Онлайн медіа Brd24 розповідає про життя людей, які виїхали з окупованої Бердянщини, а також представляє цикл записів професійних дослідників, які розповідають ту історію рідного краю, яка була практично невідома за радянських часів та ідеологічно ревізована сучасними російськими варварами-окупантами.
Це зрозуміло людям, які досліджували історію Нової Каховки – міста, оздобленого художником школи Михайла Бойчука, історію Василівки, наповнену руйнаціями палацового комплексу в часи революції, справжню історію Пологів – зруйнований росіянами музей був наповнений унікальними документами. Та й історію Гуляйпільщини – наразі сувеніром став повтор скульптури Нестора Махна (автор – Владлен Дубінін), яка стояла на центральній площі містечка.
Історію Бердянська відтворює у відеоматеріалах на Brd24 Ігор Лиман.
Він доктор історичних наук (2006 р.) професор Бердянського державного педагогічного університету та один із головних дослідників історії Північного Приазов’я й самого Бердянська.
Ідея створення документального серіалу про місто, знакові події, відомих особистостей та глобальні процеси, які відбувалися на території нинішнього Бердянська, виникла взимку 2024 року.
“Писана історія нашого краю довша, ніж у інших регіонів України. Він отримав ознаки цивілізації раніше, ніж та сама Київщина. Першим поселенням Північного Приазовʼя були кімерійці. Вони згадувалися Гомером, Геродотом, навіть, в Біблії.
В історії Бердянщини були османський, татарський, російський, німецький та інші періоди. Але якщо зараз будь-яка країна піде шляхом зміни кордонів, спираючись на свою історію, а не на міжнародне право, то почнеться хаос, який ніякі політики не розгребуть.
Тому Бердянськ залишається українським, незважаючи на те, що з 24.02.2022 він окупований росію. Цитуючи напис на персні мудрого царя Соломона: «І це пройде»”, – пояснив сенс документального серіалу Ігор Лиман.
11 листопада був представлений 20-й сюжет історичних замальовок.
Це історія про бердянського міського голову і консула Іоганна Фрідріха Геммерле та його родину. Про те, як німецький купець став міським головою Бердянська, представляв інтереси Пруссії та Німецької імперії, а його нащадки опинилися в Японії, Канаді, Великій Британії та США. Революція 1917 року змусила його нащадків залишити звичне життя. Як вони пережили втрату статків, починали життя заново і чому сьогодні їхній родинний архів зберігається в Університеті Макгілла? Це історія про Бердянськ, підприємництво, дипломатію, вимушене переселення та пам’ять, яка об’єднує покоління навіть через океани.
Та найбільшу цікавість, зважаючи на сучасні реалії війни, викликав фільм «1937 рік. Великий терор у Бердянську крізь призму Бердянського учительського інституту», який вже через кілька днів після прем’єри зібрав близько 45 тисяч переглядів.
“Напевно, тема дійсно актуальна… – вважає Ігор Лиман. – У 1937 році хвиля сталінських репресій охопила й Бердянський учительський інститут. Студентів виключали за необережні висловлювання, жарти та соціальне походження, а викладачів звільняли за звинуваченнями в антирадянській діяльності. … Великий терор впливав на життя бердянців. Окрема історія присвячена викладачеві математики Юрію Кара-Куркчі, якого заарештували у грудні 1937 року, а через двадцять років реабілітували посмертно”.
https://www.youtube.com/watch?v=1xYdLSZOAPghttps://www.youtube.com/watch?v=1xYdLSZOAPg