Бердянський журналіст Сергій Старушко висвітлює життя окупованого Півдня та Сходу України в Кримському центрі розслідувань.
Для проєкту «Точки єднання» журналісти видання primorka.city говорили з ним про важливість донесення правдивої інформації про життя людей в окупованому Бердянську, про «реабілітацію» людей, які зараз перебувають під впливом російської пропаганди.
– Як роз’єднані бердянці, які і до війни мали зовсім різні погляди, зможуть об’єднатися після деокупації?
– Так, буде важко. З іншого боку, ми всі люди і завжди знаходили спільну мову, не зважаючи на якісь там мовні, політичні погляди. Те, що нас роз’єднувало до війни, – зникне. Все, що до 24 лютого 2022 року, це вже якесь миле життя. І не важливо, чи залишилися люди в місті, чи виїхали. Є єдиний критерій: за Україну чи не за Україну та любов до свого міста. Я от почув нещодавно таку фразу від київських знайомих: «Бердянці, ви вже дістали, ви так любите своє місто! Постійно це Бердянськ-Бердянськ, найкраще місце». Мені здається, це буде такий об’єднуючий фактор. Треба буде гуртувати людей довкола цього, забувши якісь старі образи і таке інше. Хоча буде важко, звичайно.
– А як бути з колаборантами?
– Ну, по-перше, є визначене законом поняття, що колабораціонізм – це добровільна співпраця з ворогом для того, щоб завдати шкоди своїй країні. Ці люди мають відповідати за законом. Це робота правоохоронних органів. Щодо, скажімо так, бюджетників: медиків чи вчителів, частина з них дійсно це роблять, бо треба якось виживати. Я насправді лише нещодавно дізнався, що за Женевською конвенцією медики не підпадають під колабораційну діяльність, бо вони мають забезпечувати медичне обслуговування. Інша річ, якщо людина це робила, тому що вона дійсно вірою і правдою хотіла служити росії. Я не думаю, що ми будемо уживатися з людьми, які працювали на росію. Вони здебільшого поїдуть. Тим, хто залишиться, я насправді не заздрю. Бо як вони будуть жити? Ну, будуть якось мовчки ходити, щось тихенько робити.
Але треба розуміти, що процес війни колись мав початок, але, на жаль, не має кінця. Боротьба триватиме і після деокупації. І дуже важливою буде, як то кажуть, боротьба за розуми. Є люди, які в окупації не змінили свого ставлення до росії як до загарбника. А є свіжі жертви пропаганди. Для них треба буде розробляти курс реабілітації, якщо так можна сказати.
*
Фото: primorka.city
Сообщение Журналіст із Бердянська Сергій Старушко: «Те, що нас роз’єднувало до війни, – зникне» появились сначала на Газета МИГ.