Боєць «Дикого Поля» увійшов до рейтингу найкращих операторів «Армії+»
В’ячеслав закінчив історичний факультет, а ще під час навчання захоплювався історією козацтва. У 2021 році він підписав контракт із ЗСУ, а після початку повномасштабної війни став оператором FPV-дронів.
Як повідомили у 128-ї окремій важкій механізованій бригаді «Дике Поле», тепер військовий разом із напарником увійшов до рейтингу найкращих операторів безпілотників «Армії+».
Від історичного факультету — до військової служби
В’ячеславу 28 років. У 2021 році він закінчив магістратуру історичного факультету, але замість того, щоб одразу будувати цивільну кар’єру, вирішив підписати трирічний контракт зі Збройними силами України.
«Не служив — не мужик», — усміхається він.
За жартом стоїть цілком свідомий вибір. В’ячеслав народився вже в незалежній Україні і добре розуміє ціну свободи.
«Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього. Я народився в незалежній Україні й, як історик, дуже добре розумію, наскільки важлива для нас ця незалежність», — пояснює він.
Під час навчання в університеті одним із найулюбленіших періодів української історії для В’ячеслава була козаччина. Тому військова служба стала для нього не лише професійним викликом, а й можливістю долучитися до боротьби за майбутнє своєї країни.
«У нас зараз дуже багато паралелей із козаччиною. Вони воювали, і ми воюємо. І сенс боротьби дуже схожий: вони боролися за своє майбутнє, і ми боремося за майбутнє» — каже військовий.
Від зенітного ракетного полку до оператора FPV
У 2021 році В’ячеслав розпочав службу в 38-му зенітному ракетному полку. Повномасштабне вторгнення він зустрів уже підготовленим військовослужбовцем.
Згодом його перевели до 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле». Під час співбесіди йому запропонували опанувати напрям FPV-дронів.
В’ячеслав погодився і зумів показати приголомшливі результати. У жовтні 2026 року він разом із напарником увійшов до рейтингу найкращих операторів FPV-дронів проєкту «Армія+».
За словами військового, оцінити реальну ефективність бойової роботи лише за кількістю підтверджених уражень складно. Не завжди є можливість встановити, скільки саме противників перебувало в укритті та які втрати спричинив удар.
«Коли FPV залітає у підвал і там вибухає, ніхто не може сказати, скільки там окупантів було. Вони рухаються дуже малими групами, а потім концентруються в укриттях. Скільки загинуло чи було поранено, можна дізнатися, лише якщо туди зайти й подивитися. Тому ми рахуємо тільки тоді, коли чітко видно тіло», — розповідає В’ячеслав.
Чому історик не хоче ставати офіцером
Попри бойовий досвід і вищу освіту, В’ячеслав не прагне офіцерського звання. Він чітко знає, чим хоче займатися у війську: «Буду просто літати і знищувати ворогів, а решта — то не моє».
Військовий уже понад п’ять років пов’язаний зі службою та війною. За цей час він побував у різних обставинах і бачив наслідки російської агресії, зокрема на півдні України.
В’ячеслав був у Херсоні, коли російські війська підірвали Каховську дамбу, і брав участь в обороні Запоріжжя.
Ці події, переконаний він, мають залишитися в пам’яті наступних поколінь — не лише як сторінки підручників, а і як особистий досвід людей, які пережили війну.
Що найбільше дратує операторів FPV-дронів
У роботі операторів безпілотників важливі не лише навички та досвід, а й надійність техніки. Несправний дрон може зірвати виконання завдання саме тоді, коли ситуація на фронті потребує швидкої реакції.
В’ячеслав зізнається: найбільше його дратують неякісні безпілотники та нестабільна робота окремих партій:
«Був момент, коли росіяни почали активно рухатися, а в нас збій за збоєм. Ми з напарником були дуже, дуже злі. Лаялися на виробників до піни з рота. Буває, що одна партія дронів чудова, а інша — проблемна. А бувають виробники, які завжди якісно роблять. Ми — саме за таких».
Для військових на передовій якість техніки — не дрібниця й не питання комфорту. Від її надійності залежить, чи зможе екіпаж виконати бойове завдання.
«Армія — це єдине, що захистить нас перед зовнішнім ворогом»
У В’ячеслава є близькі, з якими він мріє про майбутнє, і заради яких продовжує захищати Україну.
Удома на нього чекають дві молодші сестри, за якими він дуже сумує. Рік тому військовий одружився.
Якщо після війни В’ячеслав повернеться до професії історика, він хотів би розповідати учням і студентам про те, що пережив сам. Про Херсон після підриву Каховської дамби, про оборону Запоріжжя та про те, чому незалежність не можна вважати гарантованою назавжди.
Головний висновок, який він хотів би передати наступним поколінням, стосується українського війська та готовності країни захищатися.
«У нас не було сильної армії, її майже знищили і у 2014 році ми стали дуже слабкими, а на слабких завжди нападають. Тому, що б не було, які б не були угоди й гарантії, армія — це єдине, що захистить нас перед зовнішнім ворогом».
Історик за освітою, оператор FPV-дронів за військовою спеціальністю, В’ячеслав сьогодні не лише вивчає історію боротьби українців за свободу, а й сам є її учасником.