Їх катували й забороняли молитися: історія священників, яких 4 роки тому викрали в Бердянську

16 листопада 2022 року в окупованому Бердянську російські силовики затримали двох священників Української греко-католицької церкви – Івана Левицького й Богдана Гелету.

Їх звинуватили у співпраці з українськими спецслужбами, катували і майже 19 місяців тримали в російських в’язницях.

Розповідаємо, через що довелося пройти отцям у російському полоні, як вони знаходили сили молитися навіть у нелюдських умовах і що допомогло їм витримати майже 19 місяців неволі.

Залишилися в окупованому Бердянську, щоб допомагати людям

До Бердянська отці Богдан Гелета та Іван Левицький приїхали ще навесні 2019 року. Іван – родом із Львівщини, Богдан – із Івано-Франківщини.

Священники Богдан Гелета та Іван Левицький до російського ув’язнення, фото – УГКЦ

Їх призначили служити у парафії Різдва Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви.

Через чотири роки священники мали повернутися до Львова.

Але плани змінила велика війна.

Наприкінці лютого 2022 року армія рф окупувала Бердянськмй район. Священники вирішили залишитися оазом із своїми парафіянами.

Вони проводили богослужіння, підтримували місцевих жителів, допомагали людям, які тікали від російських обстрілів. Зокрема, отець Богдан приймав у Бердянську біженців із Маріуполя.

А отець Іван проводив молебні під час мітингів на підтримку України.

– Протягом дев’яти місяців нас ніхто не чіпав. Ми займалися християнською практикою і думок виїхати не виникало, – згадував Богдан Гелета в інтерв’ю «Суспільному».

Однак російські силовики стежили за священниками. Біля храму час від часу з’являлася автівка з літерою Z.

Отці розуміли, що затримання може статися будь-якої миті.

Затримали просто перед богослужінням

Російські силовики прийшли за ними 16 листопада 2022 року.

Івана Левицького затримали в центрі Бердянська, а Богдана Гелету – просто у храмі. На той момент він готувався до літургії та був у священницькому одязі.

До церкви зайшли двоє чоловіків у камуфляжі та масках, озброєні автоматами. Вони заявили, що затримують отця Богдана нібито для перевірки особи. Причиною назвали проведення молитов без дозволу окупаційної влади.

Згодом священників звинуватили у зберіганні вибухівки та співпраці з українськими спецслужбами.

За інформацією УГКЦ, під час обшуку до храму підкинули військові речі, після чого отців звинуватили у незаконному зберіганні зброї

Спочатку їх утримували у слідчому ізоляторі в Бердянську. Там перебували люди, які відмовлялися отримувати російські паспорти, не визнавали окупаційної влади та не погоджувалися співпрацювати з ворожими спецслужбами.

Богдан Гелета розповідав, що чув крики людей, яких катували, а після повернення до камер вони розповідали про пережите.

Самому священнику також пропонували співпрацювати з ФСБ. Відповідь отця Богдана була короткою: «Я вже маю співпрацю – з Господом Богом».

Священник Богдан Гелета, який майже два роки провів у російських колоніях. Львів, 4 вересня 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Сова

Радянська музика, побиття та заборона молитися

Після чотирьох місяців у СІЗО священників перевели до колонії №77 у Бердянську.

Богдана Гелету помістили в одиночну камеру, де цілодобово вмикали радянську музику.

За його словами, колонка починала працювати о п’ятій ранку, а вимикали її лише о першій ночі. Крізь стіни було чути крики людей, яких катували.

Восени 2023 року отців перевезли до колонії №4 у Горлівці Донецької області. Там переважно утримували українських військовополонених.

На той момент у колонії перебувало близько 1800 людей, серед них багато захисників із «Азову».

«Азовцям» давали світлішу одежу, щоб вони виділялися. На них більше тисли, більше били, більше застосовували тортури

Умови були ще жорсткішими. Полонених змушували розмовляти виключно російською мовою та тричі на день співати гімн росії. Під час нічних перевірок били палицями по ліжках, світили в очі, не даючи спати. Під час приймання їжі застосовували електрошокери.

Окупанти постійно повторювали полоненим, що України більше немає, а Запоріжжя та Харків нібито вже російські.

Людей змушували виконувати безглузду виснажливу роботу: щипати траву, переносити цеглу, копати ями, ходити навприсядки територією колонії.

Богдан Гелета зізнавався, що іноді втрачав сили настільки, що навіть з’являлися думки про смерть. Але російські кати не збиралися відпускати полонених – вони хотіли продовжувати їх мучити.

Навіть у полоні священники не залишили людей без молитви

Окупанти забороняли отцям молитися. Українську греко-католицьку церкву називали «сектантською».

Але Богдан Гелета не хотів відмовлятися від свого служіння. Він звернувся до старости казарми з проханням дозволити хоча б короткі спільні молитви.

Зрештою полоненим дозволили збиратися вранці та ввечері приблизно на десять хвилин. За цей час вони читали «Отче наш» і «Богородице Діво».

Після сніданку ті, хто хотів помолитися, збиралися у кімнаті, де зберігалися книжки. Там була Біблія.

Під час прогулянок подвір’ям колонії священники також знаходили можливість поговорити з іншими ув’язненими, вислухати їхні сповіді та підтримати добрим словом.

Люди розповідали, як потрапили в полон, через які тортури пройшли, як переживали розлуку з рідними та сімейні трагедії.

– У цих розмовах я не на все міг відповісти, але говорив: “Давай помолимось”, – згадував Богдан Гелета.

Для багатьох полонених ці короткі зустрічі ставали можливістю хоча б ненадовго відчути, що вони не залишилися наодинці зі своїм болем.

Священники повернулися додому після 19 місяців полону

Доля Івана Левицького та Богдана Гелети тривалий час залишалася невідомою. У червні 2024 року глава церкви Блаженніший Святослав повідомляв, що священники зазнають щоденних катувань.

Представники УГКЦ шукали можливості визволити отців, і 28 червня 2024 року обидва священники повернулися в Україну. Їх звільнили під час обміну разом із ще дев’ятьма цивільними заручниками рф.

Зустріч ієромонахів після проведеного обміну полоненими, фото – УГКЦ

Богдан Гелета згадував, що спочатку полонених посадили в автобус. Він почув жіночі голоси й лише згодом, коли їх перевозили гелікоптером до кордону України та Білорусі, почав здогадуватися, що це може бути обмін.

Коли полоненим розв’язали очі, він побачив усміхнені обличчя українських військових та синьо-жовті прапори.

…Після звільнення отець Богдан повернувся до монастиря у Львові, де колись починав своє монаше служіння.

Він зізнавався, що тепер інакше розуміє розповіді священників, які пережили радянські переслідування, катування та ув’язнення.

Священники першими в Україні отримали Ордени блаженного священномученика Омеляна Ковча

28 червня 2026 року у Львові, на площі перед храмом Різдва Пресвятої Богородиці, Іван Левицький та Богдан Гелета отримали ордени блаженного священномученика Омеляна Ковча.

Це найвища церковна відзнака для священників, які своїм служінням уподібнюються до цього святого мученика.

Отці стали першими, хто отримав цю нагороду.

– Сьогодні ми вперше маємо честь вручити цю відзнаку. Я називаю їх бердянськими страстотерпцями, – сказав Блаженніший Святослав.

Відзнаку священники отримали за гідний приклад ревного священничого служіння, вірність монашим обітам та незламність у вірі під час важких випробувань у російському полоні.

Богдан Гелета сприйняв відзнаку не як особисту нагороду, а як відповідальність і продовження служіння людям.

Він також сказав, що знає багатьох, хто заслуговує на неї більше:

– Це ті, хто щоденно свідчить правду і віддає за неї своє життя: діти, які не дочекалися батьків, дружини, які втратили чоловіків, матері, що втратили дітей. Вони вже склали найвищу жертву і продовжують її складати. Ця нагорода – їхня.

Історія двох бердянських священників – не лише про пережиті катування у російській неволі. Вона про людей, які навіть за ґратами не перестали бути опорою для інших. І про віру, яку не вдалося відібрати ні погрозами, ні тортурами, ні заборонами.

scroll to top