Після підриву росіянами Каховської ГЕС відбулось падіння рівня води у Каховському водосховищі, що призвело до збільшення площі острова Хортиця. Додалось близько 180 га, які значно розширили території, на яких науковці проводять дослідження. Завдячуючи зниженню рівня води оголились нові артефакти. Тож, співробітники Національного заповідника майже щоденно проводять обстеження території і виявляють нові цікаві знахідки. Кореспонденти 061 поспілкувались з реставраторами, які працюють в Національному заповіднику "Хортиця" та дізнались про зміни, які відбулись в їхній роботі саме під час війни. "Працювати доводиться багато, якісно та швидко" "Дуже важливо для нас, як науковців, дослідити те, що було всі ці роки ретельно приховано під водою. Острів Хортиця — це острів човнів і кораблетрощ. Значна частина їх находилась на дні. Ми знали про них, робили огляд, фіксували. Під водою їм було б краще, але тепер, коли рівень води впав, ми вимушені консервувати на місці залишки човнів, або ж в екстреному порядку вилучати їх і проводити консервацію вже в нашому ангарі", — розповідає в.о. завідувача відділу реставрації Поліна Петрашина. Вона зізнається, що разом з колегами вперше зіткнулися з таким великим обсягом нових знахідок. Як вже писав 061, після падіння рівня Каховського водосховища до фондів заповідника надійшло більше ніж 2000 експонатів. Всі предмети тривалий час знаходились під водою, де поступово втрачали свої фізичні властивості та міцність, ставали крихкими. Різко опинившись на поверхні, знахідки додатково піддались впливу атмосферних явищ (сонце, вітер, дощ, різка зміна температур), що не могло не вплинути на їх стан збереженності. Тож, науковцям доводиться працювати, швидко, якісно і багато, аби не дати пам’яткам зруйнуватися та зберегти знання про минуле, які вони в собі несуть. "Наприклад, ліплена кераміка, випалена за низьких температур, без укріплення спеціальним консерваційним розчином починає розшаровуватись і руйнується. Металеві предмети, що тривалий час знаходились під водою, зазвичай вкриті продуктами корозії, мінеральними нашаруваннями та колоніями дрейсени. Коли ми вилучаємо таку пам rsquo;ятку з води, до проведення очищення навіть не завжди розуміємо її точну форму та розміри", — каже реставраторка. Як реставратори металу стали фахівцями по роботі з деревиною Колега Поліни, старший науковий співробітник відділу реставрації Андрій Денисенко нині рятує човни та якорі, знайдені цього літа поблизу острова. Його улюблений — човен-довбанка (або човен-моноксил). Деревині, з якої він зроблений, близько 1000 років. Човен розломився на три частини і науковці змогли зазирнути всередину деревини. Тоді ж і зрозуміли, що її стан дуже близький до іншого човна, якому 1500 років. "Зараз зразки човна-довбанки відправлені до лабораторії у Польщу для проведення радіовуглецевого аналізу. Чекаємо результати. Щодо рун, які ми знайшли на ньому, то позначки дійсно схожі на руни, але з рунами "не б’ються", аналогів ми не знайшли. Можливо, це просто тавро хазяїна човна", — говорить Денисенко. Для того, аби врятувати знахідку, її помістили у спеціальну ємність з рідиною, яка буде просочувати деревину і надасть їй міцності. Це процес тривалий, але ефективний. Так само просочується розчином поліетиленгліколю, але без повного занурення, а за допомогою зрошування консервантом з наступним обгортанням плівкою (для підтримки постійного рівня вологості) ще одна цікава дерев’яна знахідка. На перший погляд, це просто величезна дерев’яна дошка, але насправді їй більше 500 років і вона є фрагментом від плавзасобу типу "Байдак". "Це нижній пояс. Ширина дошки 600 мм, довжина — 7 метрів. Виготовлена з суцільного дубу. Досить цікавий фрагмент", — розповідає Денисенко. Він припускає, що науковці будуть знаходити ще багато подібних фрагментів, адже, як вже казала Поліна Петрашина, поблизу Хортиці затонуло багато човнів. "Через падіння рівня води, який стався після підриву росіянами Каховської ГЕС, у нас роботи додалось в рази. Ми в першу чергу реставратори металу, але нині так вийшло, що займаємося реставрацією деревини. Насправді ж, реставраторів археологічної деревини у нас в Україні немає. Багато інформації ми читали з книжок, бо не можна атестуватись, не можна навчитися. Не існує цієї професії. Нам просто пощастило, що так багато пам’яток. Цей напрямок перспективний. І так, сьогодні ми вже можемо консультувати наших колег, але має бути постійний обмін інформацією", — говорить науковець. Він згадав, як ще у 1999 році, тоді ще студентом, брав участь в експедиції з підняття козацького човна. Це був перший експонат. Андрій тоді працював на волонтерських засадах. "Мене це дуже захопило. Я тоді навчався на історичному факультеті і вже тоді знав, чим хочу і буду займатися. Студентом прийшов працювати у заповідник", — згадує співрозмовник. А на питання, а з чим, як науковець, хотів би попрацювати, відповідає: "Є такий об’єкт, який хотілося б дослідити. Буквально перед початком війни наш завідувач Валерій Нефьодов знайшов "Бригантіну". Корабель затонув під час переходу. Він закопаний, знаходиться під водою". Деталі про цей об’єкт розкривати не будемо, аби "копачі" та "шукачі скарбів" не спробували знайти його та зруйнувати своїми діями. Таємне минуле Хортиці Обміління Дніпра дозволило працівникам заповідника поповнити і колекцію старовинних якорів. "Цей якір був знайдений випадково нашим співробітником, який зараз знаходиться в лавах ЗСУ. Він приїхав у відпустку і прогулювався узбережжям острова і знайшов цей артефакт. Він був відкритий і деревина, яка була на верхній частині якоря, значно пошкодилась. Проте дерево ми збережемо і метал у непоганому стані. Досить цікава знахідка. Рік виготовлення ми поки не знаємо, клейма всі розкриються під час реставраційних робіт і ми, ймовірно, будемо точно знати дату його виготовлення. Він використовувався під час війни з Туреччиною 1735-1739 рр. Такі якоря були на великих човнах, це носовий якір і тип судна міг бути "Бригантина". В нас є певна колекція старовинних якорів, але більшу частину складають "чотирилапі" якоря-кішки. Носових, адмиралтейських, а тим більше з дерев’яним штоком, в нас в колекції не дуже багато", — розповідає про 100-кілограмовий якір Андрій. Реставратори вже зняли з нього нашарування бруду, піску, корозії. Далі буде проводитись більш делікатна розчистка і консервація. Ці етапи вже пройшов "якір-кішка". Він також знайдений випадково влітку цього року. Науковці показують якір, який стоїть в реставраційному ангарі. Він кормовий, для великого човна, вага його до 100 кг. "Так виглядає пам’ятка, яка пройшла тривалий реставраційний процес. Це вже завершений музифікований експонат", — говорить реставратор. Щодня працівники заповідника обстежують узбережжя Хортиці, адже розуміють, що зараз мають унікальну можливість знайти те, що дозволяє розкрити історію острова. Під час експедиції, проведеної цього літа, знайшли набагато більше знахідок, ніж під час однієї або навіть декількох експедицій, які проводились раніше. Джерело: 061.ua Источник: https://www.061.ua/news/3688676/zrobiti-micnou-derevinu-akij-1000-rokiv-ta-ne-dati-rozsipatisa-500-ricnomu-akoru-ak-pracuut-zaporizki-restavratori-fotoreportaz
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
