Хто автор ворони та інших кумедних скульптур зі скверу Героїв Національної Гвардії України та куди вони поділися
Нещодавно у головному парку Хортицького району Запоріжжя, сквері Героїв Національної Гвардії України з’явилася така абстрактна скульптура.
Читайте також: Запоріжанка побувала у парку незвичайних скульптур у Венеції — фото
Побачити «живцем» я її не встигла, а лише на фото – скульптура простояла близько двох діб.
Кудись зникли й своєрідні кумедні скульптури ворони, яку любили діти, дерев’яного пса-дракончика, що трансформувався із зайця, індіанця і металевого жука (виявилося, це зовсім не жук, але про це пізніше).
Автор усіх цих фігур, як я з’ясувала, – запорізький художник Сергій Савченко. І його «фірмовими» є роботи з мозаїкою, які цікаво виглядають.
«Політ фантазії на краю залізниці»
Сергій Савченко любить працювати з об’ємом та створювати скульптури та незвичайні простори у стилі Гауді. Улюбленого архітектора він не копіює, а надихається його творчістю – в результаті виходить щось авторське, самобутнє, у напрямку ар-брют, візуально трохи божевільне та незвичайне. У виставках не бере участі — вважає за краще, щоб його творчість «виходила» на вулиці.
Журналістка zprz.city побувала у незвичайній майстерні Сергія Савченка у промзоні Хортицького району на кордоні Запоріжжя та Запорізького району.
Головна прикраса майстерні та дітище художника – величезна веранда, розташована на різних рівнях нагорі зеленого схилу неподалік залізничної колії. Огорожа з плавними формами, лавки, тандир, невеликий басейн – все оздоблено мозаїкою.
Тут безліч різноманітних декоративних елементів, найкрасивіші — фантазійні істоти з вітражним склом, назви яким не знає й автор. Каже, що це «Політ фантазії на краю залізниці».
На веранді є напис «Anna» – на честь дочки художника. А для сина оформив студію неподалік (там є менша веранда).
З веранди відкривається мальовничий краєвид на село Новослобідка та на курган, як стверджує Сергій Савченко, сарматський.
— Майстерню я почав будувати з нуля 1996 року, а веранду — з 2004 року, весь час розширюю і щось доробляю.
Для оформлення я перетягав з дому масу посуду, дружина обурювалася. Усі мої знайомі приносять мені посуд, – усміхається Сергій.
— Відчувається вплив Антоніо Гауді.
— Так, це мій кумир із юнацьких років, вивчав його біографію, творчість. Мені дуже це «зайшло». Щось копіював у нього, якісь мотиви. Точніше, намагаюся передати настрій, а роблю своє, те, що в мене всередині. Почав ліпити у такому стилі 20 років тому.
«Мистецтво має бути на вулиці»
— Сергію, як давно ви займаєтеся творчістю і чи навчалися на художника?
— Закінчив Запорізьку художню школу. Рік навчався на курсах підвищення кваліфікації в Ризькій академії мистецтв, промисловому дизайну, це було 1986-го. Мене від нашого заводу направили, тоді я був головним художником, директором бюро естетики на «Супутнику». До цього працював художником на заводі магнітофонів «Весна». А взагалі ким я тільки не працював – був водієм автобуса, збирав яблука, груші, сливи, обрізав сади.
Я вмію малювати, але мене це не приваблює. Завжди захоплювався об’ємом, скульптурою. Моє кредо: «Мистецтво має бути на вулиці». Це стріт-арт, ленд-арт.
– Де можна побачити ваші скульптури на вулиці?
— «Ножиці» біля перукарні неподалік зупинки «Школа» у Хортицькому районі, приватне замовлення. Несподівано ця робота набула популярності. Мені пишуть із Нової Зеландії, з Європи, запитують, як я її зробив.
І у мене у дворі на Лахтинській, 21 – олень, подіум, лавочки.
– У вас багато замовлень?
— До коронавірусу та повномасштабної війни була черга бажаючих оформити приватні присадибні ділянки. Я робив паркани, прикольні лавочки, скульптури, тандири. А зараз замовлень взагалі немає.
Усередині ворони знаходиться водонагрівач
— Можете трохи відкрити секрет технології й скільки часу йде на скульптуру?
— Наприклад, «Ножиці» робив трохи понад місяць. Ворону Каркушу – так її всі називають – місяць.
Спочатку ліплю із пластиліну невеликий макет. Потім зварюю каркас, обклеюю його пластиковою сіткою. Коли «болван», так це називається у скульпторів, готовий, обклеюю його плиткою. Це дуже трудомістко.
Каркуша зроблена з композитного бетону. Усередині ворони знаходиться 50-літровий водонагрівач, він надає форму. Потім обварив її арматурою. Голова за технологією «сітка-плиточка», бетон і потім фарба.
— Як ваша ворона та інші фігури з’явилися у сквері Героїв Національної Гвардії України біля нього, і куди вони поділися?
– Першим був дерев’яний заєць у 2023 році (під головною ялинкою району біля скверу – Ред.). Потім я зробив під нього платформу. А потім до мене в майстерню приїхав голова Хортицького району Сергій Дергачов, подивився, йому сподобалося. І замовив ворону. Зайця ж я встановив з власної ініціативи, без дозволу.
Після ворони був кібер-Санта (а я думала, що жук-трансформер. – Ред.), якого встановив під ялинку 31 січня.
— А заєць перетворився на дракона?
— Так. Настав рік Дракона, а матеріалів для нової скульптури не було. Я вирізав із цурки хвіст, приробив, відреставрував. Але, на мою думку, ніхто не зрозумів, що це дракон.
…Через деякий час співробітники «Зеленгоспу» почали переставляти скульптури, які їм, мабуть, заважали, а потім зовсім прибрали. Я можу їх зрозуміти, але не виправдати. Деформовані роботи я забрав до майстерні.
А нещодавно встановлену абстрактну «Квітку Хортиці» співробітники «Зеленгоспу» вирвали із землі, поламали. Хоча у вихідні довкола була купа народу, люди встигли фоток наробити. Я також її забрав.
Читайте також: Скульптура у запорізькому парку пов’язана з романтичною новорічною історією — ексклюзив
Метелик та космонавт
— Яка у вас улюблена скульптура?
— Думаю, вона ще попереду. Бачив фотографію скульптури космонавта-прибульця в Антарктиді, не знаю, фейк це чи ні. Але я надихнувся створити космонавта.
А ще задумав зробити великого метелика, вищого за людський зріст. Щоправда, немає матеріалів, потрібне багато металу. Хотілося б, щоб люди могли фотографуватись на його фоні.
Ми писали, як у Запоріжжі з’явились сім скульптур-оберегів, які знаходяться на Хортиці, та що вони символізують — фото.
Фото автора, з архіву zprz.city та надані Сергієм Савченком
Джерело
