Десять років війни з росією і 1000 днів повномасштабного вторгнення. Сьогодні ми згадуємо, якими були перші дні великої війни для Запоріжжя.
24 лютого 2022 року про плани Путіна містяни дізнались з новин, а в Запорізькій області перші атаки прийшлися на аеродроми Бердянська і Мелітополя. В перший день пролунав вибух і поблизу Запорізького.
Іван Федоров, який тоді обіймав посаду мера Мелітополя повідомив, що 24 лютого сталося декілька обстрілів мелітопольського військового аеродрому. Він розповів, що військові, після обстрілу прийняли рішення покинути аеродром для того, щоб не наражати на небезпеку мирних жителів міста, через постійні повітряних обстрілів.
24 лютого з моря був обстріляний Бердянськ. В місті пропали світло та газ, а 25 лютого з’явилася інформація що війська РФ підійшли до міста і заблокували дорогу,вбивали всіх місцевих, давили танками.
Окупацію Бердянська підтвердили 1 березня «У Бердянськ зайшла росгвардія, окупанти розташувалися в будівлі місцевої ради. Представники влади вийшли з цієї будівлі та розмістилася в іншому приміщенні, де організували роботу повністю всіх служб», — повідомив тодішній голова ЗОДА Олександр Старух. Також стало відомо, що ЗСУ знищили техніку окупантів на території Бердянського аеродрому ударом тактичного ракетного комплексу Точка-У.
Росіяни захопили ЗАЕС.
Також росіяни окупували Енергодар, Токмак, Василівку, Пологи та інні міста і села. В кожному з них вони зустріли потужний опір від місцевого населення, які голіруч виходили на танки і автомати. Надзвичайні кадри проукраїнських мітингів облетіли весь світ.
В той час в Запоріжжі наростала паніка. 24 лютого на заправках і виїзді з міста утворились величезні черги. Ті, хто не виїзжав з міста, кинулись розкуповувати продукти харчування. Полиці крамниць і супермаркетів спустошились.
В місті оголосили комендантську годину. Влада намагалась заспокоювати городян – ось що писали в перший день повномасштабного вторгнення керівники міста і області.
Втім паніці піддались не всі. Багато запоріжців згуртувались та почали робити укріплення та барикади. В місті вишукувались черги до військкоматів. Тисячі запоріжців виявили бажання стати на захист країни.
Вже 27 лютого в Запорізькій теробороні спростили прийом до своїх лав – долучитися до оборони Запоріжжя могли всі охочі. Людям видавали зброю і в посиленому режимі вони проходили військову підготовку.
В місті оголосили світломаскування – в вечерні години запоріжців закликали не вмикати світло через загрозу обстрілів. Також містян попереджали про роботу ДРГ.
Дехто сприйняв такі новини як можливість легкої наживи – подекуди з’являлись новини про злам крамниць. Іноді з мародерами містяни розбирались до затримання правоохоронцями.
Вже 15 березня до Запоріжжя дістались перші біженці з обложеного Маріуполя. Місто заповнили понівечені обстрілами автівки – росяни обстрілювали тих, хто хотів втекти з окупації. Потім через Запоріжжя проходили транзитом або залишались біженці з Донеччини, окупованої частини Запорізької області. Комусь наше місто стало транзитом, а комусь справжнім прихистком.
В Запоріжжі відкривались гуманітарні хаби – загальні і територіальні. Переселенці організовувались і створювали волонтерські об’єднання – маріупольські, бердянські, мелітопольські, енергодарські, пологівські, оріхівські, гуляйпільські, василівські.
Перший ракетний удар безпосередньо по Запоріжжю росіяни нанесли6 березня близько 05:00 – били по залізничній станції Запоріжжя II.
З тих пір обласний центр знаходиться під постійними атаками росіян, окупанти руйнують будинки, школи і лікарні, в області полюють з дронів на цивільних людей.
З початку повномасштабного вторгнення росіяни вбили 582 цивільні людини. Серед них 39 дітей, а 53 особи так і не змогли ідентифікувати. Наймолодшій жертві росіян будо два дні — хлопчик загинув під час обстрілу пологового будинку в Вільнянську. Поранення отримали 1898 людей.
Військові втрати Запоріжжя можна побачити на міських кладовищах, де з 2014 року майорять українські прапори. Сотні наших воїнів віддали життя за своє місто, область, за Україну. Запоріжжя пам’ятає своїх героїв: за роки війни з росією в місті з’явилась алея слави, меморіал загиблим захисникам, сквер, перейменований сквер на честь героя Дениса Тарасова, вулиці міста носять імена полеглих захисників і цілих бригад.
В місті розробляють декілька проектів меморіалу пам’яті…
На жаль, війна продовжує забирати запоріжців. Але ми живемо і працюємо, ми віримо в перемогу. І жодного дня не сумніваємось, що синьо-жовтий стяг завжди майорітиме не тільки над Запоріжжям, але й одного дня повернеться в кожне місто і село нашої області.
