Після відкритого уроку про Василя Стуса Ганну Черкаську запросили читати лекції на курсах підвищення кваліфікації для вчителів. Вона розповідала про Січових стрільців, дисидентів і заборонених українських письменників. Готових навчальних матеріалів про них тоді ще не було. А в неї – були, – пише про сьогоднішню іменинницю – Ганну Черкаську – Українська перемога.
Сьогодні день народження запорізької дослідниці, письменниці й учительки, яка вже багато років розповідає українцям про часто забуті й маловідомі імена нашої історії.
А ще вона найкраща учениця нашого Володимира Шовкуна, знавця історії Хортиці, та ще й – справжнього характерника.
Ганна Черкаська народилася у старій частині Запоріжжя. У дитинстві гуляла з батьком міськими вулицями, а він показував будинки й розповідав, хто там жив і які події відбувалися. Так історія вперше перестала бути для неї набором дат.
У будинку, де мешкала родина, була бібліотека. Молода бібліотекарка іноді залишала дівчинку видавати книжки читачам. Ганна отримала доступ до полиць і перечитала все, до чого могла дістатися.
Понад 30 років вона викладала українську мову та літературу в запорізькій школі. Уже на пенсії Ганна Черкаська зустріла одного зі своїх колишніх учнів. Дорослий двометровий чоловік обійняв учительку і сказав, що досі пам’ятає її «казки», а тепер переказує їх своєму синові.
Так він називав розповіді пані Ганни про походження слів, українську мову та історію всього, що діти бачили довкола.
У газеті «Запорізька Січ» Ганна Черкаська писала історичні есеї та укладала український календар. У тодішніх календарях були партійні свята й радянські діячі, але майже не було України. Тому вона брала енциклопедії, старі видання та матеріали, які надсилала українська діаспора, і повертала на сторінки наші дати та імена.
На радіостанції «Великий Луг» вела «Вітальню пані Ганни», де розповідала про старі будинки Запоріжжя, письменників і маловідомих українців. Для дітей створила програму «Шибеник» із веселими історичними оповідками та вікторинами.
Згодом з’явився блог «UA HISTORY». Готуючи матеріали, Ганна Черкаська читала листи, щоденники та спогади, намагаючись показати історичних постатей не пам’ятниками, а живими людьми.
У її домашній бібліотеці зібрано понад п’ять тисяч книжок. Серед них – видання XV століття, книжки української діаспори та рідкісне видання Шевченка 1895 року на шовковому папері.
Ще у 2019 році Ганна Черкаська говорила, що через слабке здоров’я та брак коштів навряд чи зможе видати власну книжку. Але читачі її блогу вирішили інакше: наполягли на виданні та залучили до справи видавця Дмитра Чекалкіна.
У 2021 році побачила світ «Українська історія в обличчях» – книжка про людей, чиї імена радянська влада роками намагалася залишити невідомими.
“Хочу, щоб українець не просто знав свою історію, а знав те, що дає гордість”, – так пані Ганна пояснила мету своєї праці.
Цю книжку я свідомо купила на цьогорічному київському Книжковому Арсеналі. Завдяки їй постаті численних українців більше не залишаються забутими.
Сьогодні бажаємо Ганні Володимирівні міцного здоров’я, сил, родинного тепла та якомога більше спокійних днів. Нехай поруч завжди будуть люди, які цінують її працю, а натхнення не полишає ще багато років розповідати українцям про тих, кого вони мають знати. Її синові, який захищає Україну, – Божого захисту та щасливого повернення додому.
Сообщение “Моєю програмою була вся заборонена українська література”, – сьогодні народилася Ганна Черкаська появились сначала на Газета МИГ.