Де мобілізовували депутатів? Хто знав про повномасштабне вторгнення? Навіщо Україні логіка двох паспортів? Коли закінчиться війна? – на ці та інші питання відповідає бойовий медик та професійний політик Ігор Артюшенко.
Лейтенант ЗСУ, бойовий медик Ігор Артюшенко з перших днів повномасштабного вторгнення рятує життя на фронті. В лютому 2022-го вступив до лав 206 батальйону Територіальної оборони міста Київ. Після звільнення Київщини батальйон боронив країну на Херсонському напрямку, а згодом на Харківщині та Донеччині.
Ігор Артюшенко – народний депутат VІІІ скликання, голова Запорізької територіальної організації партії «Європейська Солідарність», голова фракції «Європейська Солідарність» в Запорізькій обласній раді.
Має державні нагороди за гуманітарні та волонтерську діяльність. Серед них – «відзнака Президента України – «За гуманітарну участь в Антитерористичній операції» (2018р.). Під час несення військової служби отримав орден «За заслуги перед Запорізьким краєм». Учасник бойових дій.
Forpost публікує першу частину інтерв’ю проекту «Захисники України».
– Коли велися дискусії щодо можливого повномасштабного вторгнення, чи були у вас якісь передчуття або можливо ви мали якусь інформацію щодо цього?
– Зараз я повторю слова, які казав протягом 2019, 2020 та 2021 років у своїх виступах. Щодо цього питання моя позиція залишається незмінною. На моє глибоке переконання, для такого агресора, терориста та вбивці, як путін, який розуміє тільки мову сили, не напасти в тій ситуації, в якій, на жаль, опинилася Україна – це був би «гріх». Звісно, це в межах його поглядів. Це не новина, це було сказано мною вже раніше. Так само я казав і у 2019 році.
Дозвольте мені роз’яснити свою позицію. Йдеться про вибори 2019 року. Об’єктивно: один з кандидатів розповідав українцям, що в Україні триває війна і потрібно захищатися. Більше того, цей кандидат наголошував, що війна не завершиться, оскільки домовитися з путіним НЕМОЖЛИВО. А інший кандидат на виборах висловлював іншу позицію. Він казав українцям: «Я домовлюсь», «буде мир».
Тоді український народ зробив свій вибір. Він обрав кандидата в президенти, який обіцяв мир. Це перше.
Друге, аналізуючи бюджетні закупівлі з 2019-2021 років, я звертаю увагу передусім на виконання оборонних замовлень. Протягом трьох років оборонні замовлення не виконувались. Це об’єктивний факт, який можна перевірити.
Третє, це місцеві вибори 2020 року. Якщо взяти результати голосувань у Запорізькій та Одеській областях, а також загалом на півдні та сході, то там більшість голосів була за проросійські партії. Це «ОПЗЖ», «Опозиційний блок», Партія Шарія. Отже, коли це все врахувати, то це відносна більшість.
Коли цей чиновник бачить, що український народ не бажає воювати, на півдні та сході є підтримка проросійських партій, і оборонні замовлення не виконуються, то для нього очевидно, що Україна є слабкою стороною. І це стає для нього приводом для нападу.
Так, я розумів, що це може статися. Це було неприємно, але агресія посилюється вразливістю жертви. В кремлі вирішили, що Україна – це слабка мішень, і вони вирішили атакувати. Але, слід відзначити, що український народ зробив неймовірне – він зупинив блискавичну агресію та повністю розбив плани кремля. Ніхто від нас такого не очікував. Зараз йде війна на виснаження.
– Ви пам’ятаєте свій день 24 лютого?
– Звісно, пам’ятаю цей час. Тоді я знаходився з родиною в Києві. Прокинувся десь о 5 ранку, навіть не пам’ятаючи, що точно спровокувало це. Можливо, це були вибухи. Поглянув на телефон, і там вже були повідомлення про прильоти та бої в різних частинах міста. У нашої родини вже був чіткий план, як діяти в такому випадку. Ми зібрали тривожні валізи, дружина заздалегідь визначила, куди можна вивезти дітей. Хоча не можу сказати, що ми все передбачили на 100%, але певна підготовча робота була проведена.
Розбудив дружину, і ми вирішили, що не будемо розповідати дітям про справжню ситуацію. Повідомили, що негайно вирушаємо до Карпат на відпочинок. Вони дуже зраділи, адже це означало, що не треба йти до школи. Посадив їх у машину, попрощався та відправив. Було, мабуть, пів на сьому ранку. Наступним завданням було вирішити, що робити з матір’ю, яка перебувала в одній зі столичних лікарень. Поїхав до медзакладу, де операцію відмінили з очевидних причин. Потім забрав її та відвіз додому.
Заздалегідь ми з дружиною домовились, що після повномасштабної війни я вступлю до армії. Хоча не скажу, що ця ідея їй сильно сподобалася, але їй довелося прийняти це рішення. Під час АТО я відчував себе незручно через те, що я не був там. Тому я зрозумів, що після зростання агресії не зможу сидіти, склавши руки. Ймовірно, дружина також розуміла це.
І ось я вже направився до військкомату. До речі, він був переповнений. Навіть думав про поїздку до рідного Запоріжжя, щоб там мобілізуватися. Але в баку залишилося всього 10 літрів палива, тож довелося шукати інший вихід. Почав дзвонити друзям з надією, що вони порадять, де мені можна допомогти. Так я дізнався, що на Лаврській формується територіальний батальйон. Там мене запитали, що я вмію. Я сказав, що закінчив медичний університет і маю військову спеціальність – офіцер медичної служби. Отак я потрапив до територіальної оборони. Все це трапилося близько 24-25 числа.
– Багато кого війна змінює. На вашу думку, які риси ви набули в характері? Можливо внутрішньо змінились після того, як взяли до рук зброю?
– Важко відповісти на це, адже зміни, як правило, помітні іншим. Звісно, щось змінилося. Зараз у мене інший підхід до прийняття рішень, ніж у цивільному житті. Став грубішим. На жаль, це стосується багатьох військових. Навіть моя дружина вже зазначала цю зміну.
В медичній службі ти завжди в очікуванні. Може пройти довгий час, і нічого не трапиться, але потім раптом з’явиться виклик на обстріл, і треба негайно їхати, щоб врятувати життя. А потім знову спокій. Тепер я прокидаюсь кожні дві години, навіть якщо ніхто мене не турбує. Це, мабуть, слід від постійного напруження, що в будь-який момент може відбутися виклик. Важко спати, бо треба бути завжди готовим до негайного реагування.
– Що за ці півтора року найбільш вразило? Був випадок або щось те, що відбувалось вперше в житті?
– Говорячи про 2022 рік, найбільше мене вразила єдність українців. Це було неймовірно позитивне враження. Також приємно вразила позиція частини політиків.
Людей об’єднала патріотична пристрасність, відчуття боргу та сильна позиція. Це велика цінність. Саме тому путінський бліцкриг не приніс бажаного ефекту.
– Умовно кажучи, чи існує якась універсальна формула для досягнення миру? Що, на вашу думку, думають про це військові?
– Я вважаю, що в першу чергу, військові дбають про те, як ефективно зупинити противника, а також як забезпечити свою власну безпеку та безпеку своїх товаришів збройних сил. Крім того, вони завжди в центрі уваги ставлять виконання військового завдання. Саме ці аспекти займають головні місця у їхніх роздумах.
Що стосується універсальної формули для досягнення миру, тут можна сказати, що вона може звучати як за кілька секунд, так і за кілька годин. Я щиро розумію, що швидкий мир та швидка перемога – це несумісні поняття. Як у 2014, так і у 2022 році, швидке завершення конфлікту могло б стати можливим лише за умови капітуляції. Це завжди сподівалися росіяни. Дуже шкода, але я впевнений, що війна триватиме довше. Чому? Я це вже пояснив, але, можливо, важливо повторити, оскільки росія не схильна змінювати свої стратегічні плани.
Завдання ЗСУ – деокупація територій, а мета української влади – вступ України в НАТО. Це буде важливим кроком у забезпеченні миру в Україні. Ось вам рецепт. Але для цього потрібні політичні рішення. Все інше – це заморожування конфлікту, навіть після нашої перемоги. Але якщо Україну не приймуть до Північного Альянсу, росія знову почне в нас стріляти.
У мирні та воєнні часи залишаємося разом, бо лише так ми є сильнішими. Долучайтеся до телеграм каналу Форпост медіа.
Усі ми тут — https://t.me/forpost_zp Источник: https://forpost.media/novosti/shvydkyy-myr-ta-shvydka-peremoha-tse-nesumisni-poniattia-ihor-artiushenko.html
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
