Україна продовжує нарощувати спроможності для ураження цілей у глибокому тилу Росії. Якщо раніше основна увага була прикута до ударів на сотні кілометрів, то нині українські безпілотні системи вже здатні працювати на дистанціях понад 2 тисячі кілометрів, а окремі розробки — ще далі.
Про це пише Акцент із посиланням на Вечірній Київ.
Про вплив таких ударів на військову логістику РФ, її економіку, оборонну промисловість та здатність продовжувати війну говорили експерти під час дискусії у Києві.
Головна теза учасників обговорення полягає в тому, що далекобійні атаки мають ефект не лише у момент самого влучання. Значно важливішим є накопичувальний результат: Росії доводиться ремонтувати об’єкти, посилювати їхню охорону, перекидати системи ППО, перебудовувати логістику та додатково витрачати ресурси на захист тилової інфраструктури.
Удари все далі вглиб Росії
Українські безпілотники вже демонстрували здатність долати дистанції понад 2 тисячі кілометрів. Водночас, за словами експертів, у держави з’являються й системи, розраховані на ураження цілей на відстані понад 3 тисячі кілометрів.
Серед ключових напрямів залишаються об’єкти, безпосередньо пов’язані з веденням війни: військова логістика, нафтопереробка, виробничі майданчики оборонного сектору, склади, транспортні вузли та інша критично важлива для армії РФ інфраструктура.
За даними, які раніше оприлюднювала українська влада, лише від початку року було виконано понад тисячу вогневих завдань по нафтових об’єктах, критичних військових виробництвах та логістичних ланцюгах противника.
Росії доводиться розтягувати ППО та ресурси
Директор Агентства з реформування сектору безпеки Віктор Ягун наголошує: оцінювати ефективність таких ударів лише за кількістю знищених об’єктів — неправильно.
За його словами, системні атаки змушують Росію постійно вкладати кошти у відновлення, перекидати засоби протиповітряної оборони на нові напрямки, розосереджувати виробництва та змінювати логістичні маршрути.
Тобто навіть у випадку, коли певний об’єкт не знищений повністю, сама загроза повторних атак уже створює додаткові витрати.
Крім цього, Москва має дедалі більше стратегічних об’єктів, які потрібно прикривати на величезній території. Це створює додатковий тиск на російську систему ППО, яка фізично не може однаково щільно захистити всі важливі напрямки.
«Війна економік»
Головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус звернув увагу на економічну складову.
На його думку, повномасштабна війна дедалі більше переходить у формат виснаження, де вирішальне значення має не лише кількість озброєння, а й здатність економіки постійно фінансувати бойові дії, ремонти, виробництво та логістику.
Саме тому удари по об’єктах у глибокому тилу мають окреме стратегічне значення.
Раніше Росія могла розміщувати важливі підприємства та бази далеко від фронту, розраховуючи, що дистанція сама по собі гарантує безпеку. Сьогодні ця модель дедалі менше працює.
Під ударом — не лише військові об’єкти
Окремий акцент експерти зробили на енергетичній інфраструктурі РФ.
Ураження нафтопереробних підприємств та інших об’єктів паливно-енергетичного сектору може одночасно впливати на кілька напрямів — забезпечення армії пальним, логістику, економічну активність та експортні доходи.
Для Росії це означає необхідність витрачати додаткові ресурси не лише на ремонт, а й на створення резервів, переміщення продукції іншими маршрутами та посилення охорони великих промислових об’єктів.
Паралельно Україна поєднує далекобійні удари з атаками на ближчу тилову логістику та морські маршрути.
Такий підхід дозволяє тиснути одночасно на різні елементи російської військової системи — від виробництва до доставки ресурсів безпосередньо ближче до фронту.
Чи можуть удари вплинути на переговори
Президент Міжнародного інституту безпекових досліджень Олексій Буряченко вважає, що одним із ключових завдань є постійне підвищення вартості війни для Росії.
Чим більше ресурсів Кремль змушений витрачати на захист власної території, ремонт інфраструктури та компенсацію втрат, тим більшим стає внутрішній економічний і політичний тиск.
Експерти припускають, що у довгостроковій перспективі це може впливати і на переговорну позицію російського керівництва.
Йдеться не про миттєвий результат, а про поступове накопичення проблем, коли продовження війни стає дедалі дорожчим як у військовому, так і в економічному сенсі.
Внутрішньополітичний ефект
Керівник Центру політичної розвідки Олег Постернак звернув увагу і на внутрішньополітичну складову.
За його словами, російська влада роками будувала суспільний контракт на тезі, що війна відбувається далеко і не має безпосередньо торкатися більшості громадян РФ.
Системні атаки по об’єктах у глибокому тилу поступово руйнують цю модель.
Чим ширшою стає географія ударів, тим складніше російській пропаганді підтримувати відчуття повної безпеки всередині країни.
Україна розширює власну номенклатуру озброєння
Паралельно Україна продовжує розробляти та масштабувати власні далекобійні системи. Серед відомих українських розробок називають «Фламінго», «Пекло», «Паляницю», «Нептун» та інші системи.
Окремі з них мають заявлену дальність у тисячі кілометрів.
У підсумку далекобійна кампанія України дедалі більше перетворюється не на серію окремих ударів, а на системний інструмент тиску на російську воєнну машину. Вона одночасно впливає на логістику, виробництво, енергетику, ППО, фінансові витрати та політичну ціну продовження війни.
Читайте також: До трьох діб автономної роботи та операційні в укриттях: як лікарні Запоріжжя готують до зими (ФОТО, ВІДЕО)
The post До 3 тисяч кілометрів і далі: як українські далекобійні удари виснажують військову машину РФ first appeared on Портал Акцент.
