На “Запоріжсталі” слюсар у 26 років став начальником дільниці

П`ять років тому хлопець починав працювати на “Запоріжсталі” слюсарем-ремонтником

Про свою п`ятирічку та кар`єрне зростання розповів “Индустриалке” тепер вже начальник дільниці оборотного циклу газоочисток мартенівських печей цеху водопостачання Валерій Павличенко:

— Працюю на комбінаті вже 5 років. Починав слюсарем-ремонтником. Потім став майстром. Навчався в інженерній академії за спеціальністю — водопостачання та водовідведення. Тобто в цех водопостачання прийшов уже з якоюсь теоретичною та й практичною базою. Вже щось розумів у виробництві — не просто так.

Керівництво мене помітило. Тому що старанно виконував завдання, намагався бути відповідальним і цілеспрямованим. Став майстром. Пропрацював на цій посаді близько двох років. Запропонували керівну посаду начальника дільниці. Я погодився одразу, не роздумуючи. Тому що хотілося розвиватися. Мої професійні навички дозволяли мені це зробити.

Колектив у нас хороший. Керівники у нас молоді. Ми втрьох тут. Молоді хлопці, активні, цілеспрямовані. Прагнемо виконувати поставлені завдання. Колектив 20 осіб — жінки, чоловіки різного віку. З ними приємно працювати. І в цілому добре у нас все складається.

— Чому ви вирішили прийти саме на «Запоріжсталь»?

— Ви знаєте, у мене дідусь працював на «Запоріжсталі». Начальником центральної електротехнічної лабораторії. Тобто вже з самого дитинства я чув про «Запоріжсталь». Батько мій на «Запоріжсталі» працював електриком. Дідусь електриком. Мама теж електриком працювала. Тому не дивно, що я прийшов саме сюди. Правда, не продовжив трудову династію електриків. Але теж з енергетикою пов’язана моя робота. Я дуже радий, що сюди прийшов. Батьки привчили мене до дисципліни, до креслень. Отже, як і вони, я технар.

— Що вас тут приваблює найбільше? Соцпакет, зарплата, умови роботи?

— В першу чергу, мабуть, можливість професійного зростання. Це зараз мене найбільше цікавить. Зарплата теж приваблює — хороша. Соцпакет забезпечено. І колектив у нас хороший.

— Чи не було думок про роботу за кордоном?

— Ви знаєте — думав. Але передумав. Рідне місто все-таки тримає. Не відпускає. Можливо, коли-небудь в майбутньому щось зміниться. Але поки хочеться залишатися тут і приносити користь моєму місту.

— З чим пов’язана ваша робота?

— Зараз під моїм керівництвом знаходиться екологічний об’єкт. Ми подаємо воду на газоочистки мартенівських печей. Тим самим затримуємо металл, який відходить із газами. Тобто весь метал, який в газах присутній, ми затримуємо, переробляємо і назад у виробництво запускаємо. Тим самим скорочуємо закупівлю концентрату для підприємства і економимо гроші.

На посаді слюсаря-ремонтника я займався обслуговуванням насосного обладнання. Отже всю цю матеріальну базу дільниці знаю досконало.

Зараз у нас реалізовується масштабний інвестиційний проект. Це будівництво фільтр-пресів. Це дозволяє нам повністю відмовитися від скидів в водозабірні споруди. Збільшити обсяг концентрату для підприємства.

В системі подачі пропозицій беремо участь регулярно. У науково-технічних конференціях молоді. Правда, поки що призових місць я не займав. Але це все одно набуття досвіду — творчого, технічного, досвіду спілкування та командної роботи.

— Валерію, як ви далі своє майбутнє бачите?

— Поки можу бути корисний комбінату, буду працювати тут. Можливо, щось зміниться. Але поки планую бути тут.

— На вашому виробництві наступна кар’єрна сходинка яка?

— Заступник начальника цеху. Але поки що я до цього не готовий. Ще потрібно працювати над собою. Розвивати професійні якості. Коли буду готовий, обов’язково повідомлю керівництву.

Фото: Дмитро Шилін

Читайте також: Як помічник машиніста тепловозу «Запоріжсталі» у 27 років зробив успішну кар’єру