимового вечора мій дідусь, журналіст і письменник Олександр Авраменко, запитав у 14-річної мами, ким вона хоче стати.
«Журналістом, як і ти», – відповіла вона. Дудусь насупився і сказав, що це виснажлива робота, яка вимагаю бути постійно в дорозі. Краще стати мистецтвознавцем. Спілкуватися з митцями, відвідувати вернісажі й музеї. А вдома за друкарською машинкою писати статті.
Наступного ранку у дідуся відірвався тромб. Він помер у 39…
Кілька років потому на його честь назвали вулицю в Запоріжжі, де він народився. Тепер вона у Шевченківському районі цього прифронтового міста.
А мама вчора отримала Шевченківську премію – найвищу державну нагороду. За серію з трьох мистецтвознавчих книжок.
«Білокур» – про Катерину Білокур, одну з найвідоміших художниць, котра працювала у напрямку наївного живопису. Нею захоплювався Пікассо.
«Тістол» присвячена Олегу Тістолу, художнику-інтелектуалу, одному з найуспішніших українських живописців на світовому артринку.
«Приходько» – дослідження творчості Івана Приходька, майстра декоративного розпису та народної іграшки. Його коники-пташки прикрашають мамину спальню…”
Вітаємо та пишаємося запорізьким походженням найвідоміших людей нашої країни.
Фото: Офіс Президента України та сторінка Олесі Авраменко у Фейсбуці
Сообщение За що отримала Шевченківську премію мистецтвознавиця запорізького походження появились сначала на Газета МИГ.