У нашому місті є чудова вулиця,і зветься вона Чарівна. Саме на цій вулиці розташовано унікальний заклад – дитячий парк «Запорізький міський ботанічний сад». У спекотні липневі дні наш ботанічний сад відкрито для відвідування, він взагалі працює без перерв і вихідних. Зараз це справжній оазис прохолоди і краси.
Моя знайома чула про той оазис, але ніколи у ньому не була. От ми й вирішили побувати у саду, відвідати нову оранжерею, познайомитися із усіма іншими дивами.
Зазначу: якщо ви зберетеся до саду, треба обов′язково туди зателефонувати, бо без екскурсоводів вас не пустять до оранжереї і кактусарія. Туди вас не пустять і під час повітряної тривоги.
Нам поталанило, тривоги не було, і наша екскурсоводка, дуже приємна жінка, повела нас у нову оранжерею.
Перед нами постав справжній скляний палац! Але головна краса чекала нас усередині того палацу.
Величними сходами ми спустилися до внутрішнього приміщення і опинилися у тропічному рослинному царстві. Фікусові алеї, банани, квітучі ліани, різноманітні пальми, ставок із золотими коропами, заростями папірусів – справжнє диво!
Папіруси навіяли мені фантазії про стародавній Єгипет та крокодилів. Але коли я жартома згадала про тих рептилій, наша екскурсоводка мене заспокоїла. У ставку є тільки риби, інколи у оранжерею заглядають кошенята, песики, можуть прибігти дикі фазани. Ті птахи вільно себе почувають на території парку.
Далі ми пішли до старої оранжереї і знов були у захваті від того, що побачили. Тут також є ставок із золотими коропами. Я почала бідкатися, що в нас немає чим їх погодувати. З′ясувалося, що стихійна годівля риби заборонена. Коропів годують спеціальним кормом за утвердженим графіком.
Стара оранжерея нам здалася більш затишною, ніж нова. Серед справжніх зелених джунглів квітнуть різнокольорові орхідеї. А ще нам поталанило побачити дивовижну квітку із родини бромелієвих. Вона має ніжно-рожевий колір і трохи схожа на хризантему.
Потім ми опинилися у кактусарії. Температура там була майже такою, як і на вулиці, бо кактуси полюбляють спеку. Такого розмаїття форм і розмірів в кактусів ви,мабуть,ніде і ніколи не бачили. Нас оточували рослини,схожі на кулі, подушки, дерева, навіть на зміїв.
Тут є агава, із якої виробляють текілу, є опунція, вкрита м′якеньким пушком. Але той пушок дуже небезпечний, його краще не чіпати, щоб не знайти собі пригоду на будь-яке місце. Спеціальні таблички про це попереджають.
Ми подякували нашій чудовій екскурсоводці і пішли на самостійну прогулянку парком. Спека вирувала, але у прохолоді під деревами завжди можна відпочити. Для малюків тут є дитячий куточок із гірками та іншими розвагами.
В цей час відвідувачів у парку було небагато. На місточку через річку ми побачили юну матусю із крихітною донечкою. Можливо, хтось ще після нас з′явився. А так зустрічалися тільки робітники парку, дуже приємні ввічливі люди.
Персонал у ботсаді робить все, щоб врятувати рослини від пекучого сонця, їхня робота помітна усюди. Все чисто прибрано, полито, на газонах квітнуть троянди, лілеї, канни набирають сили для майбутнього цвітіння. Нас навіть попередили про злого собаку-охоронця. Гавкання собаки ми чули, напис «Обережно!
Злий пес» зустріли, а от самого собаку не бачили. Мабуть, він десь від спеки рятувався.
Наша екскурсія завершилася. Коли ми спитали, чи плануються у парку квіткові бали, нам відповіли, що не ті зараз часи, тому про бали троянд або хризантем поки можна тільки мріяти. Хоча нас запросили приїхати до ботсаду навесні, коли почнуть квітнути магнолії.
Галина СОЛОВЙОВА, фото авторки
Сообщение Запорізький ботсад: оазис прохолоди і краси у скляному палаці появились сначала на Газета МИГ.