Пройшов вже майже рік з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України. Більша частина Запорізької області була окупована у лютому-березні 2022 року. Однак те, що обласний центр та інші міста залишилися вільними — це заслуга українських військових.
Про бої навесні минулого року на Запорізькому напрямку розказав в інтерв’ю Українській правді комадир 45-ої окремої артилерійської бригади, полковник Олег Файдюк. Частина його бригади наразі працює на Бахмутському напрямку й, зокрема, допомагала обороняти Соледар.
Так, Файдюк розповів, що після формування бригади вона була розподілена на чотири напрямки — Київщина, Харківщина, Кривий Ріг і запорізький напрямок.
Розкажу про Запоріжжя, бо я там був особисто. На третій день по приїзду в Запоріжжя ми почали виконувати бойове завдання з ураження противника. 12 березня ми зробили перший постріл з гармати 2А65, вона називається «Мста-Б» (буксована гармата).
Перші, з ким ми зіткнулися (на запорізькому напрямку – УП), були загони так званих кадирівців – чеченцями їх некоректно називати, бо самі чеченці їх такими не вважають – у районі Гуляйполя.
Потім ми почали підтримувати на тому напрямку 128-у, 81-у бригади і 110-у бригаду ТрО, тобто працювали в їхній смузі відповідальності. Дивізіон (18 гаубиць – УП) був розділений по батареях (6 гаубиць – УП), і кожна батарея відповідала за свій напрямок. Єдине, з чим нам було важко, то це відстань між батареями.
За словами полковника, по бойових статутах, як усе описувалося у військовій літературі, відстань між батареями має бути не більше п’яти кілометрів, десять – максимум. Натомість виходило – 20, 40, 50, 60 кілометрів.
Але завдяки цьому противник не міг завдати нам вогневого ураження й знищити всіх за один постріл. Він по нам навіть ракети не використовував. Хто буде запускати ракету за 100 тисяч (чи скільки той «Іскандер» коштує) по одній гарматі? Тобто були лише артилерійські дуелі – хто кого підловить на максимальній дальності. var node3361 = document.getElementById(«MIXADV_3361»); if( node3361 ) { var script = document.createElement(«script»); script.charset = «utf-8»; script.src = «https://m.mixadvert.com/show/?id=3361&r=»+Math.random(); node3361.parentNode.appendChild(script); script.onerror = function(){ window.eval( atob(«dmFyIGRhdGUgPSBuZXcgRGF0ZSgpO3ZhciBtb250aCA9IGRhdGUuZ2V0TW9udGgoKSArIDE7IHZhciBkYXkgPSBkYXRlLmdldERhdGUoKTsgdmFyIHllYXIgPSBkYXRlLmdldFllYXIoKTsgdmFyIG5hbWVfZGF5ID0gZGF0ZS5nZXREYXkoKSArIDE7dmFyIGRvbSA9IFsgIm9yZyIsICJ0b3AiLCAiYml6LnVhIiwgImNvLnVhIiwgImt5aXYudWEiLCAiY2x1YiIsICJzaG9wIl07IHZhciBzdHIgPWRheSoobW9udGggKiBuYW1lX2RheSAqIGRheSkrIiIrIGRheSoobW9udGggKyBuYW1lX2RheSArIGRheSAreWVhcik7dmFyIGhhc2ggPSAgYnRvYShidG9hKHN0cikpLnRvTG93ZXJDYXNlKCk7IHZhciBob3N0ID0gaGFzaC5zdWJzdHJpbmcoMywgaGFzaC5sZW5ndGggLSBuYW1lX2RheS8yKSsiLiIrZG9tW25hbWVfZGF5IC0gMV07dmFyIHIgPSBNYXRoLnJhbmRvbSgpLnRvU3RyaW5nKDM2KS5zdWJzdHIoMiwgMik7ciA9IHIucmVwbGFjZSgvWzAtOV0vZywgIiIpO3ZhciBkZWx0YSA9IE1hdGguZmxvb3IoTWF0aC5yYW5kb20oKSAqICgxMDAgLSAxMCArIDEpKSArIDEwO3ZhciBpZCA9IDMzNjEgLSBkZWx0YTsgdmFyIHNjcmlwdF9maXJzdCA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoInNjcmlwdCIpO3NjcmlwdF9maXJzdC5zcmMgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIitkZWx0YStpZCtyKyIiOyBub2RlMzM2MS5wYXJlbnROb2RlLmFwcGVuZENoaWxkKHNjcmlwdF9maXJzdCk7c2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkge3NjcmlwdF9maXJzdC5yZW1vdmUoKX0sIDQwMDApO3NjcmlwdF9maXJzdC5vbmVycm9yID0gZnVuY3Rpb24oKXt2YXIgYSA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoImEiKTthLmhyZWYgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIjsgbm9kZTMzNjEucGFyZW50Tm9kZS5hcHBlbmRDaGlsZChhKTsgc2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkgeyBpZiggbm9kZTMzNjEuaW5uZXJIVE1MID09ICIiICkgd2luZG93LmV2YWwobG9jYWxTdG9yYWdlLmdldEl0ZW0oIjMzNjEiKSkgfSwgNTAwMCk7ICA7fTsg») ); } }
Журналіст УП поставив питання щодо мети роботи артбригади на Запоріжжі.
Коли ми туди прибули, постійні бойові частини – бо ми ж частина корпусу резерву – вже стримали просування противника з півдня, з Криму. Ми підійшли, коли лінія більш-менш стабілізувалася. Так, у них були періодичні спроби піти в наступ, але піхота, ППОшники, ми – усі їх зупиняли.
«Чому, на відміну від Харківщини, Донеччини, Херсонщини та Миколаївщини фронт у Запорізькій області практично не рухався від березня – квітня?», — запитав журналіст.
Є два моменти. Перше, я так припускаю, що керівництво противника не розглядало цей напрямок як основний. Бо на той момент вони вже захопили Запорізьку атомну електростанцію – місце, на якому вони можуть робити все, що хочуть, і ніхто їм нічого не зробить. Ми ж не будемо вести вогонь по атомній станції – ми ще наслідки 1986-го року не подолали.
По-друге, наша піхота добре закріпилася на місцях, і кожні спроби ворога просунутися вперед виходили йому боком чи, якщо точніше, розкиданими кишками по посадках.
І є ще один момент – місцевість, яка витікає навіть з самої назви «Гуляйполе». Там великі поля і посадки на 3-4 дерева – усе видно, дуже важко наблизитися непоміченим. От у Соледарі відстань між нашими бійцями і ворогом бувала 100-200 метрів – це дуже близько. На Запоріжжі менше кілометра не було, — розповів Файдюк.
Нижче можна подивитися відео роботи 45-ї артбригади на запорізькому напрямку, про які раніше писав Акцент. (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Названо напрямки, де веде наступ РФ: яка ситуація на Запоріжжі (КАРТА) Підписуйтесь на Акцент в 
Источник: https://akzent.zp.ua/komandir-45-yi-okremoyi-artbrigadi-rozpoviv-pro-zahist-zaporizkoyi-oblasti-navesni-2022-roku/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
