Надійний товариш, люблячий син, вірний своїй країні офіцер – таким запам’ятають Артема Ткаченка. Лейтенант поліції загинув від ворожого артобстрілу під час виконання бойового завдання на оріхівському напрямку. Йому назавжди залишиться 28 років.
Народився майбутній правоохоронець 8 травня 1995 року в селищі Кам’яне Вільнянського району Запорізької області.
«Артемко був творчою дитиною. Завжди помічав красу в усьому. Захоплювався малюванням, ліпленням .Талановитий хлопчик був у мене… В нього було багато друзів, він був дуже позитивний, завжди з посмішкою», – розповідає мати Алла Миколаївна.
У 2010 році Артем успішно закінчив Кам’янську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Він сумлінно вчився, був справедливою людиною.
«Завжди мав щодо всього власну думку. Ця якість переросла в активну життєву позицію», – згадує про свого учня вчителька Лариса Федорівна.
У 2016 році Артем завершив навчання у Запорізькому інституті економіки та інформаційних технологій, здобув вищу освіту за спеціальністю «економіка підприємств». З 2016 до 2017 року проходив строкову службу в Збройних Силах України.
Рішення сина вступити до лав Національної поліції України, а тим паче – до спеціального підрозділу, для батьків було неочікуваним. Адже до цього хлопець працював економістом, бухгалтером. Та вже у квітні 2019 року, після успішного проходження конкурсу, Артем розпочав службу на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Запорізькій області.
«Артем серйозно підготувався, пройшов конкурс — з 50 чоловіків взяли трьох. Він свідомо обрав для себе такий шлях», – каже батько Олександр Володимирович.
Мати ж додає, що про свій вибір син ніколи не жалкував, завжди позитивно, із захопленням розказував про службу, залюбки працював.
Керівництво та колеги Артема згадують його як компетентного, сумлінного співробітника, який користувався в колективі заслуженим авторитетом.
«Цілеспрямований, мав риси лідера. Я йому довіряв на сто відсотків, був завжди впевнений, що в мене надійно прикритий тил», – розповідає напарник на псевдо Глеб.
А командир Артема додає: «Я, як командир взводу, міг доручити йому завдання і був упевнений, що воно буде виконане».
З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну напрямки служби батальйону поліції особливого призначення кардинально змінилися – бійців почали посилено готувати до участі в активних бойових діях. Нову реальність поліцейський Артем Ткаченко прийняв рішучо.
Згодом у складі оперативно-тактичної групи поліції спецпризначенець брав участь у боротьбі з окупантами. Працював у мінометному розрахунку та групах антидронової підтримки БПОП ГУНП в Запорізькій області, які діють на лінії бойового зіткнення.
У липні 2023 року Артема призначили інспектором взводу № 2 (забезпечення особистої безпеки) роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Запорізькій області. А вже у лютому 2024-го – заступником командира взводу.
Уранці 8 квітня 2024 року у складі оперативно-тактичної групи поліції ГУНП в Запорізькій області він брав участь в операції на Оріхівському напрямку поблизу села Новоданилівка. Спецпризначенці мали надважливе завдання — прикрити вогневі позиції Збройних Сил України всіма можливими засобами.
По обіді, коли розпочався мінометний обстріл, хлопці додатково отримали інформацію про дронову загрозу. Щоб завадити спостереженню за позиціями наших воїнів, Артем вибіг з окопу та відкрив вогонь з кулемета по ворожому безпілотнику. За декілька хвилин рашисти накрили групу спецпризначенців артою. Поліцейський загинув від снаряда, що розірвався неподалік..
Напарник Глеб, який в той трагічний момент був поруч на позиції та отримав поранення, добре пам’ятає ті останні хвилини: «Надійшло повідомлення, що в наш бік рухається ворожий fpv-дрон. Ми зайняли позицію в окопі, щоб його збити. Згодом почули свист. Долі секунди й – «приліт»… Я прийшов до тями, до Тьоми підліз, але зрозумів, що – все…»
Артема Ткаченка поховали на кладовищі у рідному селі. Молодий, енергійний та амбітний, він по-справжньому цінував та любив життя, мав багато планів і мрій на майбутнє, які так і не встиг втілити їх в реальність…
За проявлені героїзм та особисту мужність поліцейського посмертно нагородили відзнакою «За оборону України».
У Кам’яному в пам’ять про героїчно загиблого земляка на фасаді школи, де він вчився, встановили меморіальну дошку.
.
